І дощ, і сніг, і віхола, і вітер...

Дві чутливі душі... Віталій Шевченко


На сцені клубу сиділа за роялем худа жінка у куфайці та грала якусь невідому мелодію. Бліде обличчя її почервоніло, вона вся віддавалась музиці, поринаючи у мерехтливий світ чарівних звуків. Спочатку Tempo Rubatto а потім molto rallentando виспівував рояль під її
пальцями.
Ця мелодія кликала когось у невідомий світ загадкових мрій, де буде спокій, затишок, нарешті прийде той, хто змахне сльози з вій… І знову Tempo Rubatto… а за ним molto rallentando…
Коли вона закінчила грати і згорбившись, якусь хвильку ще сиділа за роялем, в накуреній залі прозвучали рідкі оплески.
- Хто це? – спитав він у свого знайомого.
- Це бувша зеківка, працює тепер вільнонайманою, - відповів той.
- Так, - підтвердила його мати, коли він ввечері поцікавився і в неї, - вони живуть тут після звільнення, бо їхати нема куди.
На другий день він пішов поблукати селищем, звичайнісінькими вуличками з мазанками, що розсіяні в степу, як горіхи на підлозі у хаті, де розсипала їх необережна хазяйка. Не помітив, як вийшов на околицю, внизу, з півкілометра, жовтів очерет на якомусь озерці. Побачив рідкі постаті людей, які щось там робили. Повільно підійшов до них. Морозець брався за нього, але йому було байдуже в теплому одязі та хутряних рукавичках.
Виявилося, що то жінки, різали очерет і складали у снопики. Серед них помітив і ту, піаністку. Вона працювала з самого краю, і біля її ніг бовванів один єдиний снопик…
Побачивши незнайомця, вона випросталася і подивилася на нього. А він не міг відвести погляду від її почервонілих, набряклих пальців, що тримали завеликий, як для неї, серп.
Під його поглядом вона знітилася і переступила з ноги на ногу і в її ботиках чвакнула вода. І він розгубився, вона стояла перед ним в якомусь старому, витертому пальтечку, що ніяк не захищав від вітру, який дмухав зі степу та від морозу, що настирливо нагадував про себе сердитими доторками до почервонілих щік.
- Візьміть… візьміть… - він зняв рукавички і незграбно тицяв їй у руки. Потім забрав у неї серп і почав різати отой очерет, провалюючись у воду, але льотчицькі унти і не таке витримували.
Коли він закінчив роботу, то біля її ніг височила ціла гора снопиків, з сотню, не менше.
- Я оце перший раз за десять років перевиконала норму, - посміхнулась вона йому.
- А норма яка? – здригнувся у нього голос.
- Сімдесят снопів, - відповіла вона, зітхнувши,  бо і сімдесят не завжди виходили. Він тільки подивився на ті ботики.
Коли вони розставалися, вона зняла рукавички, повертаючи їх, але він відвів її руку:
- В мене є ще такі дома, - збрехав.
А дома він довго вагався, а тоді сказав матері:
- Мамо, я тобі, коли повернуся в частину, надішлю нового кожуха, а цей віддай мені.
- Добре, синок, - відповіла вона, - роби як знаєш.
Захопивши ще й нові, не ношені, валянки, він пішов до неї додому. Довго стукав у двері, ніхто не виходив, і в вікнах не світилось, бо вже було темно і мабуть всі полягали спати. Нарешті клацнула клямка і відхилились двері, впускаючи непроханого гостя.
Хазяйка здивовано дивилася на нього, не розуміючи, що він хоче:
- А, ота, - відповіла і відступила, пропускаючи в хату.
Вона стояла біля своєї кімнати, в латаному – перелатаному платтячку, боса, не помічаючи холодного повітря, що дмухав з усіх боків і серйозно дивилася на нього.
- Для вас розвага, - сказала тихо, - а я вже другий раз не витримаю…
У нього щось підкотилося до горла і він стояв перед нею з кожухом і валянками в руках. А десь над ними, невідомо звідки долітаючи, бриніла ледь чутна знайома мелодія, спочатку Tempo Rubatto а потім molto rallentando, переходячи поступово в crescendo, але залишаючись весь час grazioso…




30.09.2000р.

Свидетельство о публикации № 10640 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Рассказы
  • Уникальных читателей: 1 276
  • Комментариев: 0
  • 2016-03-16

Проголосуйте. І дощ, і сніг, і віхола, і вітер....
Краткое описание и ключевые слова для І дощ, і сніг, і віхола, і вітер...:

(голосов:1) рейтинг: 100 из 100
    Произведения по теме:
  • Каструля з варениками
  • На цій несподіваній війні. Демобілізація солдата й наслідки гулянки. Коли він демобілізується, то поїдуть спочатку в Одесу. Я думав, що вона вже давно демобілізувалася і поїхала додому. Віталій
  • Я жінка!
  • Оповідання про почуття, які треба берегти усе життя. Щастя материнства і подружня зрада. Жінка, яку несправедливо образили. Віталій Шевченко.
  • Справжній кінець великої війни
  • Оповідання про війну та кохання, про кінець війни і двох запорізьких дівчат. Віталій Шевченко.
  • Імпровізація
  • Оповідання про танцюристів, про балет. Віталій Шевченко.
  • «Чардаш» Монті
  • Оповідання про материнську долю жінки 30-40-х років. Віталій Шевченко.

 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код:

   
     
І дощ, і сніг, і віхола, і вітер...