Йде діва струнка по землі нашій...

Невідомі сторінки нашої історії Віталій Шевченко

Жовтий Бентлі з останніх сил заревів, намагаючись вибратися з баюри, але не зміг і затих, здаючись.
- О, блин, - вилаялася Жека, - підвела сволота!
Вона обіцяла матері бути сьогодні на обіді і от тепер маєш, застрягла невідомо де. Подивилася у вікно. Метрів з п`ятдесять від дороги була якась будова. Чи хата, чи якийсь сарай.
Перед тим, як дзвонити додому, треба вияснити, де ж вона опинилася. Вийшла з машини, зачинила її і пішла до будівлі. Дороги не видно, все занесено снігом. Тільки попід тином протоптана вузенька стежечка. Видно, що багато людей тут не ходять.
Виявилося,що то занедбана хата. «Може, тут ніхто і не живе?» Підійшла до самих воріт, погукала, нікого і нічого. На хвилину завагалася, потім рушила до хати.
- Агов! Хтось тут є? – знову у відповідь тиша.
Прочинила двері, зайшла у темний коридорчик, почула за якимись дверима неясне шарудіння, наважилася їх відкрити і завмерла.
Перед нею на низенькій розкладачці, весь у білому, лежав молодий Ісус Христос, наче зійшов з картин італійських художників Середньовіччя. Посміхався до неї.
- Ви з лікарні? – спитав.
- Ні, - розгубилася Жека, - я заблукала, не знаю де я. Крім вас тут нікого немає.
- Так, - підтвердив молодий Ісус Христос, - ми з бабусею тут останні на цьому хуторі. До нас вже ніхто не хоче їздити.
Він обперся на подушці і Жека з жахом побачила, що у нього ноги не ворушаться.
- Так, - скупо пояснив він, - це в мене після АТО.
Потім махнув рукою і додав:
- Ви хотіли взнати, де опинилися. Так оце хутір Високий. Біля села Розбитного. – і він знову ліг на подушку. Дивився кудись убік.
- Треба ж лікуватися! – розгублено сказала Жека.
- Як лікуватися? – махнула рукою молода людина. – Коли мені не видали довідку у військкоматі. Я для них ніхто!
В цей момент заскрипіли двері і в кімнату всунулася бабуся з горщиком в руках.
- Ось зараз поїмо! – заворкотіла вона до онука, але тут побачила незнайому дівчину.
- О! У нас гості! Це добре, Михайлику! Запрошуй гостю!
- Вона заблукала, - посміхнувся Михайло.
- Ото ж я бачу, що біля нас стоїть машина. З чого б це?
- Ну, я піду… - нерішуче сказала Жека.
- Ні, ні, - замахала руками бабуся. – Я вже не пам`ятаю коли в нас хтось був! Зараз пообідаємо! – і вона побігла на кухню.
Молода людина засміялася:
- Ви так від моєї бабусі не відв’яжетесь. Краще з нею не сперечайтесь.
Дійсно, прийшлося Жекі залишитися. Обід був дуже скромний. Кожному по тарілці картопляного супу і склянку чаю.
Жека хотіла відмовитися, та бабуся замахала на неї руками:
- І не думай, доцю, як звати? Женя? Красиве ім`я! У нас з Михайликом одна пенсія на двох, 940 гривень у місяць. Добре, що живемо у власному домі. Витрат менше.
Жека обережно ковтнула одну ложку, другу, смачно. Їсти хотілося і не помітила, як висьорбала увесь суп.
Потім, коли усі розправилися з їжею, сказала:
- Я зараз подзвоню батькові і він пришле швидку допомогу і вас відвезуть у лікарню.
- Дай Господь тобі здоров`я! – перехрестилася бабуся. А Михайло уважно подивився на Жеку:
- А хто ваш батько?
- Та, - нерішуче замовкла Жека, потім додала, - таке питання він вирішити зможе. У нього свій бізнес. А бабуся може поки що пожити у нас. Щоб не бути тут одною. У нас великий будинок. Місця хватить усім.
- Ой, дитятко моє, поки Михайлик був в оцьому АТО, я тут майже рік була сама, не звикати. Нічого зі мною тут не стане. – відмовилася бабуся.
Жека подзвонила батьку і той пообіцяв, що негайно надішле і швидку допомогу і майстрів відремонтувати машину. Жека ще подзвонила матері і попередила, що на обід запізнилася, прийде додому ввечері.
І дійсно, приїхали і швидка і майстри, відремонтували швидко, замінили колесо і все. А Михайла повезли в обласну лікарню і вона приїхала за ним, може запізнилася на півгодини.
Біля лікарні її зустрів батько.
- Що трапилося? – розвів він руками.
- Ой, тато, я тобі потім розкажу. Давай краще подивимося, як він тут влаштувався, - попросила Жека.
- Хто він? – здивувався батько.
- Він, Михайло, герой АТО. – зашарілася Жека, - Йому навіть не дали посвідчення. І тому у нього одні проблеми.
- Йдемо, познайомиш. – вирішив батько.
Михайла помістили в палату для ветеранів. Він посміхнувся Жекі, коли її побачив:
- Спасибі тобі! Тут переді мною всі бігають на цирлах.
- Це мій батько, - познайомила Жека.
- Капітан Човниченко, - Михайло спробував піднятися.
- Лежи, лежи, - нахилився батько, - не хвилюйся, всі питання вирішимо.
Тут у палату зайшов цілий консиліум лікарів на чолі з професором і всі жінки лікарі та медсестри уп`ялися в Михайла, - лежав перед ними молодий Ісус Христос, а збоку біля нього нахилилася Жека, як Діва Христова.
Батько поздоровкався з професором:
- Ну, що? – спитав.
- Будемо лікувати. – відповів той.


28.01.2016р.
Свидетельство о публикации № 10687 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Рассказы
  • Уникальных читателей: 1 178
  • Комментариев: 2
  • 2016-03-29

Проголосуйте. Йде діва струнка по землі нашій....
Краткое описание и ключевые слова для Йде діва струнка по землі нашій...:

(голосов:2) рейтинг: 100 из 100
    Произведения по теме:
  • Поле соняшників
  • Зустріч з американцями після війни. Солдат-водій і американки. На узбіччі стояли дівчата в формі американської армії, чекали поки повз них проїде колона радянських автомашин. Віталій Шевченко.
  • "Теплом душі доторкнутись до тебе..."
  • Повернення з АТО. Глибока депресія. Побачив і залишився біля її ніг. Кращих ліків, ніж кохання, людство не винайшло. Віталій Шевченко.
  • Не кожному доля дарує кохання
  • Це треба відчути десь біля нас. Віталій Шевченко.
  • Сліди життя, що поруч з нами
  • Вони врятували один одного Віталій Шевченко
  • Обпечені війною
  •  Оповідання про життя зразу після війни, про непрості людські долі. Віталій Шевченко.

  • Инга Рубцова 29-03-2016
Дякую Вам за віру в те, що є ще людяність, честь, милосердя і кохання. І що бувають на світі справжні дива.
Вибачте, але, можливо, Вам стане в нагоді маленька підказочка щодо написання апострофу. Треба затиснути клавішу"Alt" і, не відпускаючи її, набрати 0146(цифри розташовані в правій частині клавіатури), потім відпустити клавішу "Alt" . Подібним чином можна написати і літеру ґ(Ґ): Alt+0180 (Alt+0165).
З повагою, Інга.
  • Виталий Шевченко 30-03-2016
Дорога Інго, дуже дякую за відгук і підказку! Бо я набираю апостроф дідовським способом.
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код:

   
     
Йде діва струнка по землі нашій...