Чари та принади старості

Про пору надвечіря, пору підбивання підсумків, час для спокою та роздумів.

Чари та принади старості
Старість – не радість.
Народне
Я слыхал про старость.
Страшны прорицанья!
Б.Пастернак.
Стара, розкішна та розлога яблуня. Навесні на ній розпустяться тисячі рожевих запашних квітів. Потім зав’яжуться сотні майбутніх яблучок і, врешті, кілька десятків з них повністю визріють, наллються соком і понагинають гілки додолу. Так і в людському житті. Щоправда, зараз все більше людей, попри всі наші негаразди та скімлення-скавуління, досягають похилого віку. Та серед зморщених і зів’ялих не так часто бачимо ми справді достиглих, соковитих та пахучих, що досягли не просто своєї яблуневої старості, а справжності та мудрості.
* * *
Рано чи пізно, кожна людина починає замислюватися про старість. Молодість часто існує лише в своїй реальності. Їй здається, що молоді завжди будуть молодими, а старі завжди були старими. Розумом звичайно розуміємо, що це не так. Та хто й коли зважав на розум!
Послухаємо, що кажуть про старість люди вчені, розумні. Надамо слово директору Інституту геронтології АМН України В.В.Безрукову: «Старість заключний етап онтогенезу, для якого характерними є безповоротні, суттєві зміни в обміну речовин, структурі та функціях організму». Значно лаконічніше сказав В.Висоцький «Все на свете портится от времени».
Коли ж людина починає старіти? Якщо виходити з філософського постулату: «Жити значить помирати» - то з моменту зачаття.
В ембріональному періоді онтогенезу – індивідуальному розвитку, людина повторює ланки філогенезу, тобто видового, родового розвитку. Вона позбувається жабер, волосся і хвоста, які виникають і відмирають. Найкраще процес старіння простежується за станом залоз внутрішньої секреції. У немовляти надниркова залоза, що виробляє адреналін та ще багато чого, більша за нирки. У дорослому віці цю залозу не завжди може побачити й досвідчений УЗ діагност, а в похилому – знайти хірург. Вилочкова залоза атрофується у 12-річному віці. Тобто життєвий тонус, потреба постійного руху, вміння радіти, сміятися чи ридати майже без причини, безпосередність починають згасати з дитинства. Так, що не лише життєвий досвід пригинає наші плечі до землі.
Правда, цей період компенсується сплеском юнацької гіперсексуальності й активності. В цілому ріст людини зупиняється в 21-23-річному віці й починають з’являтися перші ледь помітні ознаки старіння. Розквіт людини це 33роки. Період найбільш гармонійного поєднання фізичної досконалості, емоційної напруги, життєвого досвіду та розуму. Для спортсменів пік слави та пора виходу на пенсію.
Взагалі ж вікові зміни приблизно до 45-річного віку можна вважати стабільними і відносно малопомітними. 45-50 років – це вже дзвоник, гучний для жінок і менш помітний, але такий же незворотній для чоловіків. Найперша зрадниця – шкіра шиї. Але в основі зовнішніх ознак старіння – старіння гормональне й емоційне. Так що не вірте тим людям поважного віку, які говорять, що в них молода душа. Вони або забули, яка вона була насправді, або брешуть, втішаючи самі себе.
Зі зміною якості життя і розвитком цивілізації, попри всі стогони, щодо екології, старечий вік відсувається. «Лгут зеркала – какой же я старик» - писав Шекспір в той час, коли йому ледь минуло 30 років. «Бодренький пятидесятилетний старичок» - читаємо у Тургенєва.
Перший дзвіночок нагадує нам про зміну обміну речовин, коли в метаболізмі починає переважати катаболізм – розпад, в першу чергу білків, який перевищує їх утворення. Цей важливий момент треба не проґавити й починати менше їсти. Якщо не змінити свій раціон, шкіра може й погладшає, а ось пузце почне рости обов’язково, а разом з ним перспектива целюліту, цукрового діабету, тиску, атеросклерозу й інших вікових «радощів» життя.
60-річчя можна вважати початком переходу до поважного, статечного віку. Закінчилися п’ять кольорів 12-річного циклу. Виросли і стали на ноги діти, ростуть і щебечуть онуки. Держава починає зі стогоном сердечним виплачувати таку-сяку пенсію, а організм, теж зі стогоном, по-справжньому старіти.
Крім уже добре помітних зовнішніх змін, відбуваються зміни в характері: поглиблення попередніх рис характеру. Вони стають все більш випуклими, гротескними, карикатурними. Наприклад, ощадливий стає скупим. Це геніально підмітив ще М.В.Гоголь, створивши незрівняного Плюшкіна. А медичний симптом Плюшкіна ми можемо спостерігати повсякчас, особливо серед бабусь, які перетворюють свої двори та квартири в склади сміття. Хоробрий правдолюбець перетворюється в дрібного склочника та скандаліста. Просто дурень стає безнадійним «старим дурнем». Про ловеласа добре сказав О.С.Пушкін:
Смешон и ветренный старик,
Смешон и юноша степенный.
Цікавим є феномен юнацького максималізму. «Я с детства не любил овал, я с детства угол рисовал». З роками він стишується і проходить. А ось коли повертається у вигляді старечого максималізму, це значно гірше, особливо для близьких людей. Такі «правдошукачі й бійці за справедливість» не розуміють, що «життя – це хвилі: радість і смуток, спокій і неспокій, клопоти і бездіяльність, його годі вправити в одне русло і відшукати для нього тільки один вимір», - як гарно сказав Валерій Шевчук.
Знижуються в першу чергу когнітивні функції: пам’ять, увага, концентрація, орієнтація, здатність до навчання та стійкість до навантажень. Відбувається старіння ЦНС (центральної нервової системи), яке проявляється в порушенні психіки вищої нервової діяльності, здатності до аналізу навколишнього середовища, зрушеннями в поведінці та емоційних реакціях, порушенні пам’яті, зниженні розумової та фізичної діяльності, рухової активності, репродуктивних можливостей, регулюванню внутрішнього середовища організму та зниженні обміну речовий і багато іншого. З 14 мільярдів нервових клітин лишається менше 10млд, а головне, що вони втрачають здатність створювати нові зв’язки.
Зараз багато пишуть про залежність молоді від Інтернету і майже ніхто не звертає увагу на таку біду, як залежність людей похилого віку від телевізора. Якщо на радіо було багато повчальних, позитивних передач, то на телебаченні таких практично немає. Але радіо «не вигідне». Держава, між іншим, для того і існує, щоб займатися невигідним. Влада і армія теж невигідні, але як без них. Вигідним прекрасно займається бізнес. Ось і спостерігаєш, як бабусі раптом починають метушитися, підхоплюються з лавочок і мерщій до телевізора на чергове політичне чи інше шоу. Там їх нагодують черговою порцією лайна. «Від дебілів, для дебілів, про дебілів».
Не варто забувати біблейський вислів: «Хто споглядає зло, сам є співучасником зла».
В той же час для підтримки здоров’я існує ціла культура філею - відвідування бібліотек, театрів, вистав, концертів. Чимало з цих заходів коштують зовсім небагато, або навіть безкоштовні, а інформація, де що робиться, зараз доступна. Право вибору за вами.
Для людей старшого віку характерними стають сентиментальність і нав’язливість, капризи, перепади настрою.
Виразно описав старість яка переходить у дряхлість Давид Самойлов:
Лет через пять, коли дожить дано,
Я буду уж никто: бессилен, слеп…
И станет изо рта вываливаться хлеб,
И кто-нибудь мне застегнет пальто.
Неряшлив, раздражителен, обидчив,
Уж не отец, не муж и не добытчик,
Порой одну строфу пролепечу,
Но записать ее не захочу.
Поет показав переважно фізичні прояви старості, а ось Федора Тютчева більше хвилює спустошення душі:
Как ни тяжел последний час –
Та непонятная для нас
Истома смертного страданья, -
Но для души еще страшней
Следить, как вымирают в ней
Все лучшие воспоминанья…
Його турбує не стільки смерть, скільки жах пережити самого себе, згасання особистості:
Обломки старых поколений,
Вы, пережившие свой век!
Как ваших жалоб, ваших пений
Неправых праведен упрек!
Как грустно полусонной тенью,
С изнеможением в кости,
Навстречу солнцу и движенью,
За новым племенем брести!..
Р.А.Камбург звертає увагу на безпомічність та безнадійність старості:
И глаза выцветают от времени
И все реже надеждой горят,
И все чаще и чаще отчаянье,
Все быстрее летим в никуда.
На душе нашей все неприкаянней
От ветров, холодов и дождя.
* * *
Ах, добрая осень,
такую бы добрую старость.
О.Твардовський
Навіщо ж я розписую всі ці страхіття?
Кажуть, що той хто володіє інформацією, той володіє всім. Отож, по-перше, є привід не так прискіпливо відноситися до старих. Пам’ятаймо давню мудрість, хто не поважає старших, той не доживає до старості. Згадаймо й народну мудрість: «Що старе – що мале», «Що з літ – те й з розуму». По-друге, поступово готуватися до тих обмежень, які чекають на нас з вами, шановні панове. Отож, мітингуйте собі на здоров’я на лавочках біля під’їздів, не дуже настирливо повчайте внуків та сусідів, розповідаючи, що ви були не такі. Насправді, такі самісінькі, просто забули.
«Старість – це минуле, що живе в сучасному», - Томас Манн.
Іван Єфремов виділяв дві ознаки старості: густе волосся у вухах і постійне бурчання, повчання молоді. У Біблії сказано, що слава мудрих в мудрості, слава глупих в їх глупоті. Так і чуєш цю старечу глупоту, яка сама себе демонструє ще й чваниться. До того ж пам’ятаєш декого з таких «учителів» та «проповідників», якраз придуркуватими, хвастливими та нікчемними. Виховані і ввічливі люди і в юності відповідно відносилися до старших і в старості не чваняться та не повчають. Багато залежить від нашого власного настрою, вміння зрозуміти й пристосуватися до змін. «Мудрість зі скромними». Притчі 11:2. Тут скромність – це уміння жити за своїми, в тому числі, і віковими можливостями, визнати й прийняти свій вік і статус з його обмеженнями, перебудуватися, урівноважитися, уникати зайвих напружень, вибрати правильний темп. Спілкуватися, вміти вислухати інших, а не лише говорити самому. Читання й нові хобі, які ви раніше не могли собі дозволити з нестачею часу, посильні мандрівки. Добре японцям. Там уряд фінансує раз у кілька років поїздки своїх пенсіонерів до різних країн світу. Це ж можуть собі дозволити й пенсіонери з Європи та Штатів.
Важливо дотримуватись гігієнічних правил, слідкувати за зовнішністю, не стати нечупарою.
Кажуть, що хвороби, старість та смерть – це три бича людини, але саме завдяки цим бичам, та ще четвертому – соціальній нерівності, людство рухається вперед. Адже більшість цивілізацій, що виникали на землі після короткого розквіту, зупинялися в своєму розвитку, застигали й починався повільний але незворотній занепад. І для того щоб побачити ці застиглі, деградуючі цивілізації, зовсім не обов’язково мандрувати в джунглі Амазонки, африканський буш чи пустелі Австралії. Застиглою була та ж трипільська цивілізація на правобережжі України.
Не спішіть сприймати старість, як щось виключно погане, негативне, згадайте вираз: «Старість – це не так уже й погано, якщо враховувати альтернативу». Хвороба Альцейгеймера, як зараз дипломатично стали називати старечий маразм, страшна і підступна. В цивілізованих країнах збільшується прошарок людей, що живуть довше й почувають себе краще ніж їхні дідусі та бабусі. Там серйозно розробляють систему заходів по продовженню саме активного, повноцінного життя. Ефективними засобами проти деградації психіки є музика, особливо групова пісня, те що ми втратили на очах мого покоління. Зате зараз значно збільшилася можливість послухати хорошу, якісну музику – класичну і народну, яка зберігає і продовжує життя.
Ліками від старості особливо переймалися й переймаються деспоти, диктатори, вожді і їх у цьому підтримують всілякі ділки та пройдисвіти від медицини, які часом збагачуються, а частіше втрачають голови. Як говорять в народі, на кожного дурня чекає свій шахрай.
Ви ж не переймайтеся – ліків від старості немає і ніколи не буде, але є можливість її відстрочити за рахунок активного, здорового способу життя.
Щоправда є одна ефективна, але радикальна змога позбутися старості – померти молодим!
Важко і навіть неможливо уявити старого Висоцького, Пушкіна, Єсеніна, Лермонтова. І тут виникає питання? Вони так спішили наповнити своє життя, «горіти», що відчували який короткий вік їм відпущено Долею, чи своїми нестримними поривами передчасно спалили себе самі?
Є ще один спосіб «боротьби» зі старістю – зробити вигляд що її немає. У країні обов’язкового, офіційного оптимізму були модні наївно-дитячі лозунги:
Не расстанусь с комсомолом – буду вечно молодым.
Лет до ста расти нам без старости.
Старость меня дома не застанет – я в дороге, я в пути.
Не стареют душой, не стареют душой, ветераны.
Та грішили цим не лише у Країні Рад, тішив себе такою думкою і Андре Моруа: Старость – это дурная привычка, для которой у активных людей нет времени.
Ну, і вже зовсім банальне: «Ми доти лишаємося молодими, доки вважаємо такими себе». Ото й виспівують і витанцьовують на сцені бабусі з «чоловіками» які годяться їм в онуки. Вони так і не зрозуміли як гидко й бридко дивитися на їхню штучну видимість молодості. «Смешон не только ветренный старик». Наскільки б було гарніше й привабливіше виступати відповідно до свого віку, і як цінують і люблять таких артистів, а не розмальованих скоморохів. В кожному віці є свої плюси і мінуси, свої принади й недоліки.
Звичайно біологічний та паспортний вік досить сильно різниться у різних людей. Згадайте себе п’яти-шестикласниками, коли завершувався перший 12-річний цикл. На літні канікули всі йшли дітьми. А першого вересня до школи дехто вже прийшов парубійком. Особливо це було видно по дівчатах, одні ще лишилися дівчатками інші стали дівулями та дівахами. Не менш цікаві спостереження за 60-річними. Завершено п’ять різнокольорових 12-річних циклів. Тут можна побачити і ветхих стариків, огидних нитиків-скигліїв, розбитих паралічем, сліпих, глухих і немічних, а також і гарних, спортивної статури з посмішкою на устах. Як не згадати французький вираз, що після сорока років людина відповідає за свій вигляд сама. Хтось росте вивищується до неба, світліє, а інший зменшується, дрібніє, зморщується.
Мені ще ніколи не доводилося чути чи то від пацієнтів, чи від знайомих скарг на власну дурість. А ось скарги на погіршення пам’яті, забудькуватість, а по-науковому амнезію, чути доводиться часто.
Взагалі-то амнезія штука потрібна. Вчені вважають, що вражень від кількох перших днів вистачило б нам на все життя. Щоб цього не відбулося і існує амнезія. Вночі ми старанно переробляємо набуту за день інформацію, осмислюємо її та розкладаємо по поличках довготривалої пам’яті, а непотріб викидаємо геть.
Є так звана дитяча амнезія. Трирічні діти дещо можуть розповісти, з того що відбувалося з ними у дворічному віці, але через рік уже нічого не пам’ятають.
Іноді добра пам’ять може встругнути своєму господарю неприємну штуку. Людина з золотою медаллю закінчує школу, з червоним дипломом виш, знає безліч віршів і мудрих висловів, і раптом зупиняється в своєму розвитку, не може ні зрозуміти ні пристосуватися до неминучих змін. А той, у кого пам’ять погана, змушений не завчати, а думати і осмислювати життєвий потік, знаходячи можливість вписуватися й розуміти переміни.
Як це, на перший погляд, не дивно, але в основі механізму засвоєння нового лежить здатність забувати старе. Отож, ми підійшли до ретроградної амнезії, коли старі люди легко пригадують часи молодості, але не можуть згадати, що робили вчора. Соціальне значення цього явища очевидне. У великій селянській родині ті одиниці, які доживали до похилого віку займалися вихованням своїх онуків. Це ідеальна конфуціанська сім’я з п’яти поколінь. Старики передавали молодим минувшину, зберігали безперервність родової пам’яті. А нове хай засвоює молодість. Насправді наша пам’ять завжди вибіркова. Спілкуючись зі своїми однолітками раптом виявляєш, що якась яскрава, значима подія десь загубилася.
З великою повагою описують стариків Тарас Шевченко, Михайло Коцюбинський, Олександр Довженко. З наших сучасників я б виділив Валерія Шевчука, який починаючи з ранніх творів уважно вивчає і описує старість: «Це було так недавно, а може й давно; залишились у пам’яті уривки, вони течуть, ні не течуть, а спалахують – такі собі порвані клапті, які все-таки були його життям, були подіями, думками й пристрастями».
А взагалі, у голові як у квартирі. В молодості – стіл, ліжко і маленька шафа з кількома десятками книжок. А в моїй бібліотеці їх зараз більше трьох тисяч, до того ж вона весь час поповнюється. Ось і згадуєш та шукаєш. Тобто сама по собі ретроградна амнезія це не так уже й погано. З нею просто варто рахуватися – хоча б завести записничку й відвести під речі постійні місця. Одним словом – здоровий консерватизм, системний підхід і справи по силам.
Я люблю старих людей. З задоволенням з дитинства спілкуюся з ними. Крім того це мій професійний обов’язок. Не секрет, що ті люди, які не стільки надіються на пам’ять і досвід, а ще не лінуються аналізувати та осмислювати світ, старіють повільніше і, я дозволю собі це слово, красивіше. Догматики ж, застиглі у своєму сприйнятті світу та судженнях, неприємні в будь-якому віці.
* * *
Старість – це повернення до того,
Звідки починалася дорога…
Володимир Базилевський
«Мы старимся, но это единственный способ долго жить».
Д.Обер.
Ми ж поки полишимо гірку тему старіння й проявів старості й зробимо простий висновок: щоб довго жити треба своєчасно постаріти, тобто навчитися жити і творити повагом, поволі, не поспішаючи. І коли ви осягнете це мистецтво поважного віку, раптом побачите, що встигаєте зробити більше й головне краще, ніж у вічній метушні та поспіху.
У згаданого вже Шевчука улюблена пора це осінь – пора стиглості та збирання урожаю: «Пахло осінню. Тлінним духом, що свідчить про пору стиглості і печалі». «В житті й справді залишаються ті сторінки, яким не дано постаріти».
Отож старість це не лише невиліковна хвороба, як писав ще Сенека.
Осінь на часі; душа завмирає,
Знову зіркішою стала вона.
Пору сирітства передчуває,
Бачить далеко, глибше пірнає,
З глиби з уловом важким вирина.

Як же вони славно наспівались, насміялися там і назітхались, смачно набалакалися у гурті».
Це все Володимир Базилевський.
Старість покарання дурням, та нагорода мудрецям .
Старість – зима для невігласів та час збору урожаю для вчених.
Вольтер
Коли веселість додається до зморшок, вона чарівна. Який ореол освітлює радісну старість. В.Гюго.
Здравствуй любая пора,
И приходи по порядку.

И придается по утрам, бодрясь,
Своим утехам возраст пенсионный.
А.Твардовский.
Є така чудова частина доби, яку називають надвечір’я. Саме о цій порі, особливо після дощу, повітря стає чистим і прозорим, а фарби ясними та яскравими. Цей час дуже цінують фотохудожники. Скінчилися важкі денні клопоти, лишилися якісь дрібнички; сім’я сходиться до купи і готується до вечері. Надворі все затихло, відспівали свою вечірню пісеньку птахи, спала літня спека. Сонечко вже не пече, радує приємна прохолода, ледь-ледь сутеніє. Спокій в душі. Оце і є відчуття доброї старості..
Щодо пір року старість цілком справедливо порівнюють з осінню, улюбленою порою поетів та художників, порою збирання урожаю й підбивання підсумків. Сад посаджено, доглянуто, щедрий урожай наповнив комори. Будинок збудовано за смаком хазяїна, в ньому панує достаток, тобто те і стільки, скільки потрібно для спокійного нормального життя, в ньому злагода і затишок. Діти виросли, отримали правильне виховання, здобули достойну освіту і вже цілком самостійні й самодостатні. Держава виплачує пенсію, достатню для мінімальних щоденних витрат. Є вільний час, ще є фізичні сили і розум, і є цілком заслужений спокій.
Коли мені скаржаться пенсіонери, що грошей не вистачає, я їх завжди запитую: «А чи багато вам треба?». Майже завжди чую у відповідь: «Та нам би вистачило, так треба дітей годувати і онуків учити». Перепрошую, а чому ж ви їх свого часу не виховали, не навчили працювати і заробляти.
Запам’яталася розмова з уже немолодим чоловіком, 1948 року народження. Треба віддати йому належне, він хотів оздоровитися й підлікуватися. Скаржився: «Я вже старий, а працюю, фермером, бо зять такий дурень, нічого не робить». Трохи погомонівши, ми прийшли до висновку, що зять точно не дурень. До речі, в більшості випадків такі зяті, як тільки їх відлучають від соски, тобто дармової кормушки, зовсім непогано пристосовуються до життя. Врешті, в наших дітях немає нічого крім наших генів і виховання.
Одним із плюсів (на мій погляд основним) поважного віку є свобода. Правда тут можна згадати російську класику:
«Ничего и никогда не было для человека и человеческого общества невыносимее свободы», - Федір Достоєвський. «Мне вчера дали свободу. Что я с ней делать буду?». – В.Висоцький. «Страшно, что без страха мне гораздо страшнее», - Р.Рождественский.
Ось одна з відповідей, чого бояться пенсії – страшно вільного часу. Друге, дітей народили, а про виховання якось забули. Третє, грошей не вистачає, але їх завжди не вистачає. Мільйонерам – мільйонів.
* * *
Путь мой по жизни к концу приближается, душа моя, как озеро, забытое прогрессом чиста.
І.Губерман.
Молодість живе майбутнім, старість – минулим. Гарно прожите, наповнене подіями, переживаннями та роздумами життя оце і є головна нагорода. Ми передивляємося альбоми, згадуємо друзів, події, вчинки. Неквапливо перегортаємо сторінки найцікавішої книги – власного життя. Старість дає можливість не поспішати, жити плавно, повільно і поблажливо. Відчути блаженство відпочинку. В похилому віці можна дозволити собі спати достатньо і пізнати радість пізнього вставання – достойна нагорода за довготривале випробування дзвінком настирливого будильника.
Життя… спокійне, раз і назавжди усталене; з життя його видалена усяка нервовість та поспіх… всяка рухливість, шарпанина, суєта, багатослів’я, гомін механічний, дзенькіт, шарварок, балаган, брязкіт, любовні стогони.
Юрій Щербак
Не маю великих потреб і не ставлю великих вимог до життя. Це звільняє мене і підносить.
Здоров’я вимірюється душевним спокоєм.
Треба «дозріти до того, щоб знайти повну рівновагу, зачарованого спокою, умиротворення людського» - це все з думок Валерія Шевчука.

Березень 2015, квітень 2016
Свидетельство о публикации № 10730 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Проголосуйте. Чари та принади старості. Про пору надвечіря, пору підбивання підсумків, час для спокою та роздумів.
Краткое описание и ключевые слова для Чари та принади старості:

(голосов:3) рейтинг: 100 из 100
    Произведения по теме:
  • Осанна Вірі
  • Зі святом Вас, дорогі жінки. Віри, Надії, Любові, Мудрості.
  • Діалектика здоров’я
  • Продовжуємо розмову про здоровя та болячкі особисті і спільні, суспільні.
  • Діалектика хвороби
  • про хвороби як іспит, попередження, покарання... Наші хвороби - це НАШІ хвороби. привід задуматися, змінитися і зробити крок до здоровя.
  • За мить до вічності
  • Роздуми про життя, час, вічність і останню мить перед смертю. Стрічка Мебіуса, безкінечність. Юрій Безух.
  • Лики Бога
  • Роздуми про те, що будь-яка щира творчість – це і є служіння Богу. Співтворчість. Творення нового. Юрій Безух.

  • Раиса Пепескул Автор offline 10-04-2016
Розумно, цікаво,корисно.
  • Валентина Хлопкова Автор offline 14-04-2016
Дійсно, корисно, своєчасно та цікаво.
  • Татьяна Осень Автор offline 14-04-2016
Дякую, Юрію Валентиновичу! Зразу видно, що писав філософ, лікар і поет.
  • Безух Юрий Валентинович Автор offline 14-04-2016
Дякую всім за увагу. Чоловіки соромязливо мовчать. Вони завжди молоді :)
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Чари та принади старості