Руфка

Оповідання про героїню ХХ століття. Віталій Шевченко

Руфку, молоду жінку з Привозу, невідомими вітрами занесло ось сюди на край неосяжної нашої Батьківщини. Ще якихось 500 кілометрів і буде берег Льодовитого океану.
Але тікати в цей бік ніхто із зеківок і зеків не збирався, бо що там робити, на березі безлюдного моря-океану? Нікого немає, одні моржи.
Тому, коли хтось з новоприбулих питав Руфку, як тут взагалі, вона відповідала:
- Трошки холоднувато, а так нічого.
В неї ще була медаль «За отвагу», але відібрали під час арешту. Та кмітливість і ту ж саму відвагу у Руфки не відібрати. Вона воювала у розвідці, звільняла своє рідне місто, потім йшла з усіма на захід.
А тепер, бач, опинилася біля Льодовитого океану. Але не переймалася цим. Головне, - знати, що усе попереду, і гарне і погане. Таке життя!
Коли питали, за що потрапила сюди, вона відповідала просто:
- Не захотіла лягати під начальника!
І цим припиняла усі розмови. А насправді доніс сусіда, мовляв, Руфка румунська шпигунка, в неї у стіні кімнати схованка, де вона зберігає гроші, отримані від таких, як сама.
Прийшли вночі, поперевертали усе, забрали все, що сподобалося їм і разом із медаллю «За отвагу», ну і в схованці знайшли навіть гроші Директорії, не тільки румунські леї.
І ось тепер вона тут. Але ні сусіда, ні ті, хто зробив у її кімнаті трус, не знали, що Руфка, до всього, вміє добре грати у карти. Вона «бачить» карти всіх, з ким грає. Але, коли потрапила сюди, грати відмовилася, не хотіла. Кого тут обігравати, таких самих нещасних, як вона?
Руфці сюди ніхто не писав, бо нема було кому. А ось інші жінки дуже чекали, коли їм прийде лист.
Кого тільки не зустріла тут Руфка. Навіть таких, що і не повіриш, що вони є. Працювали із Кіровим, Леніним, у Центральній Раді, більше було тих, хто воював в УПА. Їх нічого не могло зломити. Тверді, як криця, хоча і жінки. Вони майже не отримували листів. Бо нікому було їм писати.
З одною, Софою, полячкою, Руфка заприятелювала. Якось у їдальні вони опинилися за одним столом. Спочатку Руфка швидко ковтала остогидле вариво, щоб піти звідси.
А дівчина навпроти спитала її:
- Ти жидівка?
Руфка миттєво закам`яніла:
- Дам зараз тобі у лоб!
Та посміхнулася:
- Не сердься! Я теж жидівка!
Так і познайомилися. Виявляється, Софа була медсестрою у підпільному шпиталі. Лікували поранених та хворих бійців УПА. Одного разу, коли Софа пішла у містечко по ліки, її вислідили і арештували. Тепер отут.
- А в мене дитина там залишилася, п`ять рочків! – зітхнула Софа, - з матір`ю. Де я, вони не знають. Пропала і все.
І ось одного дня повідомили зеківок, що прийшла пошта і всі пішли до контори, навіть ті, хто не чекав ніяких листів. Хоч подивляться, як інші радіють і те добре.
Пішли і Софа з Руфкою. Цензор Углов у себе в кабінеті роздавав листи. Але він був ще тією скотиною, один лист давав жінці, інший показував адресату, і перед обличчям зеківки кидав його у грубку, спалював.
- Ох! – зітхав увесь гурт жінок.
- Марценюк! – підняв зі столу чергового листа Углов, прочитав адресу і подивився на присутніх.
- Я! – дзвінким голосом сказала Софа.
Углов подивився на Софу, яка завмерла біля Руфки, злорадно посміхнувся і простягнув руку з листом до грубки.
Мертва тиша була йому відповіддю.
- Ні! – рішуче крикнула Руфка.
Вона несподівано піднялася у повітря на два метри і понеслася на Углова, той отетерів і розгублено дивився на Руфку. Її великі солдатські черевики, обидва на ліву ногу, щоб нога не випала з них, Руфка обв`язувала різним шматтям, яке було в неї, неслися попереду неї, і вона з розгону врізала Углова по його мармизі. Він зойкнув і впав.
А жінки обліпили стіл і хапали листи. За хвилину на столі було пусто а Софа з щасливою посмішкою ховала лист у себе на грудях.
Як не дивно, Углов нікому не доніс. Промовчав. Тільки якось спитав Руфку на дворі:
- Як це ти літала?
- Я і сама не знаю. Щось підняло мене і понесло.
- Ну, ну, - покрутив головою Углов.
Але з тих пір перестав знущатися над листами зеківок. Хто їх зна, що вони можуть в інший раз зробити.


29.11.2015р.
Свидетельство о публикации № 10884 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Рассказы
  • Уникальных читателей: 1 078
  • Комментариев: 0
  • 2016-05-22

Проголосуйте. Руфка.
Краткое описание и ключевые слова для Руфка:

(голосов:2) рейтинг: 100 из 100

 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код: