Мазепа. Вибір

Чи був вибір Мазепи помилкою? Що змусило його зробити? Спроба дати відповідь на ці непрості й зараз питання.

Приблизно до 1700 року Петро Перший перебував під сильним впливом Мазепи. Ще молодий і недосвідчений цар потребував вірних і проникливих європейські налаштованих порадників таких як Іван Мазепа та Патрік Гордон. До того ж, Петро майже весь час перебував за кордоном мало займаючись не лише Малоросією, а й Московщиною. Досить сказати, що за перші сім років Петро провів значно менше реформ, ніж за цей час його сестра Софії з проєвропейські налаштованим Голіциним.
Мазепу насторожує, що «реформи» часто носять зовнішній, показний характер і швидше нагадують мавпування. Добре знайома й нам ситуація. Петро посилено розповсюджує пияцтво, тютюнопаління, європейський одяг. У багатонаціональній Московії характерною ознакою слов’ян були розлогі бороди, які, як відомо, майже не ростуть у фінів та татар. В силу якихось генетичних, гормональних чи расових відхилень не росла борода і в царя. І він наказує всім збривати бороди. Вибрита борода для північних слов’ян, це як поголена голова – ознака раба. Існував вислів «без брады богомерзостен человек». Не дивно що ці рішення царя викликають крайнє незадоволення правлячої еліти. А серед народу формується образ «царя-антихриста».
Рішенням царя з 1701 року всіх жителів Московії, включаючи князів, бояр та фельдмаршалів, стали іменувати не «холопами» а «рабами». Лише 19 лютого 1787 року Катерина вводить поняття «піддані».
Освічений шляхтич Мазепа не може не помічати, що так звані «реформи» Петра Першого носять поверхневий, формальний характер і не зачіпають внутрішню суть євразійської деспотії. Так у 1701 році Петро видає указ за яким український експорт до Європи повинен іти через…Архангельськ. Замість того щоб використати широко відкриті через Україну навіть не двері, а ворота до Європи, цар «прорубує туди вікно». Викликає занепокоєння в Мазепи амбіції жорстокого і примітивного Меншикова стати… гетьманом України, ще більше непокоїть використання козаків як гарматне м'ясо в лінійних, фронтальних, незвичних для козаків боях, масове використання вільних козаків як дармової робочої сили на болотах майбутнього Петербургу. Петро вимагає все нових і нових козаків для своїх амбітних планів. До того ж, Петро вперто пропонує Мазепі заводити в Україні московські порядки й перетворити козацькі на солдатські полки. Велике занепокоєння викликає поведінка розквартированих в Україні московських полків, які, як пише закордонний дослідник Л.Р.Лавіттер, «своїми грабунками, підпалами, поборами й насильством нагадували скоріше каральну експедицію ніж союзну армію».
З часів Богдана всі без винятку гетьмани намагалися балансувати в чотирикутнику сил: католицької Польщі, мусульманської Туреччини, протестантської Швеції та православної Москви. На жаль, можливості для такого маневру постійно зменшувалися. В цих умовах Мазепа все більшу увагу звертає на віддалену географічно, але сильну Швецію, давнього з часів Хмельницького та Виговського союзника України. До того ж, відповідно до статей російсько-шведських договорів 1609, 1613 та 1662 років, саме шведський монарх повинен був стати московським царем. Забігаючи наперед, скажемо, що цю юридичну дилему врешті буде вирішено, коли імператором проголосять Петра Другого, онука Карла Дванадцятого.
Більше всього Мазепа боявся що війна перекинеться на територію України. Після того як Карл 12 повернув у напрямі Росії, Петро у грудні 1706 – на початку 1707 року скликав нараду у Жовкні, на якій виступив з планом ведення війни, який включав відмову від прямого військового протистояння армій та відступ у глибину країни, запроваджував тактику «випаленої землі» та партизанських дій невеликими загонами. Саме винищення обозів та випалення й до того бідної Смоленщини й змусило Карла повернути на Україну, тобто відбулося те, чого так боявся Мазепа.
Очевидно перші, ще непрямі контакти Мазепи і Карла відносяться до 1703 року і ведуться вони через тітку польського короля княгиню Дольську. Як ми бачили, Мазепа відповідно до тогочасного загальноєвропейського звичаєвого права не один раз міняв сюзерена. Так робили не лише європейські князі, згадайте що більшість російських дворянських прізвищ, це вихідці з Литви тобто тогочасної України, або хрещені татари. Обов’язки сюзерена і васала були чітко визначені. З боку васала це була чесна і вірна служба протягом певного визначеного терміну. Сюзерен теж мав обов’язки перед васалом – перш за все мав захищати життя, майно і свободу васала та його володіння. Сюзерен не мав права порушувати права і вольності, якими користувався васал. Це наріжний камінь європейського феодалізму. Коли виникла загроза вторгнення шведських військ на Україну, Мазепа звернувся з проханням до Петра виділити 10тисяч солдат йому на допомогу. Тим більше, що значно більша кількість козаків була задіяна на Півночі і у війні проти повстанців Булавіна. Петро відповів, що не дасть жодного. Тобто, з точки зору тогочасного європейського та й азійського права, Мазепа мав повне законне право змінити собі сюзерена. Тому перехід Мазепи на бік Карла був цілком адекватно сприйнятий європейськими державами та Оттоманською Портою. Але самодержавна московська влада вважала князів, бояр і гетьмана не васалами, а «государевыми холопами или рабами».
Англійський посол у Москві Чарльз Вітворт висловив сумнів, що Мазепа перейшов на бік Карла Дванадцятого з корисливих спокушень. Навіть заклятий ворог Мазепи Меншиков був змушений визнати, що гетьман «це зчинив не для однієї своєї особи, але заради України». У своїй «Історії Петра Великого» Олександр Брікнер російський історик кінця 19 століття пише, що спроба визволити Україну з під панування Петра Першого «була героїчним актом».
З 21 вересня 1708 року Карл повертає з бідної Смоленщини, нечорноземної Росії на багату Україну. Але царські війська встигли підійти до Стародуба раніше шведських і полковник Скоропадський, всупереч попередній домовленості, змушений 28 жовтня впустити їх до міста. Московські гарнізони встигають захопити також Новгород Сіверський, Погар, Почеп та інші стратегічно важливі населені пункти з військовими та продуктовими запасами.
І ось тут ми стикаємося з парадоксом часу. Молоді Петро і Меншиков діють блискавично, Карл теж швидко, але не завжди адекватно. Треба відверто сказати, що запровадження Петром тактики випалення власної землі, стала для шведського короля шоком. Мазепа заплутався у власній конспірації. Він вимушено шле відкриті листи до населення з вимогою всілякої підтримки росіян, і в той же час таємно готує старшину до переходу на сторону шведів. До того ж гетьману довелося кілька разів подавляти повстання козаків проти російських військ. 23 жовтня до гетьманського табору поблизу Борзни несподівано примчав Андрій Войнаровський, щоб попередити дядька про наближення кінноти Меншикова. Гетьман того ж дня надвечір блискавично потрапляє до Батурина. Вранці 24 жовтня віддавши необхідні розпорядження по обороні укріпленого і добре озброєного Батурина він бере усю старшину і від 2-х до 5-ти тисяч війська, і рухається назустріч Карлу Дванадцятому. А ось перейшов Десну і зустрівся з Карлом Дванадцятим він лише 28 листопада. Якщо в діях Мазепи і є щось справді незрозуміле й алогічне, то це якраз втрачені 4 дні. У гетьмана була панська хвороба подагра, вона може повністю «виключити» людину на кілька годин чи навіть днів. Можливо так і було. Можливо в українському таборі почалися якісь суперечки, конфлікти й вияви непокори. До того ж ця місцевість сильно заболочена. Якби там не було, старий і хворий Мазепа згаяв час і став жертвою власної конспірації. Згаявши кілька днів Мазепа втратив усе. В ніч з 1 на 2 листопада з допомогою зрадників Меншиков взяв і сплюндрував Батурин.
Петро розпочинає терор в першу чергу проти сіл і маєтків тих старшин що зберегли вірність Мазепи. Повністю були знищені Нехвороща, Маячка, Переволочна, Старий і Новий Кодаки. Зруйновано і сплюндровано Запорізьку Січ. Всього впродовж 1708-1709 років в Україні «изменников порублено до 30 тисяч». Чи треба говорити, що найбільш жорстока й невдячна робота випала тим хто відвернувся від Мазепи. Почався терор, насаджувалася атмосфера зрад і доносів.
Зазвичай Мазепу звинувачують, що він не мав підтримки народу. Юрій Іллєнко устами Кочубеївни говорить: «ти знаходив спільну мову з королями, імператорами, царями та ханами, але не знайшов спільної мови з власним народом». Дійсно, в очах населення виступ Мазепи мав вигляд старшинської змови, така собі «розбірка» між олігархами. Населення вважало шведів-лютеран нехристиянами. Адже й зараз можна почути навіть від освічених людей: «ми християни, а вони католики». Дрімуче невігластво – вічна опора всіх тоталітарних режимів. Населення підтримало Богдана Хмельницького після двох його блискучих перемог, коли майже вся Наддніпрянщина була визволена від поляків. Хто такий Богдан з точки зору його сучасників? Простий сотник. А хто такий Мазепа? Олігарх, говорячи сучасною мовою.
Зима 1708-1709 років була страшної і багатосніжною. Морози нижче 30 градусів були майже по всій Європі, а у Венеції замерзли знамениті фонтани. Вже 12 лютого почалася рання весна з бурями, зливами, розливами річок. Попри все Карлу за підтримки Мазепи вдалося, хоч і з великими зусиллями, зберегти військо і навіть частину коней. Нагадаю, що Наполеон, який пішов на Москву Смоленською дорогою, і проти якого теж було застосовано тактику випаленої землі, в тому числі «мародери» спалили Москву, втратив усю армію. Подальша історія добре відома. Мазепа помирає 21 вересня 1709 року в Бендерах. Поховано його в соборі святого Юра в Галаці (Румунія). Росіяни двічі у 1711 та 1829, а турки у 1821 році грабували поховання, але ченці кожного разу перепоховували останки гетьмана.
* * *
Якщо Мазепа був таким мудрим, передбачливим і далекоглядним, чому ж він неправильно зробив свій останній вибір? – спитає прискіпливий читач. Та в тому й річ, що І.С.Мазепа зробив цілком свідомий і абсолютно правильний вибір. Мазепа старий. І не так важливо було йому 60 чи 70 років. На ті часи – це глибока старість. Він хворіє. Всі земні матеріальні радощі, насолоди і втіхи він отримав. Душа його прагне спокою. І не лише для себе, а в першу чергу для України.
Дітей у нього немає, але є Україна!
На неї насувається страшна навала. Її автономія все більше й більше обмежується. Петро вже відверто вимагає введення рекрутського набору. Козаків, немов кріпаків використовують на будівництві, вони тисячами гинуть на болотах в незвичному для них кліматі. Плебей Меншиков не приховує своє бажання стати князем Малоросії. І тут з’являється шанс. Чи мовчки скніти и дивитися на занепад відтвореної ним країни, чи ризикнути всім. Звичайно, Мазепа надіявся, хотів надіятися, на перемогу Карла Дванадцятого. І тоді б велика Україна зі Слобожанщиною, Правобережжям, Галичиною. Запоріжжям стала б практично незалежною. Уже була попередня домовленість із Францією та Німеччиною, які б стали гарантами такої незалежності. Щоправда ми тепер добре знаємо ціну цих гарантій. Туреччина теж на стороні Швеції та України.
Згадаємо, що турецький султан не видав Мазепу Петру, хоча той і пропонував візиру неймовірну суму в 300 000 єфимок за голову непокірного гетьмана. Карл Дванадцятий теж не спокушається на величезні територіальні поступки, на які готовий піти Петро лиш би зразково покарати Мазепу. На пропозицію Петра Карл відповів: «Я безсмертними не торгую». Туреччина надає притулок запорожцям К.Гордієнка в наших Олешках (яким буквально кілька днів назад повернено історичну назву). За турецько-російським договором Петро змушений пропустити війська Карла через свою територію. А Мазепа знаходить вічний спокій в церкві святого Юра в Галаці на території сьогоднішньої Румунії. Там йому було встановлено у 2004 пам’ятник, є пам’ятники гетьману в США, Австрії, на Київщині в Мазепинцях, в Чернігові, поблизу Новгород-Сіверського, скульптурна композиція що обертається «Вічний Київ» в столиці та найбільший щойно відкритий у Полтаві.
Епоха глянцевих, прилизаних героїв назавжди відійшла в минуле. Мазепа – людина свого часу, в нього химерно злилися різні (але які яскраві!) риси характеру.
Перед лицем вічності переможений, але невпокорений Мазепа зробив свій найдалекоглядніший крок і став символом прагнення до незалежності. Не даремно Костомаров писав, що в душі кожного українця живе свій Мазепа.
В кінцевому рахунку Мазепа переміг Петра, як Бандера переміг Сталіна, адже ні Російської імперії, ні СРСР немає, а Україна є!

Читати про Мазепу у повному обсязі в: Сказання про гетьмана Мазепу
Свидетельство о публикации № 10968 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Проголосуйте. Мазепа. Вибір.
Краткое описание и ключевые слова для Мазепа. Вибір:

(голосов:6) рейтинг: 40 из 100
    Произведения по теме:
  • Петро-Свистунове – центр світової цивілізації
  • Петро-Свистунове – центр світової цивілізації. Вільнянський район знаходиться на півночі Запорізької області. Одна з перших стоянок первісної людини найдена поблизу села Петро-Свистунове.
  • Понад усе - Україна!
  • Понад усе - Україна! Віталій Шевченко
  • Між трьох велетів
  • Розповідь про людину, яку в проміжку в 40 років обирали кошовим отаманом на січі.
  • Сказання про гетьмана Мазепу
  • Гетьман Іван Мазепа, його юність і життя. Яскрава і романтична постать Івана Мазепи захоплювала європейських літераторів, музикантів та художників. Юрій Безух.
  • Перші християни в Надчорномор’ї
  • Про історію появи перших поселень християн в Надчорномор’ї. Готи, гуни, половці, скифи. Крим та Європа.  Юрій Безух.

  • Михаил Перченко 16-07-2016
Дуже проникливо та обгрунтовно, але і трагічно .Переконливо.
  • Виталий Шевченко 31-08-2016
Дуже добре написано!
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код: