Микола Вінграновський "Гайавата": перевод

      
 
Микола Вінграновський
Гайавата

Над лиманом білять синім,
Білять білим над лиманом,
Над лиманом кукурудза
Світлі вуса опустила.
І лиманський Гайавата
Щось там робить-виробляє,
Душить гроно винограду –
Зимувати цілу зиму.

Дві дитини плачуть люльці –
Тато з мамою сміються.
А під хатою з лиманом
Дід із прадідом бухика:
Душать гроно винограду –
Зимувати цілу зиму.

Пасе кози над лиманом
В сіре вдягнена прабаба.
Баба – та копа картоплю
Й відганя бджолу від вуха.
Та і я роблю тут дещо,
Правда діло несерйозне,
Бо люблю щось недалеке,
Бо своє люблю при собі,
Як любив його і вчора, –
Білий побіл над лиманом,
Сірий глід з гніздом сорочим,
Срібне слово павутини!
Телевізор у футболі
переплескує долоні,
Біла курка кудкудаче,
І яєчко, мов футболик,
Тепло дивиться з гнізда.

А тим часом над лиманом
Почорніло щось і згасло,
Перебігло щось дорогу,
Холодком перейнялось, –
І за руку старе горе
Веде горе молоденьке,
Веде горе попід гору
Від лиману полинами,
І говорить старе горе
Молоденькому на вухо:
–Ти підеш по нежонатих,
А я піду по сімейних,
Будем з ними зимувати
І не будем знати горя.

І говорить мені горе
Молодесеньке на вухо:
– Буду я тобі за жінку,
Ти ж мені за чоловіка.
Привезем гарбу соломи
Та замісим з неї глини.
Лампачу насушим – шифер
На Привозі десь в Одесі.
Та прищепимо до груші
Молоденьке яблунятко,
А там дівчинка чи хлопчик
помалесеньку знайдуться.
Кабаків їм напечемо,
З молоком наварим каші,
Баранці із кукурудзи
Напечем на черені,
А на весну козенятко
Розчепірить в хаті ніжки
Й застрибає по подвір’ю
По калюжі вдвох з собою.

А тим часом старе горе
Вже по-свому хазяйнує:
Молотком дорогу мостить,
Возить щебінь із кар’єру,
Дітям ґудзик пришиває,
Через яр до школи водить,
Тягне сіті із лиману,
В’ялить глосики з бичками,
Квасить в діжці помідори,
Куфайки несе з крамниці,
Ковбасу і торбу цвяхів,
Ще й горілочки із перцем!

А тим часом над лиманом
Чорт зубами тягне хмару,
Другий ззаду підпихає,
Тягнуть хмару на прабабу
І над нею виливають.
Та, тікаючи, прабаба –
Зі своїми кізьми в скирту –
З хлібом синю цибулину
На пеньках жує чорненьких!
Засміялись чортенята
І на бабу потягнули,
Потягнули та й линули
В пелену їй чорну хмару:
«Дай нам, бабо, картоплину,
Бо й тебе залиєм з дідом,
І не буду вам ні бринзи,
Ані грона винограду!»

Підхопився прадід з дідом –
Мокра курка їм під ноги, –
А чорти кричать їм з хмари:
«Загинайтесь, дідугани,
Та й лягайте в домовину,
А там далі видно буде!..»
Тягне чорт зубами хмару –
Тато з мамою сміються, –
Другий ззаду підпихає, –
Дві дитини плачуть в люльці, –
А лиманський Гайавата
Щось там робить-виробляє,
Душить гроно винограду –
Зимувати цілу зиму.

А тим часом над лиманом
Наче щось замаячило,
Щось дорогу перебігло,
Холодком перейнялось, –
І за руку старе щастя
Веде щастя молоденьке,
Веде щастя попід гору
Від лиману полинами.
І говорить старе щастя
Молоденькому на вухо:
– Що лишилось нам робити,
Як ми з горем помінялись!
Цей Микола Вінграновський,
несерйозний чоловік цей,
Душить гроно винограду
І все плутає на світі!

1975


Перевод с украинского
Евгения Пугачева

Над лиманом белят синим,
белят белым над лиманом,
над лиманом кукуруза
опустила ус отросший.
И лиманный Гайавата
тоже не на шутку занят,
давит грозди винограда –
зимовать придётся зиму.

Двое деток плачут в люльке –
папа с мамою смеются.
А под хатою с лиманом
кашляют и дед, и прадед:
давят грозди винограда –
зимовать придётся зиму.

Коз пасет по-над лиманом
в серой хусточке прабаба.
Баба – занята картошкой –
отгоняет пчел от уха.
Да и я тут делом занят,
правда делом несерьёзным –
мне по сердцу то, что рядом,
при себе люблю своё я,
как любил его и раньше, –
белый выбел над лиманом,
серый глод с гнездом сорочьим,
блёсткой паутины слово.
Телевизор, тот в футболе
громко хлопает в ладони,
курка белая кудахчет,
и яичко, как футбольчик,
нежно смотрит из гнезда.

В это время над лиманом
что-то, потемнев, погасло
и, перебежав дорогу,
словно холодком обдало, –
горе старое за руку
тянет горе молодое,
тянет горе да под гору
от лимана по полыни.
Старое талдычит горе
желторотому на ухо:
– Ты пойдёшь по неженатым,
я подамся по семейным,
зазимуем с ними вместе –
да и знать не будем горя.

Стало мне гундосить горе
желторотое на ухо:
– Буду я тебе женою,
ты же мне супругом будешь.
Привезем арбу соломы
и замесим с нею глину.
Лампача насушим, шифер
раздобудем на Привозе.
И прищепим к старой груше
симиренки юной ветку,
Там и девочка и хлопчик
потихонечку найдутся.
Кабаков нажарим детям,
с молоком наварим каши
и барашков кукурузных
напечем в печи на поде,
а весною и козлёнок
растопырит в хате ножки,
радостно двором поскачет,
да не сам – вдвоём с собою.

А потасканное горе
по-другому верховодит:
молотком мостит дорогу,
возит щебень из карьера,
детям дырки зашивает,
через балку в школу водит,
тянет сети из лимана,
камбалу с бычками вялит,
квасит в бочке помидоры,
из сельпо несёт фуфайки,
колбасу и в торбе гвозди,
а ещё – горилки с перцем!

В это время над лиманом
чёрт зубами тянет тучу,
а второй – толкает сзади,
тянут тучу на прабабу
и над нею выливают.
Стрекача задав, прабаба –
с козами своими к стогу –
с хлебом синюю цибулю
на пеньках жуёт последних!
Засмеялись чертенята
и на бабу потянули,
потянули и плеснули
аккурат на пелену ей:
«Дай, старуха, нам картошку,
а не то намочим с дедом,
и не будет вам ни брынзы,
и ни грозди винограда!»

Подхватились прадед с дедом –
курка мокрая под ноги, –
черти, те кричат им с тучи:
« Загибайтесь, стариканы,
и ложитесь в домовину,
а там дальше видно будет!..»
Тянет чёрт зубами тучу –
папа с мамою смеются, –
а второй – толкает сзади, –
двое деток плачут в люльке, –
а лиманный Гайавата
тоже занят не на шутку,
давит грозди винограда –
зимовать придётся зиму.

В это время над лиманом
вроде что-то завиднелось
и, перебежав дорогу,
словно холодком обдало, –
счастье старое за руку
тянет счастье молодое,
тянет счастье да под гору
от лимана по полыни.
Старое гуторит счастье
желторотому на ухо:
– Что же нам теперь поделать,
коль мы с горем поменялись!
Коль Мыкола Винграновский,
несерьёзная особа,
давит грозди винограда
и всё путает на свете!
Рекомендуйте стихотворение друзьям
http://stihi.pro/11069-mikola-vngranovskiy-gayavata-perevod-s-ukrainskogo.html
Свидетельство о публикации № 11069
Избранное: украинские стихи с переводом
Автор имеет исключительное право на стихотворение. Перепечатка стихотворения без согласия автора запрещена и преследуется...

Краткое описание и ключевые слова для стихотворения Микола Вінграновський "Гайавата": перевод : Микола Вінграновський "Гайавата". Перевод с украинского Евгения Пугачева. Проголосуйте за стихотворение: Микола Вінграновський "Гайавата": перевод
(голосов:1) рейтинг: 100 из 100
  • Анатолий Яни 18-07-2016
Думаю, что напрасно в русском переводе придумана "ХУСТОЧКА", которой нет у Винграновского.
  • Пугачев Евгений Валентинович 18-07-2016
Спасибо за отклик, Анатолий Иванович. Может быть, Вы правы.
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код:

   
     
Микола Вінграновський "Гайавата": перевод