На самому початку

Вибір професії. Віталій Шевченко

Наталя, скільки себе пам’ятає, завжди хотіла бути актрисою. У дитячому садочку вона краще за всіх декламувала віршики, які знаходила десь вихователька.
В школі ліпше за неї ніхто не грав у самодіяльних спектаклях. Причому вона могла грати усі ролі. Від сажотруса, який ходив по сцені, вимазаний вщент у чорну фарбу, тільки блищали її красиві блакитні очі на глядачів і до якогось червоного командира, який героїчно виводив із оточення своїх вірних бійців.
Усі пророчили їй блискуче майбутнє.
- Ти, Наталя, побачиш, будеш грати на кращій сцені Києва чи Львова, або на худий кінець десь в Одесі. – раділа за неї керівник гуртка Нінель Леонідівна, за сумісництвом ще й вчителька креслення.
Так все було, поки не приїхала до них на пмж бабуся, таткова мати, бувша актриса якогось північного театру, який був розташований десь на північному колі. Вона грала там усі ведучі ролі коханок у п’єсах, які тільки не ставив їхній режисер.
Ось із ним і сталася творча дискусія, мовляв, досить мене вже мацати на сцені за попу, яка призвела до того, що бабці прийшлося покинути сцену і переїхати до сина на пмж.
Вона зразу взяла справу майбутнього онуки у свої енергійні руки.
- Тобі потрібна надійна професія, яка б кормила тебе і твою майбутню сім’ю! – переконано казала вона онуці, коли та вже закінчувала школу і впевнено просувалася у бік артистичного шляху.
- Я грала у багатьох спектаклях, виконувала багато різних ролей, але вони зводилися до того, що партнери тільки те і робили, що мацали мене за всі частини мого тіла на сцені і на репетиціях, а головний режисер тільки показував на мені, як це краще робити. Розумієш?
Але Наталя не розуміла. Їй здавалося, що вона вийде на сцену і своїм дзвінким голосом тихо розповість зачарованому глядачеві свої потаємні думи, розповість йому все, що наболіло їй на душі, і він, закоханий, уклякне перед нею на колінах.
Коли бабуся побачила, що онуку їй не вдалося переконати, то вона звернулася до найуразливішої зброї, до сина:
- Слухай, Олександре, треба зупинити Наталію, хай вчиться на фінансиста! Це найнадійніша професія. Завжди при грошах!
Але син підтримав свою дочку:
- Мамо! Хай Наталія вирішує сама! Не заважай їй.
І ось вступний екзамен. Наталія вивчила якийсь твір місцевого світила, лауреата усіх премій, які тільки є в їхньому місті.
Коли дійшла її черга виконувати твір перед комісією, вона побачила перед собою за великим столом купку жінок та чоловіків, які байдуже дивилися на красиву дівчину перед ними. Вони про щось між собою шепотілися, передаючи один одному записки.
Вперше в своєму житті Наталя збилася при виконанні твору.
- Мускулястою… рукою… Маріє… - Наталя зупинилася і знову проказала:
- Мускулистою… рука… Маріє… кгм…
Це, мабуть, зіграло вирішальну ролю і в списках прийнятих у вуз Наталі не опинилося. Прийняті у вуз щасливими полетіли до своїх кумирів і родичів, а ті, хто отримав облизня, похнюпившись, відправились додому, переживати свою поразку.
Серед цих останніх, була і Наталя, бабуся зраділа, а батько спокійно сказав:
- Нічого, доця, краще підготуєшся і наступного року обов’язково поступиш.
А щоб не сидіти у батьків на шиї, Наталя пішла працювати. Влаштувалася у якусь контору, треба було реєструвати там замовлення громадян на різні роботи.
Спочатку на новому місці Наталя швидко розібралася що до чого, освоюючи нові обов’язки. Коли це відбулося, вона побачила, що поруч, за сусідським столом, за комп’ютером, сидить хлопець і потаємно роздивляється її.
- Що? – напряму спитала Наталя, наче це була її головна роля у якомусь невідомому фільмі.
Той від несподіванки ковтнув повітря, яке чомусь швидко кудись потекло від нього і тихо прохрипів:
- Ти така гарна!
Наталя випнула груди, щоб стати ще привабливішою і сказала:
- Я хочу бути артисткою! Як тебе звати?
- Максимом. А тебе?
- Наталя. Що ти тут робиш?
- Працюю. В мене хвора мати. Лежить. Я заробляю на нас обох. Такі справи.
Наталя спіткнулася від несподіванки. Дивись, це не так, як в тебе. Ти тут опинилася, щоб перекантувати час, а людина працює по справжньому, щоб заробити гроші.
Вона з подивом дивилася на юнака. Він сказав:
- У вільній час готуюся до екзаменів у фінансово-економічний інститут, щоб бути ближче до грошей.
Наталя тихенько засміялася.
- Що таке? – здивувався Максим.
- Ти повторив слова моєї бабусі. Вона мені теж таке каже.
Коли прийшов час обідати, Максим повів Наталю у найближче кафе, тут обідали зазвичай усі їхні співробітники.
Вони швидко замовили обід і вже сіли за вільний стіл. Максим посміхнувся:
- Ти справжня актриса! Не йдеш а пишеш!
І Наталя в перший раз у своєму куцому житті відчула, що їй подобається бути поруч цього юнака.
А ввечері, коли вони всією сім’єю вечеряли, Наталя розповідала про свій перший день на роботі і знайомство із Максимом. В неї виблискували очі, вона світилася і сміючись, розповіла про те, що він повторив бабусині слова.
- Розумний хлопець! – підкреслила бабуся.
А батьки дивилися на свою доцю і тихо раділи, бо життя таке несподіване і воно саме вирішує усі свої проблеми.


16.06.2016р.
Свидетельство о публикации № 11099 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Рассказы
  • Читателей: 961
  • Комментариев: 3
  • 2016-07-25

Проголосуйте. На самому початку. Вибір професії. Віталій Шевченко
Краткое описание и ключевые слова для На самому початку:

(голосов:2) рейтинг: 100 из 100
    Произведения по теме:
  • Шляхи, які ми вибираємо
  • Історія щасливого батьківства. Акторська трупа, кастинги і дитячий будинок. Віталій Шевченко.
  • І дощ, і сніг, і віхола, і вітер...
  • Дві чутливі душі... Віталій Шевченко
  • Челнакриж
  • Трагікомична ситуація з родами та ворогом народу. Як назвати дитину. Він у ці хвилини став батьком, і саме це його і врятувало. Віталій Шевченко.
  • Сучасна історія
  • Десь біля нас... Віталій Шевченко.
  • «Чардаш» Монті
  • Оповідання про материнську долю жінки 30-40-х років. Віталій Шевченко.

  • Геннадий Любашевский Автор offline 25-07-2016
От меня - пятёрка Вам, уважаемый Виталий Иванович!
  • Михаил Перченко Автор offline 26-07-2016
Не тобі казати, яке дурнувате буває життя.
  • Виталий Шевченко Автор offline 26-07-2016
Дорогие Гена и Миша! Спасибо большое!
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
На самому початку