"Бо необхідне нещадне винищення..."

Пізнавайте правду бо тільки правда звільнить вас! Нещадне винищення і геніальний Ленін. Віталій Шевченко.


Ленин гениален. Он создал первое в мире
государство рабочих и крестьян. И трудящемуся
человеку жилось в нём хорошо.

Андрей Ковтун, запорожский поэт.

Тридцать дет в партии – самой жестокой,
самой трусливой, сильной, беспринципной и
растлённой в мире.

Виктор Некрасов, автор «В окопах
Сталинграда».

Бо немає нічого захованого, що не виявиться,
і немає таємного, що не вийде наяв.

Євангелія від Марка, 4, 22.

Дві тисячі років тому назад євангеліст Марко висловив думку, яка не загубилася на вітру історії а залишилася у Святому Письмі і точно сказала про те, що нічого не губиться в нашій з вами історії, приходить час і все таємне стає відомим.
Скільки б не ховали від людей свої таїни можновладці, а приходить час і всі таїни виходять на світ Божий.
Отак відбулося вже в наш час із Володимиром Іллічем Леніним. Скільки за роки радянської влади не виливали на нього єлею, але прийшов час і виявилося, що справжній Ленін далеко не відповідає тому образу, який натхненно малювали більшовики не одному поколінню радянських людей.
Щось на кшталт, - «Ленин и теперь живее всех живых!», «Партия – ум, честь и совесть нашей эпохи!», «Правильной дорогой идете, товарищи!», «Самый человечный человек!».
Можна і далі приводити подібні сентенції, які будуть розповідати про геніальну людину, яка віддала свої здібності, життя та здоров’я людству, щоб тільки йому гарно жилося.
Та давайте подивимось як все це було насправді. І треба починати з перших кроків радянської влади.
А перші кроки почалися з брехні. Бо на Другому Всеросійському з’їзді Рад була прийнята постанова: (даю мовою оригіналу) «Образовать для управления страной впредь до созыва Учредительного собрания временное рабочее и крестьянское правительство, которое будет именоваться Советом Народных Комиссаров…»
А скликання Установчих зборів назначалося на 28 листопада 1917 року, тобто брали владу усього на один місяць, до скликання Установчих зборів.
Але апетит приходить під час їжі! Влада, виявляється, дуже принадна річ. Що ми й бачимо у сучасних депутатів Верховної Ради України. Коли йдуть у Верховну Раду, то обіцяють золоті гори, а коли там опиняються, то забувають про все, крім своїх власних кишень.
Цю ганебну традицію започаткували саме більшовики у 1917 році. Коли вони прийшли до влади, то віддавати її через місяць, зрозуміла річ, не захотіли. Спочатку відтермінували Установчі збори до середини січня 1918 року, а потім зовсім їх розігнали. Пам’ятаєте оте класичне: « Караул устал!». А те, що вони брали владу тільки до скликання Установчих зборів, зникло зо всіх книг назавжди при радянській владі. Я це прочитав уперше, коли вийшла знаменита книга Джона Ріда «10 дней, которые потрясли мир». Навіть на лекціях по історії КПРС викладачі про це мовчали.
Хотів ще звернути увагу читачів на те, як проходили перші вибори у щойно посталій державі робітників і селян, очолюваної Леніним.
Хоч як більшовики були не проти Установчих зборів, але треба виконувати свої обіцянки, тим більше, що народ був за проведення парламентських виборів. Тому 9 листопада «Известия» і «Правда» надрукували «Обращение ВЦИК о выборах в Учредительное собрание в назначенный срок».
В цьому ж Зверненні було таке: « Центральный Исполнительный Комитет… считает первейшей своей задачей обеспечить возможность производства выборов в Учредительное собрание в назначенный срок – 12 ноября… Мы призываем все учреждения и всех граждан напрячь все усилия, дабы обеспечить в назначенный срок свободное производство выборов в Учредительное собрание».
Але з самого початку більшовицька влада на чолі з Леніним взяла курс на максимальні перешкоди роботі виборчій комісії.
Вже через два дні Воєнно-революційний комітет видав декрет, який був звернений до мешканців Петрограду: «Петроград и его окрестности объявляются на осадном положении. До особого распоряжения все собрания и митинги на улицах запрещаются. Трамвайное сообщение нарушено не будет».
Але навіть в таких умовах вибори відбулися. Це були останні вільні вибори в країні на довгі роки. З загальної чисельності 41,7 мільйона голосів ліві есери отримали 20,8 мільйона голосів а більшовики тільки 9,8 мільйона голосів.
Тобто, за всю свою історію на вільних виборах більшовики ніколи не перемагали.
В 1917 році у них був, щоб продовжувати будувати державу робітників і селян, один шлях, - розігнати Установчі збори, на яких лідер есерів Віктор Чернов повинен був прийняти відставку Володимира Ульянова – Леніна і сформувати свій власний уряд.
Та більшовики не для того брали владу, щоб уступати її якимсь інтелігентикам! Вони добре підготувалися.
По-перше, заборонили усі газети, крім більшовицьких. А 20 грудня 1917 року було створене Ч.К., яка на довгі роки, до 1991 року, стала тою установою, яку боялися усі. Спочатку вона допомагала Леніну, потім Сталіну, а за ним Хрущову, потім Брежнєву, Андропову і навіть Горбачову будувати державу робітників і селян.
Треба сказати, що в день відкриття Установчих зборів, більшовики двічі розстріляли демонстрації людей, які наближались до Таврійського палацу, де повинні були відкритися Установчі збори. І як не дивно, це їм зійшло з рук. Тільки в усій більшовицькій літературі про цей «подвиг» Леніна ви ніде не прочитаєте.
Розгоном Установчих зборів Ленін розв’язав громадянську війну у Росії. Ось так з самого початку пішли справи наперекосяк у нашого північного сусіда. І він звернув зі шляху політичної і економічної демократії зі справжньою багатопартійністю, свободою слова, приватною власністю до диктатури, тоталітарної влади, яка поступово вилилася у диктатуру однієї партії та їх керівників.
Довгий час писали, мовляв, це Сталін «искривил» вірне вчення Леніна, покрив трупом усю СРСР. І Ленін тут ні до чого, якби він був, то ніяких репресій не було б. Дуже помиляються ті, хто так думає. Бо саме Ленін покрив країну трупом у 1917 – 1920рр, поки не захворів.
Багато писалося в свій час про зворушливу дружбу Леніна із Горьким, про те, як піклувався Ленін великим пролетарським письменником і врешті – решт наполіг, щоб той поїхав лікуватися за кордоном.
А насправді Горький, коли взнавав, що хтось із його знайомих, чи знайомий його знайомих, чи просто звичайна інтелігентна людина, а таких у Петрограді в Горького було тисячі, заарештований, і він терміново біг до Леніна, щоб цю людину не розстріляли у буцегарні, то Леніну, нарешті, це набридло і він випер Горького подалі від себе у Європу.
Горький потім до кінця свого життя щиро жалкував, що погодився на пропозицію Леніна. Бо якби він не поїхав, то скільки ще людей міг би врятувати.
А Ленін же тільки почав рихтувати фундамент народної держави робітників і селян!
Цікаво тут привести думку Рози Люксембург, яку вона встигла висловити до своєї загибелі у січні 1919 року.
Люксембург казала, «что жизнь при Ленине превратилась в «жалкое подобие жизни» и что люди под его гнетом превратились в скотов, не способных самостоятельно мыслить, подчинились власти «кучки партийных начальников, обуянных неукротимой волей и неограниченной жаждой эксперимента».
Ці думки Рози Люксембург ніколи у Радянському Союзі не освітлювалися. Смерть Рози Люксембург завадила Леніну продовжувати з нею дискусію.
А ось із іншим відомим діячем німецької соціал-демократії, Карлом Каутським, Ленін схрестив свої списи і, маючи на увазі, що в більшовицькій державі вже була тотальна цензура, «переміг»!
Але давайте подивимось, що тоді сказав Леніну педантичний Карл Каутський!
1.Советское государство с самого начала своего существования по природе своей могло функционировать лишь как тирания одного человека или небольшой группы людей.
2. Разгон Учредительного собрания был акцией, имевшей целью укрепить власть тиранов, а заодно и покончить с последними ростками демократии.
3. Ленин использовал вооруженное крестьянство, чтобы оно защитило правительство, состоящее из интеллигенции, но называющее себя «диктатурой пролетариата».
4. Государство, проводящее экспроприации, не может быть социалистическим. «Экспроприируя экспроприаторов», Ленин спровоцировал гражданскую войну.
Час показав, хто з них правий. Ленін чи Каутський!
На початку 1919 року в Москві повністю зупинилося життя. Люди страждали від холоду та голоду. Часто відключалося світло. Городяни були дуже виснажені: - вони терпіли голод, холод вже кілька років, їх косив тиф, але що ще страшніше було за це – терор, який був скрізь.
Такого розмаху терор не досягав ніколи, тепер він став державною політикою. І у відповідь на вбивства «своїх» на території ворога, більшовики хапали заручників і розстрілювали їх, часто густо розстрілювали і без всякої причини.
Саме в цей час до Москви приїхав англійський письменник і фольклорист Артур Рансом. Він побував у Леніна. Ось його враження: «… во время их встречи Ленин держался бодро, был в отличном настроении, все его смешило; он от души хохотал, раскачиваясь в кресле, и засыпал своих гостей вопросами. Его уверенность в скорой победе революции в Европе была непоколебима. Он с воодушевлением говорил о забастовках во Франции, об уже очевидной и неотвратимой революции в Англии».
Бачте, як все гарно, завалив трупом Москву і Росію, будуючи державу робітників і селян і не зупиняється! Тепер йому подавай Париж та Лондон! Він і там знищить усю буржуазію, щоб звільнити пролетаріат!
І скільки людей потрапили на гачок його антилюдської моралі! Хоча є інша мораль, яку в свій час вибудував для людства Ісус Христос та по його шляхах пішов Махатма Ганді…
Ленін завжди висловлювався у тому дусі, що для тих, «хто діє в ім’я найвищих інтересів людства, усі засоби гарні». Але це, безумовно, нагадує думки хворих героїв Достоєвського. І це не той шлях, по якому повинно йти людство.
Ленін порушив усі нормальні людські закони співжиття, перетворивши Росію у тоталітарну країну, де царює воля однієї людини. Ленін став хазяїном Росії. Тільки він міг вводити в країні нові порядки і закони. Центральний Комітет міг скільки завгодно засідати, наркоми могли скільки завгодно сперечатися, а тільки Ленін міг одноосібно видавати декрети і слідкувати за їхнім виконанням.
Вже весною 1919 року по вулицях Петрограда пройшла демонстрація робітників Путиловського заводу. Вони несли плакати, на яких було написано:

Долой Ленина с кониной,
Дайте царя со свининой.

Знамениті робітники – путіловці, які робили революцію, оговталися, та було вже пізно. Коли в 1921 році в Росії від такої політики вибухнув голод, то Ленін був проти американської допомоги, які навезли американські похідні кухні, щоб роздавати голодним безоплатний суп, бо це підривало його владу.
Але через рік, в травні 1922 року, Леніна наздогнала хвороба, з якої він вже не вибрався. І що він залишив після себе? Країну, яку він перетворив у концтабір, і як не дивно, в цьому концтаборі опинилися і його керівники.
Створена ним держава виявилася більш несправедливою і у сто разів більш деспотичною, ніж знищений ним царат. Держава, яку створив Ленін, віруючи в те, що вона нова, була насправді стара, як цей світ, в якому ми живемо. Бо тиранії були завжди, скільки існує людина.
До чого ми не доторкнемося у цій державі, яку очолював Ленін, скрізь кров, кров і кров, вбивства, вбивства і вбивства, горе і сльози людей. А учні Леніна продовжували його справу.
Сталін завалив селянськими трупами Україну, Кубань, Північний Кавказ, нещасну Волгу. (В дужках відмітимо, що майбутні керівники держави робітників і селян, були такі ж самі: Хрущов розстріляв робітників Новочеркаська, Брежнєв увірвався у Чехословаччину та Афганістан, наче своєї землі йому було мало, а Горбачов побив солдатськими лопатками жителів Вільнюса та вбив жінок міста Тбілісі.)
Війська стояли на кордонах областей і стріляли в опухлих від голоду селян – мужиків, жінок, дітей, старих людей, які пробиралися хоч куди-небудь в пошуках їжі. Ешелони з вагонів для худоби везли на схід, в Сибір, на Алтай, на цілину, на пустинні землі розкуркулених, які були позбавлені прав та їжі, хліборобів.
Створювалася система про яку письменник Леонід Лиходеєв написав влучно так: «… уже накатилось на страну рабское молчание, уже позволялось только ликовать». («Дружба народов», №11, 1989г.,стор.63.)
Ленін ще започаткував війну із церквою. В січні 1918 року церква була відділена від держави. Ну, якби вона була відділена і на цьому все, то нічого тут поганого не було б. Але нова держава робітників і селян накинулася на церкву, грабуючи її і знищуючи все, що тільки потрапляло до її рук.
І це на ту установу, яка на всьому шляху російського народу була разом із ним, розділяючи і горе і радість.
З 40 тисяч православних храмів до 1941 року залишилося біля ста. 5 з них збереглося в Ленінграді, по одному в Новосибірську і в Ташкенті, два у Києві. Жодного храму не залишилося в таких великих містах, як Ростов – на – Дону, Баку, Омськ.
В Москві з 460 церквей залишилося менше 15. І одночасно непосильними податками, погрозами, арештами і розстрілами був майже знищений увесь особовий склад Церкви, - єпископи, священики, монахи.
Якщо в 1935 році в Ленінградській області нараховувалося не менше 1500 осіб духовного звання, то вже через два роки залишилось 32 священників та дияконів. Це був час, коли на Соловки на вірну смерть гнали цілі ешелони священнослужителів.
Приведу цікаву думку прем’єр – міністра Індії Джавахарлала Неру, який побував у СРСР через багато років пізніше. Він зауважив, що не зміг би прожити в країні і двох днів, де правлять не Закони, а люди.
Навіть геніальний Лев Толстой ще у 1891 році вгадав, що буде з його країною, якщо до влади прийдуть марксисти. «При социализме придется учредить такое количество чиновников, что они съедят ? всего того, что будет заработано людьми» («Новый мир», №1, 1991г., стор.172).
Ось дані на 1991 рік, які підтверджують слова геніального письменника: 18 мільйонів бюрократів проїдають щорічно 40 мільярдів карбованців! (там само).
Треба до цього додати, що з самого початку, ще при Леніні, була створена система забезпечення відповідальних робітників в спец магазинах, лікувалися вони в ЛСУ і так далі. Навіть перевершили сподівання самого Лева Толстого!
Ось що писалося у 1991 році: «На улице Грановского существует так называемая «нулёвка», куда «прикреплены» члены Политбюро и кандидаты в члены Политбюро, а также министры, но не все, а лишь высший их слой – министр иностранных дел… министр обороны… Сюда «прикреплены» и секретари ЦК…
Члены ЦК, кандидаты в члены ЦК, заведующие отделами ЦК, второстепенные министры, некоторые из первых заместителей министров, а также пенсионеры «прикреплены» к ОСБП – объединённой спецбольнице с поликлиникой, которая стоит на Мичуринском проспекте…
В Сивцевом Вражке стоит поликлиника №1. Здесь обслуживают заместителей министров, заместителей заведующих отделом ЦК… На улице Заморенова – вторая поликлиника – для работников министерств… («Горизонт», №1, 1991г., стор.20).
Ну, і де ви бачите оцю фантастичну державу робітників і селян?!
Справа Леніна безсмертна! Бо подібне збереглося і до сьогодні. Згадайте хоча б знамениту Феофанію, куди бігають усі депутати Верховної Ради України, коли вони втомлюються на своїх засіданнях.
І на закінчення можна сказати, що Ленін створив антилюдську тоталітарну систему влади, яка і досі виключила Росію з сім’ї цивілізованих та квітучих країн світу. А іншим бувшим республікам СРСР, в тому числі і Україні, заважає йти по шляху демократії.
І ще довгий час його ідеї будуть заважати людям у поступі уперед, поки вони не навчаться самостійно думати.



Використана література.

1. Пейн Роберт, Ленин: Жизнь и смерть, М, «Молодая гвардия», 2003г., 667стр. с иллюстр., серия «Жизнь замечательных людей»,
2. Марк Поповский, Жизнь и житие Войно-Ясенецкого, архиепископа и хирурга, журнал «Октябрь», №№2-4, 1990г.
3. Леонид Лиходеев, Поле брани, на котором не было раненых, журнал «Дружба народов», №11, 1989г.
4. А. Авторханов, Ленин в судьбах России, журнал «Новый мир», №1, 1991г.
5. Вячеслав Басков, Дело врачей, Журнал «Горизонт», №1, 1991г.
6. А.Г.Латышев, Рассекреченный Ленин, «Март», Москва, 1996г., стор.336 с илл.



29.10.2015р. – 02.008.2016р.

Свидетельство о публикации № 11119 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Проголосуйте. "Бо необхідне нещадне винищення...".
Краткое описание и ключевые слова для "Бо необхідне нещадне винищення...":

(голосов:2) рейтинг: 100 из 100

  • Михаил Перченко 8-10-2016
Коли ти стаєшь історіком і демократом, я шаную тебе поперше, як порядну, видужуючу від націоналізму людину.
  • Виталий Шевченко 9-10-2016
Спасибі, Миша! Мне приємно, що ти відгукуєшся на мої твори!
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код:

   
     
"Бо необхідне нещадне винищення..."