"Вечной мужественности взмах..."

      
 

Янчика несподівано осяяло, коли він вже йшов з роботи додому. «Я ж вже готовий письменник. І досвід в мене великий є, і знань потрібних теж багато. Можу вже писати!»
Від цієї думки, що потрапила йому в голову, він навіть зупинився на вулиці. Подивився навколо себе. Люди йшли у різні напрямки, не здогадуючись, що проходять повз генія.
Прямо по дорозі, трошки збоку, був розташований «Амстор».
«О-о, дуже добре, треба щось взяти на вечерю», - вирішив майбутній Чехов.
В «Амсторі» він не затримався, взяв хліба і до хліба і вже збирався йти далі, та тут згадав, що потрібно ще взяти й пляшку. Повернувся до відділу, де з усіх боків посміхалися йому назустріч різні симпатичні карафки із красивими назвами напоїв і вибрав по своїм грошам підходящого Бахуса.
Що воно таке, «Бахус», не знав, вирішив, як прийде додому подивиться ув інцикльопідії.
«Письменник повинен все це знати, бо він відображає життя і залишає його для нащадків». – урочисто подумав новий Достоєвський.
Удома мати здивувалася, що він не сам приперся з роботи, як завжди, а й ще щось купив для вечері. Задоволено покивала головою:
- Молодець, синку! Я вже вечерю приготувала, йди поїж! – і пішла на кухню.
Янчик швиденько попоїв і всунувся у свою кімнатку, де за невеликим столиком біля вікна йому подобалося сидіти і дивитися, що діється на вулиці.
Але сьогодні йому було не до цього. Він витяг чистого листа паперу, взяв у руки ручку і втупився у папір.
«Щоб це такого утнути?» - подумалось йому. Але в голову нічого не йшло. Ще трохи посидів, як на зло, на вулиці теж нікого не було.
«Куди це всі поділися?» - незадоволено подумав Янчик. Прислухався, мати на кухні дивилася якусь передачу по телевізору. Артистка читала якийсь текст і він почув, як вона виразно промовляє фразу: «Вечной мужественности взмах…»
Що воно таке, він не дуже розібрався, взмах та взмах, але красиво і взяв і записав собі на папері, не здогадуючись, що в серйозних людей це називається плагіатом. Він ще й такого слова не чув.
Посидів трохи, до цієї першої фрази нічого було додати, а з кухні линула музика, мабуть, мати закуняла, бо вона не терпіла слухати музику.
Тут на виручку прийшов товариш Янчика, Сьома Євтухов, разом вчилися в школі, в одному класі. Він теж утупився у папір, уважно прочитав написане:
- … Мужественности… взмах… Що це таке? – він здивовано дивився на свого товариша.
Янчик поскрипів стільцем і відчайдушно сказав:
- Я сьогодні став письменником. Ось!
- Ну, ти, блін, дайош! – хіхікнув Сьома. - Тебе Юлія Мойсеївна не впізнає!
Юлія Мойсеївна була їхнім класним керівником і викладала у них російську літературу.
- А, що, я гірше за… - Янчик покопався у своєму мізку і видав на гора прізвище першого-ліпшого письменника, що підвернувся: - Грибоєдова?
- Это дело надо отметить! – зразу же погодився Сьома, йому було по барабану, яка буде причина, аби тільки випити.
Янчик солідно поклав перо на стіл і пішов на кухню за пляшкою та хоч якоюсь закускою.
- О, це по нашому, по письменницькі, - схвально потер руки Сьома і заходився наливати чарки.
- Ну, вип’ємо за твій новий роман! – зразу беручи бика за роги, сказав Сьома, чокаючись із майбутнім Тургєневим.
Коли випили по другій чарці, Янчик схопив ручку і надряпав на папері ще одне речення: «В кімнату зазирнув Янукович».
В цей момент знову із кухні вихопився красивий жіночий голос:
- Строй заново разбитой жизни зданье…
Письменники подивилися один на одного:
- О! – сказав Янчик і потягнувся за ручкою.
- О! – сказав і собі Сьома, - В этом что-то есть! Записывай! Знадобиться!
- Ось! – сказав Янчик, записуючи і додав: - Я бачу, що письменницька справа дуже важка і копітка.
- А що ти думав! – підтримав його Сьома, - Що, даремно нам ставила завжди двійки Юлія Мойсеївна?
- Ну, - скривився Янчик, - знайшов що згадувати. Краще давай підкажи, про що написати роман. Такий, як у Толстого «Війна та мир», якраз на сьогодні тема дуже актуальна.
- А ти, що, подужаєш? – засумнівався Сьома, - це ж стільки треба паперу!
- Паперу знайдемо, це не проблема! – ствердно сказав Янчик. – І біографії наші підходящі, письменницькі. Я тільки де не працював, електриком, у котельні, двірником, сторожем, кочегаром, а зараз в охороні разом із тобою. Вражень досить не на один роман! – і Янчик наповнив ще чарчини.
Але зразу же поставив пляшку, притягнув до себе папір і швидко записав ще одне речення: «А в ній вже сиділи Кучма із Порошенком».
- Ну, ти дайош! – засміявся Сьома, - Порошенко ніколи не сяде біля Януковича!
- Не заважай! – відмахнувся Янчик, - Я бачу, як вільно розвивається даль роману.
- Що ти голову собі ламаєш! – підказав Сьома. – Візьмеш у долю, то я тобі зразу скажу, як треба зробити! Згодний?
- Згодний! – зразу же погодився Янчик.
- Українську літературу зараз мало хто читає. Візьмемо «Фату Моргану» Коцюбинського і дію перенесемо у наш час, і все, і не будемо голови морочить. Ніхто не здогадається. Тим більше, я бачу, що ніхто, крім нас з тобою, не читає.
Геніальне, як завжди, дуже просте. На цьому письменники і погодилися. Вирішили завтра ж і починати писати шедевр.

03.10.2015 р.

Рекомендуйте стихотворение друзьям
http://stihi.pro/11242-vechnoy-muzhestvennosti-vzmah.html
Свидетельство о публикации № 11242
Избранное: юмор
Автор имеет исключительное право на стихотворение. Перепечатка стихотворения без согласия автора запрещена и преследуется...
  • © shevchenko :
  • Юмор
  • У стихотворения 1 107 уникальных читателей.
  • Комментариев: 0
  • 2016-08-25

Краткое описание и ключевые слова для стихотворения "Вечной мужественности взмах..." :

Письменник завжди тримає руку на пульсі. Я ж вже готовий письменник. І досвід в мене великий є, і знань потрібних теж багато. Можу вже писати! Віталій Шевченко

Проголосуйте за стихотворение: "Вечной мужественности взмах..."
(голосов:2) рейтинг: 100 из 100
    Стихотворения по теме:
  • Сучасне оповідання
  • Якщо щось піде не так, звалимо на Парасюка!Віталій Шевченко
  • У кодлі клятих друзів
  • У кодлі найкращих клятих друзів. Віталій Шевченко.
  • Чи можуть вони це зробити?
  • "І день іде, і ніч іде, і голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде Апостол Правди та Науки?" Віталій Шевченко
  • "Некошеной травой пробежать по полю..."
  • Про інтелигентів і партію. Юмор і сатира. Ванька відбив у секретаря парткому його жінку. Тепер, зрозуміло, секретар парткому люто ненавидить усіх інтелігентів, минулих, теперішніх і майбутніх.
  • Адепт
  • Віталій Шевченко
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код:

   
     
"Вечной мужественности взмах..."