Дарина

Пригоди найкращого сержанта українського війська. Віталій Шевченко.

Коли Завірюху забирали до армії, то йому дуже хотілося служити прикордонником. Що може бути кращим ніж захищати кордони рідної держави? Він уявляв себе десь в небезпечному дозорі, пильно стежить, щоб підлий ворог не пройшов непоміченим у глиб країни, або йому одному вдається знешкодити велику банду терористів. Командування ним задоволене, а сам міністр збройних сил прикріплює до грудей бойовий орден.
Але все вийшло з точністю до навпаки. Завірюха потрапив на кордонний пост, який знаходився у селі Кучургани і йому приходилося обшукувати машини, що перетинали кордон України з Придністров`ям, виявляючи нелегальних емігрантів, які намагалися непоміченими покинути межі країни і розчинитися десь у Європі.
Відверто кажучи, йому було шкода усіх оцих затриманих, жінок з дітьми, дівчаток та юнаків, чоловіків, які з неозорої Азії намагалися хоч десь знайти спокій і притулок.
Ось і сьогодні він звернув увагу на велику вантажівку, яка повільно підкотилася до їхнього блокпоста. Було видно, що вона вщент перевантажена, навіть ресори сіли. Завірюха ретельно перевірив її, все нормально, можна було пропускати, але він бачив, що у водія якесь напружене обличчя, і ще раз у раз обстежував вантажівку.
І дійсно, над самим кузовом машини він виявив схованку, де покотом лежало з десяток жінок і чоловіків. Задуха була там така, що дехто з них навіть знепритомнів. І коли Завірюха відкрив схованку, то вони тільки хапали ротом свіже повітря, на щось інше просто не мали сили.
Начальник прикордонної застави капітан Блєхєров наказав Завірюсі відвести затриманих у табір.
Коли вони трошки відклигали, Завірюха їх відвів і здав черговому.
Збирався йти назад, як тут з іншої партії, яку відправляли до Харкова, вибігла чорна жіночка і тицьнула малу дитинку, рочків із два, Завірюсі у руки, щось гелгочучи на своїй незрозумілій мові.
Завірюха розгубився:
- Що вона… теє… га? – звернувся він до перекладача.
- Вона каже, що це не її дитина, - перевів той, - і тому не має права забирати з собою. А хто батько чи мати вона не знає.
- А при чому я? – не міг второпати Завірюха.
Поки він розбирався що і до чого, партія погрузилася в автобус і поїхала.
- Неси капітанові! – порадив перекладач.
Дитина, на диво, зручно вмостившись на руках у Завірюхи, заснула. Таким він і з`явився перед світлі очі командира. - Ви що, сержанте Завірюха? – здивувався той. – Звідки у вас дитина?
- Я, товаришу капітане, не винний! – намагався пояснити боєць, - мені зараз… провокаційно… підсунули…
Завірюха поклав дитину на казенний тапчан і вона відкрила очі і заплакала.
У капітана піднялися вуса вгору:
- Негайно припиніть плакати! – віддав він наказ.
І Завірюха схопив дитину з тапчану, та знову притулилася до захисника Батьківщини і затихла.
Капітан із Завірюхою виряченими очима дивилися один на одного, нічого не розуміючи. Нарешті капітан сказав:
- Чого ти, йолопе, його чи її взяв?
- А що я міг робити? – визвірився відмінник бойової і політичної підготовки. Потім він розгорнув ганчір`я, в яке було загорнуте дитинча і додав:
- Це вона.
- Як її звати? – поцікавився Блєхєров.
- Звідки я знаю! – буркнув кращий сержант придністровського регіону. Він обережно поклав дитину на тапчан і та знову відкрила очі і заплакала.
Капітан аж підскочив на місці. В нього не було дітей і дитячий плач його дуже нервував.
- Негайно візьміть дитину назад! – наказав він своєму підлеглому. Той взяв дівчинку на руки і вона знову припинила своє квиління. Тут до капітана прийшла розумна думка, треба подзвонити дружині, порадитись. Він взяв слухавку, набрав номер, на тому кінці проводу чомусь довго не відповідали. Нарешті капітан почув заспаний голос милої:
- Слухаю!
- Моє золотко, - капітан брав бика за роги, - тут у нас з`явилась дитина…
На другому кінці проводу настала мертва тиша, потім звідкись виник розгублений голос дружини:
- Чия дитина… ти щось від мене приховуєш?..
- Що ти, мила! Як ти можеш…
Але там поклали слухавку і капітан кібцем подивився на Завірюху:
- Бачиш, що ти наробив?
Та неприємності у Завірюхи на цьому не скінчилися. Він відчув, як у нього потепліло на животі і все зрозумів. Треба було переповивати дитину. Старшина Степанко його пожалів і видав йому чисте простирадло і напірник і Завірюха сяк так сповив дівчинку. Воно поцмокало ротиком, притислось до Завірюхи і заснуло. –Йди, - вирішив капітан, - назад і десь там підкинь… хай вони… їхня дитина… хай думають…
Завірюха поперся назад, коли він прийшов у табір, всі затримані жінки повиходили на двір і голосно вітали мужнього воїна дружньої їм армії. Непомітно підкинути дитину не вдалося.
Коли Завірюха повертався з дитиною до капітана, він побачив, як біля блокпоста зупинився старенький «Москвич» і звідти вийшли тесть з тещею і його дружина, Дарина. І він згадав, що саме сьогодні вони збиралися його провідати.
Усі троє остовпіли і мовчки дивилися, як Завірюха обережно тримав дитину на руках, її кучеряві волосики на голові гойдалися від вітру.
Перша не витримала теща:
- Я завжди казала, що він нам щось таке зробить!
- Петю… - сказала Дарина і заплакала. А тесть подивився на дівчинку і сказав:
- Вся в Петра.. як викапана… - від чого Дарина заплакала ще дужче.
- Та це не моя дитина! – зарепетував Завірюха, - мені підкинули! І він поклав дівчинку прямо на східці, вона умить відкрила очі і заплакала. Довелося сержантові строкової служби швиденько її підняти і та на очах трійці обійняла ручкою Завірюху за шию і затихла.
- Признала! – сказала злорадно теща.
- Петю… - сльози не давали говорити Дарині, - ти тільки рік служиш а вже ди-ти-на-а… в тебе…
- Господи милосердний, - Завірюха не знав що і казати, - та я ж вам пояснюю, що це не моя дитина!
- А чия? – вставила свій п`ятак теща.
- Я, мамо, не знаю, - щиросердно признався прикордонник.
- Бачиш, який він в тебе єзуїт, - на обличчі у тещі розповзлася задоволена посмішка.
- Та відчепиться від хлопця, - заступився тесть, - коли я був молодий, то в мене півсела… ого-го… - і він значуще замовчав.
- Я тебе знаю, - теща переключила свою увагу на чоловіка. – Ти крутився біля Мотрі і біля Ївги, і біля Симончихи… а син кривої Марії це твій… падлюко…
Вони вже забули про Завірюху і лаялися між собою, тільки Дарина стояла і заплаканими очима дивилася на армійця.
Але тут з`явилася капітанова дружина, вона кинулася до Завірюхи, але побачивши, що дитинча дуже чорняве, зразу ж відсахнулась від нього і суворо наказуючи щось капітанові, повернула назад.
Завірюха остаточно заморився і сів з дитиною на садову лаву, що була неподалік від блокпоста. Він подивився на дівчинку, яка спала на його руках і цмокала вві сні. Спіймав себе на думці, що вона нікому не потрібна у цілому світі. І йому стало якось незатишно.
- Ніхто нас не любить, - сказав він дитині.
Дарина підійшла і сіла поруч на лаву.
- А як її звати? – спитала вона.
- Назвемо Даринкою, - відповів кращий сержант українського війська.




07.04.2003р.
Свидетельство о публикации № 11386 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Рассказы
  • Уникальных читателей: 718
  • Комментариев: 2
  • 2016-09-21

Проголосуйте. Дарина.
Краткое описание и ключевые слова для Дарина:

(голосов:2) рейтинг: 100 из 100
    Произведения по теме:
  • Три підшипника
  • Оповідання про вічне почуття Любові й про повернення солдата до дівчини після війни. Я знала, що ти повернешся! Давайте зупинимося у цю щасливу мить і прилучимося до великих почуттів Любові і Щастя.
  • "Ой, радуйся, Земле, Син Божий народився!"
  • "Ой, радуйся, Земле, Син Божий народився!" Віталій Шевченко
  • Челнакриж
  • Трагікомична ситуація з родами та ворогом народу. Як назвати дитину. Він у ці хвилини став батьком, і саме це його і врятувало. Віталій Шевченко.
  • Сучасна історія
  • Десь біля нас... Віталій Шевченко.
  • Три качани кукурудзи
  • Сучасне оповідання про післявоєнний голод у селі, про партійне засудження Зощенка і Ахматової. Як наші батьки трималися на оцій кулі земній. Віталій Шевченко.

  • Пугачев Евгений Валентинович 21-09-2016
Дуже славне оповідання.Читав - посміхався. Дякую.
  • Виталий Шевченко 22-09-2016
Дякую, пане Євгене за відгук!
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код: