Земля і власність

Бережіться Басаврюків! Фантастичне оповідання про сучасність. Віталій Шевченко.


Ним лякали маленьких дітей.
- Не будеш слухатися, віддамо діду Басаврюку а він тебе закопа у глибоку яму.
І коли дід йшов по селу, добираючись до крамниці, щоб купити собі хліба і до хліба, то маленькі діти ховалися від нього, боялися.
Жив дід на самому краю села, за його оселею починалося сільське кладовище, де спочивало не одне покоління односельців, яких хвороба або тяжка праця збирала їх саме отут, на цьому острові вічного спокою і журби.
Одна тільки маленька Оленка не боялася діда, бо батьків у неї не було, мати рано померла а тато завіявсь після цього невідомо куди. Якраз впав могутній Радянський Союз, виникли кордони, і ніхто не збирався шукати молоде одоробло, яке не дуже поспішало виконувати свої батьківські обов’язки.
Оленка жила у бабусі, росла собі, не дуже розуміючи, що відбувається навкруги неї. І коли з’являвся десь поруч дід Басаврюк, а Оленка з бабусею жила неподалік від нього, то вона йому завжди простягала то яблучко, то кусень хлібчика, що був у неї в руках. Дід тоді посміхався до неї, згадував свою молодість і літа та хвороба кудись зникали і він молодо тоді шкандибав до своєї оселі.
Одного разу повернулася додому бабуся вся в сльозах, притисла до себе онуку і захлинаючись від плачу казала дитині :
- Нікому ми не потрібні з тобою, ніхто нас не захистить.
Почув це з свого подвір’я Басаврюк, пришкандибав:
- Що сталося, Меланіє Іванівно?
Та тільки махнула у відповідь:
- Оце відібрали наділ землі в Оленки, кажуть, що їй не належить пай, позаяк вона маленька. Федір Федорович відібрав бумагу і вигнав мене з кабінету.
- Нічого, подивимось, - насупився у відповідь Басаврюк і пішов собі.
Цей Федір Федорович вже не одного в селі обдурив, потихеньку скуповуючи землю у односельців. Хоча закон і забороняв купляти та продавати землю, але він з допомогою спритних юристів знаходив лазівки в ньому і вже об’єднав під своєю орудою майже половину угідь, які колись належали могутньому колгоспу «Закрома Родины».
Оце наступила черга і Оленчиної землі.
- Ти, бабо, - сказав грізно Федір Федорович, - і не потикайся із своєю онукою, бо вже усе вирішено. Замість землі я тобі зобов’язуюся три роки діставати на зиму вугілля. А якщо не захочеш то і цього не дам.
Так би воно і було б, але забув Федір Федорович, що в селі живе дід Басаврюк, який розмовляє з незримою силою.
Наступного дня дід Басаврюк причепурився, начепив на груди свою єдину медаль «За перемогу над Японією» і поплентався у центр.
Федір Федорович якраз сидів у себе в кабінеті, коли хтось постукав у двері.
- Заходьте! – весело відгукнувся Федір Федорович. Він був у доброму гуморі, власність його обростала з усіх боків, ну, як тут не радіти?
Двері відчинилися, забрів з коридору якийсь дід, неголений, з бойовою медаллю на грудях, мовчки потоптався на місці.
- Тобі чого , діду? – спитав неуважно Федір Федорович, до нього таких заходять кожного дня десятки.
Той мовчав і пильно дивився на Федора Федоровича.
- Треба хату відремонтувати? – здогадався Федір Федорович, - чи дров нарубати на зиму?
Дід на якусь хвильку постояв і з тим і пішов. Федору Федоровичу якось стало не по собі але нагальні справи відволікли його від неприємного спомину і він забув про діда.
Згадав увечері, коли відчув, що щось в нього заболіло, щось воно таки не так як завжди.
- Приходив якійсь дід, подивився на мене і нічого не сказав! – розповів він своїй дружині.
- Ой, це приходив дід Басаврюк! – злякалася дружина, вона була місцевою жителькою і знала тутешні звичаї.
- Ну, той що? – відмахнувся Федір Федорович, - якийсь там дід, що мені він!
- Ой, Федя, - сказала дружина, - треба спитати діда, чого він хоче, так буде краще.
Та нічого вже не можна було виправити, бо цієї ж ночі Федір Федорович раптово помер. Коли вранці до нього в кімнату зайшла дружина, то Федір Федорович лежав на підлозі, широко розкинувши руки, наче хотів із собою забрати оту землю, по якій ходили він і всі люди села.
26.12.2004р.

Свидетельство о публикации № 11394 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Рассказы
  • Уникальных читателей: 962
  • Комментариев: 0
  • 2016-09-22

Проголосуйте. Земля і власність.
Краткое описание и ключевые слова для Земля і власність:

(голосов:0) рейтинг: 0 из 100
    Произведения по теме:
  • "...Німих оркестрів початкові ноти"
  • Про людей на війні 1941-1945 і після. Солдат, що став вчителем. Віталій Шевченко.
  • Я жінка!
  • Оповідання про почуття, які треба берегти усе життя. Щастя материнства і подружня зрада. Жінка, яку несправедливо образили. Віталій Шевченко.
  • "Ой, радуйся, Земле, Син Божий народився!"
  • "Ой, радуйся, Земле, Син Божий народився!" Віталій Шевченко
  • Поруч з нами
  • Оповідання про хлопця – не то ідіота, не то вундеркінда, із екстрасенсорними здібностями. Віталій Шевченко.
  • На зорі життя
  • Після війни у селі, дитячі судьби. І з неї самі вилетіли оті слова, які вже не заховаєш нікуди: - Твій батько герой… і красивий… мені баба Варка казала. Віталій Шевченко

 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код:

   
     
Земля і власність