"Некошеной травой пробежать по полю..."

      
 
Оце ми з Ваньком Сорокіним залишилися на все наше місто єдиними інтелігентами. Дивно, правда? Ну, по перше, ми не матюкаємося.
Нам: мат, перемат!
А ми у відповідь:
- Дуже дякуємо! Спасибі за увагу!
І гарно працюємо на своїх робочих місцях. Ініціатива так з нас і пре. Не встигли одне зробити, починаємо щось інше. В радянську епоху це нас постійно зв’язувало. То походження не пролетарське, то прописки немає, ну, і звісно, не були членами партії.
А тут ще Ванька відбив у секретаря парткому його жінку, красуню Елеонору, вона якось зайшла у нашу кімнату, де ми працювали, глянула на Ванька і зупинилася біля нього:
- Господи! Який ти красень! Де ти був раніше? – і залишилася з ним назавжди.
Тепер, зрозуміло, секретар парткому люто ненавидить усіх інтелігентів, минулих, теперішніх і майбутніх. Загрузив нас вивченням невмирущих творів Володимира Ілліча Леніна. Ми тільки те і робили, що конспектували його у вільний від роботи час.
Казав нам, ненавидяще дивлячись на нас з Ваньком:
- Стовідсотково був правий дорогий Володимир Ілліч, йшов по Москві, дивиться, йде йому назустріч недобитий буржуй або недобитий дворянин, чи, на худий кінець, інтелігентишка, він, бац йому у лоб і той падає з копит. Якби моя воля, я би вас усіх, інтелігентів, згноїв у Сибіру або в… Освенцимі. Наволоч!
Та Елеонора до нього не повернулася. Хоч у секретаря парткому дома були всі твори Маркса, Енгельса з Леніним, а на дачі, в якомусь закапелку зберігалися і всі твори Йосипа Віссаріоновича Сталіна, так, на всяк випадок. Прийдуть наші, а він вийде і скаже:
- А ось, товариші, перший том нев’янучого вчення дорогого нашого менеджера… - і так далі по відомому тексту.
Усього цього, зрозуміла річ, у Ванька не було, у нього і дачі не було, якось обходився, а з Елеонорою йому і дачі не треба, і відсутність творів марксизму-ленінізму не помічав.
У секретаря парткому з Елеонорою і дітей зовсім не було, а з Ваньком вони, не встигали ми огледітися, а вже наклепали троє душ, і всі вони такі красиві, як і Ванько з Елеонорою.
Так де те нев’януче вчення? Ванько і до мене пристав, мовляв, і тобі треба одружитися на якійсь інтелігентці, щоб у нас не перервався інтелігентний рід. Ти ж мені розказував, що прадід у тебе робив якісь досліди на городі у цариці Солохи, треба, щоб і надалі ці досліди продовжувалися.
- Та щось я не бачу таких! – відмахуюсь я.
Життя навколо міняється. Секретар парткому вже не секретар парткому а народний депутат, засідає у Верховній Раді, привозить додому мішки з баблом і продовжує люто ненавидіти інтелігентів, як і всі навколо нього.
Та і ми з Ваньком не в тім’я биті, теж відкрили свою фірмочку і до нас баблюсючко потекло, хоч і тоненьким струмочком. І біля нас почали випинатися різні інтелігентні дупи, та Елеонора швидко їх поставила на місце. Ваньку прийшлося полікуватися у лікарні, після цього він зав’язав з усім цим. А мені Елеонора прямо заявила:
- Ти дивись, йолопе, якщо будеш до нас водити різних шмар, то я тобі вріжу у лоба, як Ленін, і все… Голови більше не піднімеш!
Я тоді вирішив і собі одружитися. І Ванько буде зі мною у дружбі і Елеонора буде мені посміхатися і баблосята текти на рахунки.
А як це зробити? І я здогадався. Геніальне завжди просте. Піти у бібліотеку, в читальний зал, а там завжди інтелігенти збираються. Ну, і познайомитися з інтелігенткою.
Так і зробив. Прийшов туди. Сів з книгою у центрі. Дивлюся, усі сидять і читають. Просидів довгенько. Потім бачу, одна на мене дивиться. Питає:
- Вибачайте, шановний пане, котра година?
А перед самою мобілка лежить. Я так по інтелігентному дивлюся у свою мобілку і кажу:
- Вже пів на другу. – і посміхаюся їй: - Заморився читати.
А вона мені каже:
- І я. Треба вже йти і кормити дитину.
Так і познайомилися. Звати її Зінаїдою. І дитина є. Малесенька Вероніка. Її кинув якийсь хлюст. Вона не проти була продовжити знайомство і після бібліотеки.
Ось так. Елеонора перемогла. Тепер ходимо усі втрьох у гості до них. А Елеонора збирається вже народити четвертого телесика.
10.09.2016р.
Рекомендуйте стихотворение друзьям
http://stihi.pro/11481-nekoshenoy-travoy-probezhat-po-polyu.html
Свидетельство о публикации № 11481
Автор имеет исключительное право на стихотворение. Перепечатка стихотворения без согласия автора запрещена и преследуется...
  • © shevchenko :
  • Юмор
  • У стихотворения 997 уникальных читателей.
  • Комментариев: 2
  • 2016-10-06

Краткое описание и ключевые слова для стихотворения "Некошеной травой пробежать по полю..." : Про інтелигентів і партію. Юмор і сатира. Ванька відбив у секретаря парткому його жінку. Тепер, зрозуміло, секретар парткому люто ненавидить усіх інтелігентів, минулих, теперішніх і майбутніх. Проголосуйте за стихотворение: "Некошеной травой пробежать по полю..."
(голосов:3) рейтинг: 80 из 100
    Стихотворения по теме:
  • Сучасне оповідання
  • Якщо щось піде не так, звалимо на Парасюка!Віталій Шевченко
  • У кодлі клятих друзів
  • У кодлі найкращих клятих друзів. Віталій Шевченко.
  • Горіти їм у пеклі
  • Ніхто не думає, що буде потім! Віталій Шевченко
  • Український народний вулик
  • Гумористична історія про вибори довічного Президента. Голова Довічних Зборів підпорядковується Довічному Президенту, тобто вам. Ну, і так далі до самого споду: Довічних Сільрад. Віталій Шевченко.
  • Адепт
  • Віталій Шевченко
  • Михаил Перченко 7-10-2016
І у С Скорик є те, як його, Лесик. Вгадав таки автор. Виправь помилки у тексті.
  • Виталий Шевченко 7-10-2016
На українській мові бутуз перекладається як опецьок (має негативне значення), як телесик і як карапуз. Мені сподобалось слово телесик, яке веде у казки: типу Івасик -Телесик. Герой оповідання розмовляє на суржику, або на якійсь наближеній до суржику мові, людина не дуже письменна. Спасибі, Миша!
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код:

   
     
"Некошеной травой пробежать по полю..."