Сусіди по життю

Сусіди по тролейбусу і місту. Міськи диваки. Отакі дива біля нас! Віталій Шевченко.

З центру міста до Космічного мікрорайону переповнений тролейбус їде довго і тому пасажири вже призвичаїлися до цього і ведуть собі розмови.
- Оце лікар каже мені: «Йди, бабка, додому, на твою старість вже ліків немає!», а я йому скрутила дулю… у кармані…
- От тобі маєш… Ти диви…
На черговий зупинці підхоплюється з сидіння якась стара жінка з великими пакунками, штовхає ними всіх зустрічних, мало не тягнучи їх за собою, просувається до виходу:
- Пропустіть!.. Пропустіть!..
- Менше сидіти треба! - невдоволено кажуть їй услід. Та жінці байдуже. Вже на зупинці приводить себе і свій вантаж у порядок.
А у середні двері вже угвинчується низенький чолов`яга з великим чемоданом у руках.
- Дозвольте його отут поставити! - каже він, посміхаючись до щільної юрми і перегороджуючи ним прохід.
- Не став на ноги!
- В задні двері треба… з таким чемойданом…
- Дайте пройти! - з усіх боків репетують до чолов`яги, але він тільки посміхається, міцно тримаючи чемодан за ручку. Вже звик до цього.
А на сидінні біля задніх дверей сидить одна-однісінька жіноча персона у вив`язаній якійсь дивній кофтині, один бік вив`язаний синіми нитками, а другий - жовтими. Міцно тримається за сидіння і нікого не пускає сісти біля себе на вільне місце.
- В мене… поломані… ноги… так мені краще сидіти… потерпіть… я через три зупинки вийду… - каже вона усім бажаючим присісти біля неї, а бажаючих - пів тролейбуса.
Дійсно, через три зупинки вона піднімається і починає свій скорботний шлях до дверей.
- Не штурхайтеся… мені треба встигнути… до дверей… потерпіть… та не навалюйся… чортяка…
- А як ти сюди влізла? - дивується хтось. - З отакими поломаними ногами?
- Влізла… - ще встигає відповісти жінка у дивній кофті і пояснює:
- Це мене побив коханий… я йому… не бий… по ногах… кажу... бо не зможу ходити… тепер сидить… у міліції… хай сидить…
Весь тролейбус чекає, поки вона виповзе… Нарешті вона на зупинці…
Виявляється, в неї такі ж самі вив`язані панчохи, внизу сині, всередині жовті, а вище колін червоні. Стоїть і щось промовляє до тролейбуса, крутячи пальцем біля скроні.
А тролейбус нарешті рушає з місця і їде собі далі на Космос.
Свидетельство о публикации № 11672 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Эссе
  • Уникальных читателей: 800
  • Комментариев: 0
  • 2016-11-12

Проголосуйте. Сусіди по життю.
Краткое описание и ключевые слова для Сусіди по життю:

(голосов:2) рейтинг: 100 из 100

 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код:

   
     
Сусіди по життю