Таємнича дошка

Історичний документ. Дошка, присвячена Сталіну, що не була установлена у місті. Що було у 1950 році в нашому місті? Віталій Шевченко.

Цей документ привернув мою увагу, як тільки я його знайшов. Не кожний день виявляєш в архіві матеріали, пов`язані зі Сталіним!
Але спочатку приведу його повністю.

№1/54 18.01.1950 г.

Председателю исполнительного комитета
Областного Совета Депутатов трудящихся
тов. Пономаренко В.Н.

Секретарю областного комитета КП(б)У
тов. Енютину Г.В.

Исполнительный комитет городского Совета депутатов трудящихся и городской комитет КП(б)У просят Вас, разрешить установление мемориальной доски нашему Великому вождю и учителю ИОСИФУ ВИССАРИОНОВИЧУ СТАЛИНУ в ознаменование его пребывания в 1920 году на станции Александровск - Южная, по руководству разгромом врангелевских войск.
Мемориальная доска изготовлена на мраморной плите размером 100см Х 80см со следующим текстом:
«Здесь, на станции Александровск – Южная 9-го августа 1920 года, руководя военными операциями по обороне Юга Украины от наступления Врангеля, останавливался Великий полководец революции Иосиф Виссарионович Сталин».
Доска намечается быть установленной на здании вокзала ст. Запорожье I.

Председатель Секретарь городского
Исполнительного комитета городского комитета КП(б)У
Совета Депутатов трудящихся (підпис) Г. Беловол підпис (В. Скрябин)

ДАЗО, Фонд П-102, оп.2, спр.1773, арк. 3.

Його поява зрозуміла. Для режиму, який панував у державі, наближалися тридцяті роковини їхнього утвердження на цій землі і святкувати вони збиралися гучно. А для місцевих партійних діячів це було особливо виграшно, бо вони могли таким чином засвітитися перед самим вождем. Ось, думаю, основні причини виникнення цього листа.
Та чи була установлена ця дошка на будинку вокзалу станції Запоріжжя – Перше? Місцеві краєзнавці, яких я розпитував, і люди, які пам’ятають той час, мені одноголосно відповіли, що такої дошки на будинку вокзалу не було.
Що ж не спрацювало у злагодженій до найменших гвинтиків партійній машині? Думаю, кілька причин.
Керівники області, коли отримали цей лист з пропозицією встановлення дошки, самі це питання, як не дивно, вирішити не могли. Їм треба було його узгодити із вищим начальством у Києві. Такий був час. В тоталітарній державі місцева ініціатива тільки тоді була ініціативою, коли вищі органи на це давали згоду.
Але і Київ, мабуть, сам не міг вирішити це питання, треба було узгоджувати в Москві. І там, як в Запоріжжі і в Києві, самі не могли вирішити, треба було звертатися до того, про кого йшла мова у дошці. А той, про кого йшла мова, Йосип Віссаріонович, прочитавши напис, залишився невдоволеним і заборонив встановлення дошки.
Отримавши відлуп, перелякані партійні та радянські боси Запоріжжя сиділи по своїх кабінетах ні живі ні мертві.
Зрозуміло, це один із можливих варіантів, бо встановлення дошки могли зарубити і в самому Києві. Хоча я думаю, що ніхто в цьому партійному ланцюжку не наважився б особисто заборонити встановлення дошки самому вождеві і вчителю!
Що ж тут могло викликати невдоволення Йосипа Віссаріоновича?
Коли уважно читаєш текст, який пропонувався, то звертаєш увагу на те, що він дещо не конкретний. «Руководя…» «останавливался…» Так тексти дошок не пишуть.
Потім це формулювання: «Великий полководец революции…» Хто-хто, а Сталін добре знав історію громадянської війни, і хоча він все зробив, щоб переписати її на свою користь, але був досить розумним, щоб бачити двозначність цього словосполучення, бо написане пером слово сокирою не вирубити. До кожного, хто буде підходити на вокзалі і читати цей напис, у голову не залізеш. Тут місцеві партійні керівники перестаралися.
Всі вони, і голова виконкому Запорізької облради Василь Микитович Пономаренко (1907 - ?), і перший секретар Запорізького обкому партії Георгій Васильович Єнютін (1903 - ?), і голова виконкому Запорізької міськради Георгій Микитович Бєловол (1905 - ?), і другий секретар Запорізького міського комітету партії Володимир Володимирович Скрябін (1908 – 1988) пройшли жорстоку школу партійного виховання тридцятих років і вміли не висовуватися, до того ж за фахом були «технарями». В історії та літературі не дуже розбиралися, тому і вийшов у них такий конфуз.
До речі, під листом підписався другий секретар міськкому партії В.В. Скрябін, а де ж перший? Першим був Г.В. Єнютін, він займав обидві посади, в сталінські часи це було звичайним явищем. Тобто, Єнютін писав листа сам собі!
Тепер подивимося, що ж відбувалося 9-го серпня 1920 р. на нашій території. Як відомо, врангелівські війська почали на півдні України воєнні дії 6-7 червня 1920 р., і вже 25 липня біла кавалерія зайняла Оріхів і рушила на Олександрівськ, а 2 серпня їй вдалося захопити місто, але вже 4 серпня радянські війська відбили Олександрівськ, а 6 серпня вони вибили врангелівців із Оріхова та Пологів.
Ось тоді десь на запасній колії у Олександрівську і стояв літерний потяг Йосипа Віссаріоновича. Можна з далекою натяжкою сказати, як в написі на дошці, що він тут керував військовими операціями, але загальновідомо, що саме військовими операціями проти врангелівців керував М.В. Фрунзе. Та й події серпня 1920 року не завершилися остаточною перемогою радянських військ.
В 1920 р. принаймні ще двічі врангелівці захоплювали Олександрівськ: у вересні та жовтні. Наприкінці жовтня врангелівців було остаточно вибито звідси. Так в усякому разі пише «Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область» (Киів, УРЕ, 1970р., стор.81).
Так що, з огляду на це, писати так, як пропонували автори напису на дошці, було трошки поверхово, якщо не сказати більше!
Щоб остаточно переконатися, що дозволу на встановлення дошки не було, я передивився обласні газети «Червоне Запоріжжя» та «Большевик Запорожья» за серпень 1950 року. Якби щось відбувалося, то газети обов’язково висвітлили б цю історичну подію.
Ні, газети писали про все, що було дозволено але про встановлення дошки ні слова.
9 серпня 1950 р., а це була середа, «Большевик Запорожья» надрукував передову «Решающий квартал последнего года пятилетки». На першій сторінці під шапкою «Труд советских людей – могучий вклад в дело мира» було вміщено аж дев’ять заміток!
На другій сторінці поміщена велика теоретична розробка місцевого автора І. Петрова «Гениальное обоснование большевистской тактики» з підзаголовком «К 45-летию выхода в свет книги В.И. Ленина «Две тактики социал-демократии в демократической революции». Сьогодні ми вже знаємо, до чого призвело це «геніальне» обґрунтування.
Полковник П. Яхлаков дав військовий огляд «К событиям в Корее».
Не дуже відрізнялася від коллег і газета «Червоне Запоріжжя». Теж підборка матеріалів «Трудящі радянського Союзу – на вахті миру». Позаяк газета орієнтувалася на сільського читача, то й передова була відповідною – «Ще раз про заготівлю кормів для тваринництва». Лектор обкому партії Г. Нефьодкіна теж видрукувала статтю «Тактичні основи більшовицької партії» до 45-річчя виходу роботи В.І. Леніна.
Той же невідомий полковник П. Яхлаков дав той же самий огляд «До подій у Кореї», тільки розбавлений подячними листами Кім Ір Сену від населення визвольних районів Південної Кореї. Сьогодні ми тільки зазначимо, де тепер Південна Корея і де Північна!
А про відкриття дошки на честь перебування на запасних коліях в Олександрівську «Великого полководця революції» жодного слова! З оглядом на те, що в тоталітарній державі все було до найменших подробиць регламентовано, ми можемо зробити висновок, що дозволу на встановлення дошки не було.
А якби і був дозвіл, то провісила б вона тільки до ХХII з’їзду партії в 1961 році, коли було прийнято рішення знести всі пам’ятники та перейменувати всі вулиці, присвячені «Великому вождю и учителю».
Ось і все, про що нагадав цей документ. Історія наука точна, і про це не слід забувати, щоб потім не опинитися на місці авторів цієї дошки.

08.05.2004 р.
Избранное: история запорожского края
Свидетельство о публикации № 11715 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Проголосуйте. Таємнича дошка. Історичний документ. Дошка, присвячена Сталіну, що не була установлена у місті. Що було у 1950 році в нашому місті? Віталій Шевченко.
Краткое описание и ключевые слова для Таємнича дошка:

(голосов:5) рейтинг: 80 из 100
    Произведения по теме:
  • "Думки проти течії"
  • Дослідження про вбивство Миколи Хвильового. Віталій Шевченко.
  • Сталин и религия
  • Панихида по Сталину. Оценка роли вождя в речи Патриарха Алексия перед панихидой в день похорон.
  • Беззащитные жрицы любви
  • О запорожских путанах начала XX века. Официальных публичных домов, именуемых на французский манер bordels, в Александровске к началу 1905 года было три.
  • Первомай как праздник, Первомай как символ
  • История Первомая: от чикагских событий позапрошлого века до наших дней. Лозунги, тенденции и традиции проведения. Павел Баулин.
  • Загублені рядки
  • Віталій Шевченко. Колись я вивів для себе такий собі закон Піросманішвілі, по прізвищу знаменитого грузинського художника початку ХХ століття: починаємо шукати людину тоді, коли її вже нема, вона

  • Светлана Скорик Автор offline 20-11-2016
Потрясающий документ. Как же это его проглядели, не ликвидировали вовремя сами местные бонзы? Они же обычно таких следов не оставляли...
А история очень симптоматичная. Оказывается, и правда, все деяния человека всплывают.
  • Виталий Шевченко Автор offline 20-11-2016
Спасибо, Светлана Ивановна! Я думаю, что в областном архиве ещё сохранились подобные документы. Я там видел ещё один документ и не догадался переписать тогда. Выступление Микояна в один из приездов в Запорожье на партийном активе. Неграмотное донельзя, записывала стенографистка. Один из руководителей государства а двух слов не свяжет. Жаль, что не догадался тогда. А теперь искать много времени надо потратить. Да и так всё ясно.
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Таємнича дошка