Сутінки початку

На початку кохання. Віталій Шевченко

И дождинки капают, как чужие слезы.
Борис Рыжий.

Він зрозумів, що їй дуже хочеться сподобатися оцьому незнайомому панові. Вона поверталася до нього одним своїм боком, потім іншим, знаючи, що саме так дуже приваблива, гнучкий стан, довгі розкішні ноги, високі груди, і він таки навіть зупинився на мить, і якщо був би один, то зустріч відбулася б, але саме в цей момент із приміщення вийшла ще одна дива і підхопивши його під руку, повела кудись геть. Пан наостанок зумів тільки раз, другий озирнутися, посилаючи незнайомці одну зі своїх привабливих посмішок. Та даремно. Їх вже загородили перехожі на цій жвавій вулиці, які йшли по своїх справах туди-сюди.
Посміхнувся, мабуть теж приїхала завойовувати столицю. На цей раз і в нього не вийшло. Привіз сценарій про загибель знаменитої поетеси. Ті, що з ним ознайомилися, сказали, що широкому глядачеві це буде нецікаво. Це їм нецікаво, а не пересічному глядачеві. Їх вже ніщо не цікавить, крім своїх особистих справ. Нічого, залишимо до наступного разу. Пішов теж по вулиці, до відходу потягу було ще кілька годин. Зазирнув до гастроному, купив на дорогу ковбаси, солодких сирків, булок. Що б ще взяти? Ага, візьму ще цукерок. Постояв на порозі гастроному і пішов далі. На очі трапилась книгарня, не міг пройти повз, зайшов. Гарні книжки оточили його з усіх боків. Стояв біля прилавків, гортав їх, вдихаючи свіжу типографську фарбу. Побачив однотомник поетеси, про яку писав, погортав його. В кінці дослідником був наведений короткий життєпис і там було теж саме, про що і він писав у своєму сценарії. Треба взяти.
- Будете купувати? – посміхалась до нього чарівна продавщиця.
- Так, - сказав він, витягуючи гроші.
Задоволений, притискуючи книгу до грудей, пішов далі. Оце тільки зараз розкриваються таємниці, бо можна працювати і в архівах і мати доступ до потаємних раніше джерел. Оце і йому вдалося відтворити кожний крок поетеси за останні троє діб її життя.
Робити в центрі йому було нічого і він сів у метро і поїхав до вокзалу. Силенна людей сновигала там в усіх напрямках, приїжджі і від`їжджаючі, чоловіки і жінки, старі і молоді, веселі і не усміхнені. Поринув у цей натовп і він.
Тоді, в кінці серпня 1941 року викликали її до місцевого відділку НКВС і запропонували повернутися у Чехословаччину, виконувати надзвичайно складне завдання «для добра соціалістичної Батьківщини», як сказав сірий, непомітний енкавеесівець.
- Ні! – рішуче відмовилася.
- Ну, ну, - тільки і сказав у відповідь той, посміхаючись якоюсь невпевненою посмішкою і додав: - Пошкодуєш!
І тут він побачив оту незнайомку, сиділа, похнюпившись, на якійсь лаві під стіною в залі для чекання. Зупинився біля неї. Вона відчула, що хтось стоїть поруч і підняла голову. Їй посміхалась молода людина:
- Друг, по горячему следу
Слез…
Вона відповіла, вступаючи в гру:
- Препечальная повесть!
Він продовжив:

- С Вашим счастливым соседом
Я поменялся бы тотчас!
Вона тихо зітхнула:
- В мене немає щасливого сусіда…
Він присів біля неї:
- Место имею в моем сердце
По мою правую руку!
Вона мовчки дивилася на нього. Як маленька дитина, яку несправедливо образили.
Йому здалося, що він знайомий з нею вже давно. Кого вона нагадує? Якусь знайому?
- Я теж чекаю на потяг, - посміхнувся дівчині, - був на кіностудії, там бачив вас.
- Мене не прийняли… - вона не виходила із свого кола розчарувань.
- Байдуже! – відмахнувся він, - не прийняли сьогодні, приймуть завтра! Один мій сценарій приймали п`ять разів… А потім зробили таким, що я його не впізнав на екрані… Хай їм чорт! А сьогодні дали відлуп, та я цим не переймаюсь і раджу це робити і вам… Як вас звати?
- Сусанна… - відповіла дівчина.
- Сусанна? – здивувався він, тепер здогадуючись, хто перед ним.
В їхньому містечку був аматорський театр, який гримів на весь район і він якось ходив на спектакль, вони поставили «Монахиню» Дені Дідро, йому тоді дуже сподобалася їхня гра.
- Так ви Монахиня? – сказав він.
- Звідки ви знаєте? – здивувалася вона.
- Я бачив ваш спектакль, - пояснив він, - Я теж із Пасльонська…
Навпроти них сиділа якась незнайома циганка, годувала своїх дітей. Сусанна подивилася на них і мимовільно ковтнула слину. Хотіла їсти. Побачивши його погляд, пояснила:
- Ще з ранку нічого не їла.
Він заметушився біля неї, розкладаючи свої припаси:
- А ми зараз виправимо! – до потягу було ще з годину. Він добре знав творчість Дідро, бо колись по ньому писав дипломну. Вибрав собі тему сам, щоб керівником була Ірина Володимирівна Зав`ялова, їхня любима викладач з історії середніх віків та нового часу. «Вплив філософії Локка на французьких просвітителів ХУІІІ століття». А Марії-Сусанні Симонен тоді було непереливки, втекти з монастиря в ті часи було вчинком не рядовим. Їй пощастило, вона дісталася Парижу і влаштувалася на роботу, допомогли добрі люди, хоч і болів ще поперек, впала з монастирської стіни, але старалася добре працювати, заробляючи собі на життя.
Та у двадцять років перед тобою стелються світи і Сусанні хотілося більшого, ніж праця у підвальному приміщенні на злу господарку. Прання білизни, яку звозили сюди з усього Парижу, відбирало весь час і Сусанні після цього вже нічого не хотілося робити. Але допоміг щасливий випадок. Її спів почув маестро Ніколя, який проїжджав випадково по їхній вулиці, зупинився, послухав цей чудовий спів, що виривався із запотілого вікна, познайомився з дівчиною і забрав її до себе у театр.
Він тоді злякався такій всеосяжній темі і навіть хотів відмовитися від неї, та Ірина Володимирівна рішуче відмела його сумніви, мовляв, ми її відкоригуємо, дослідите політичні погляди Джона Локка та їхній вплив на Монтеск`є, Дідро та Вольтера. І він, спасибі Ірині Володимирівні, поринув у чудовий, мерехтливий, таємничий світ ХVIII століття, який і досі невловимими фібрами своїми впливає на нас.
Під впливом маестро Сусанна дебютувала в п`єсі Дідро «Позашлюбний син», та театральна рампа не спокусила її, з допомогою нових зв`язків, що виникли у неї, вона знайшла собі посаду виховательки у замку Ре, неподалік від Парижу, в сільській глушині, де молодий удівець залишився з трьома дітьми.
- Ви відчуваєте інтригу? – спитав він Сусанну, намазуючи хліб маслом і бачачи, що вона зніяковіло дивиться на їжу.
- Відчуваю… але… - тихо відказала вона.
- Ніяких але! – рішуче відмів він її сумніви. – Вважайте, що це ваше завдання, зіграти людину, яка зголодніла і хоче їсти. Ну? – наполягав він, - Ні, більш виразніше!
- О, тепер ви мене переконали, - засміявся він, засміялася і дівчина.
- Я бачу, - продовжував він, - що так і повинна закінчуватися моя нова робота, місток між ХVIII століттям і сучасністю. А об`єднавчою силою будете ви. Хай тільки хто-небудь на це не погодиться! – замахав він загрозливо кудись убік.
А збоку від них сиділа циганка зі своїми дітьми, дивилася на них і своєю неосвіченою душею відчувала кожний порух цих незнайомих сердець, які зупинилися на якусь мить у Всесвіті перед тим, як почали невловимо для них самих рухатися назустріч один одному…



08.06.2006р.
Свидетельство о публикации № 11742 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Рассказы
  • Читателей: 610
  • Комментариев: 2
  • 2016-11-21

Проголосуйте. Сутінки початку. На початку кохання. Віталій Шевченко
Краткое описание и ключевые слова для Сутінки початку:

(голосов:1) рейтинг: 100 из 100
    Произведения по теме:
  • З життєпису достойної людини
  • Про героя нашого часу! Віталій Шевченко.
  • Шляхи, які ми вибираємо
  • Історія щасливого батьківства. Акторська трупа, кастинги і дитячий будинок. Віталій Шевченко.
  • Челнакриж
  • Трагікомична ситуація з родами та ворогом народу. Як назвати дитину. Він у ці хвилини став батьком, і саме це його і врятувало. Віталій Шевченко.
  • Сучасна історія
  • Десь біля нас... Віталій Шевченко.
  • Гостювання на празнику життя
  • Оповідання про війну 1941. Віталій Шевченко. – Майстрюченко? – перепитала вона. – Погано з ним. Ще на початку війни згорів у танку. Підбили його десь під Голубечем. Знайомі колгоспники переповіли

  • Светлана Жукова Автор offline 21-11-2016
Прелюдія...
Дякую!
  • Виталий Шевченко Автор offline 21-11-2016
Дорога Світлана! Дякую і Вам!
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Сутінки початку