Розглядини

Отаке воно, життя! Віталій Шевченко

У неділю в сім`ї Морозенків була зранку весела веремія. Чекали Юльку зі своїм женихом. Приїде знайомити його з батьками. І тому Морозенчиха з самого ранку з повною головою клопоту.
Вона в десятий раз обійшла хату, дивлячись, щоб все було там гаразд, підправляючи та підчищаючи в останню мить, хоча все в хаті давно блищало та цвіло.
- Ти, Сашко, - зверталась вона до самого найменшого, - геть з хати, якщо наробиш тут шкоди, то дивись, відлупцюю. Не смій мені сюди заходити до їхнього приїзду.
- А ти не дуже налягай на випивку, - зверталась вона до своєї половини, низенького, їй по груди, чоловічка у військовій гімнастерці, хоча і не служив, бо був без ноги і який між лайкою і іншими життєвими справами, настругав своїй дружині аж четверо душ дітей. – Бо розірву на шматки. І не приставай до нього із своїми теревенями.
Юлька казала, що жених, Славко, із дуже культурної сім`ї, батько у місті якесь велике цабе, професор, оце тепер ламай собі голову як сісти і що говорити.
Прибігла Зінька з магазину, принесла хліба, поклала в кухні на столі, і тепер теж попала під гарячу руку господині:
- Не вискалюйся до гостя і не лізь йому в очі, як якась прибацана, - казала мати до доньки, поправляючи вже в сотий раз олов`яний ґудзик на її платтячку.
Загнавши Рябка у будку і наказавши йому там сидіти і не гавкати на гостя, вона побігла у дальній кут городу, де притулилась стара лазня. Там на свіжому пахучому сіні лежала ще одна її донечка, Єлька, народилася разом із Юлькою, тій нічого, а у Єльці чогось ноги не ходили. Вирішили її заховати від нареченого, хай не бачить, от коли одружиться, тоді.
Єлька подивилася на захекану матір, пожаліла її:
- Мамо, не хвилюйтеся так, все буде гаразд. Юлька не могла зустріти поганої людини.
- Ой, моя кохана донечко, - сплакнула мати, - хай Юлька вже виходить заміж, а потім почнемо лікувати твої ніженьки…
Вона поправила ряднинку, на якій лежала дочка, поцілувала її:
- Прости нас, донечко… - і побігла назад.
Мати забула причинити двері і тепер Єльці було видно звідси город, на якому буяла зелена картопля, росли темні огірки та червоні помідори, плакуча верба, яка нахилилася до дівчини і щось лагідно та тихо шепотіла їй.
Послали Зіньку до сільради, там зупиняється автобус з міста, як тільки побачить їх, щоб бігла додому. А Зіньці тільки того і треба(перша зустріне жениха!) і тому вже бігла з двору: - Добре! Як тільки… побачу…
Та трошки вийшло не так, як планувалося.
Юлька зі Славком вийшли з автобуса кілометрів зо п`ять від села і пішли навпростець, взявшись за руки і минаючи лісосмуги, поля із пшеницею та кукурудзою, пташки співали, коники джерготіли на узбіччі дороги, сонце посміхалося їм з неба. Вони і не помітили, як підійшли до батьківської хати.
А там вже сполохана Зінька якраз доповідала, що Юлька не приїхала, ніхто не вийшов із автобуса.
- Як не приїхала? – опустилися руки у Морозенчихи.
І тут вона побачила Юльку зі Славком, обоє посміхалися до неї з-за тину.
- Заходьте, дорогі діти! – защебетала до них Морозенчиха, одночасно смикаючи свого чоловіка, щоб і той прийняв належний вигляд.
Рябко на всяк випадок гавкнув і заховався від хазяйки у будку. Зінька зі Сашком, забувши всі настанови матері телесувались у перших рядах, не зводячи зацікавлених очей своїх із жениха. А той, зайшовши у двір, вклонився і поздоровкався:
- Добрий день, Гарасим Івановичу та Євдокія Петрівно!
У Морозенчихи щось обірвалося у грудях а Гарасим Іванович мало не впав, бо це перше в житті його так офіційно назвали, він навіть вже і забув як його величали. В селі казали просто - Морозенчин чоловік.
Дивлячись закоханими очима на Славка, він забув усі настанови дружини, вийшов уперед, поцілувався зі Славком і сказав:
- Дорогі гості, що це ми стоїмо у дворі, давайте у хату і той…
- Ми вас вже зачекалися, - устряла в розмову і Морозенчиха, на диво підтримуючи свого чоловіка, - давайте… той… за стіл…
Славко підійшов до неї і здоровкаючись, поцілував у руку. Вона зашарілася, почала ховати за себе руки і Юлька, щоб допомогти матері виборсатися із незручного становища, сказала:
- Йдемо, Славко, я покажу тобі нашу хату.
Всі гуртом повалили у приміщення. Один тільки Рябко виліз із будки, зібрався гавкнути услід, але передумав. Та забута усіма Єлька прислухалася з лазні до веремії біля хати.
Юлька попрямувала прямо до кімнати Єльки, в якій стіни, вікно та підлога були уквітчані квітами:
- А ось тут моя… - і вона осіклася, дивлячись на прибрану постіль.
- Мамо! – звернулася до матері Юлька, але та зробила вигляд що не чує, запрошуючи гостей до святкового столу.
- Вона, той, - виліз невчасно Гарасим Іванович, - на городі… газети читає… Юлька побігла до лазні, побачила Єльку, нахилилася до неї, обійняла і заплакала.
За нею бігли чередою всі інші а попереду Славко. Він обережно відсторонив Юльку, нахилився до Єльки, поцілував у щоку і сказав:
- Ось ми з вами і познайомилися, Єлю…
Вона була як дві краплі води схожа із Юлькою, може тільки ще тонкіша та блідніша.
- Дуже приємно, - сказала з сіна Єлька, - я вже казала нашим, щоб вони не дуже хвилювалися, а вони…
- Ну, той, - виліз збоку Гарасим Іванович, - пора вже і за стіл…
Поверталися усі разом, Славко із батьком підтримували Єльку з обох боків і вона обережно йшла, з ніяковою посмішкою на обличчі.
А мати побігла наперед, щоб поставити на стіл ще одну таріль.
Коли нарешті всілися і в кімнаті запала на хвильку тиша, бо всі дивилися на Юльку зі Славком, знову виліз наперед Гарасим Іванович, згадавши, що в місті є тепер у них родич, велике цабе, і щоб показати, що і він не в тім`я битий:
- Оце вчора по ящичку показували, що наш гарант і у відпустці піклується про людей, падлюка…
Сміялися всі, Юлька з Єлькою і Славком, а дивлячись на них, щаслива мати, і не розуміючи нічого, а просто, що було весело і такий гарний жених у Юльки, Зінька зі Сашком, навіть Рябко брехнув за компанію рази два з будки.




11.08.2002р.
Свидетельство о публикации № 11743 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Рассказы
  • Уникальных читателей: 572
  • Комментариев: 2
  • 2016-11-21

Проголосуйте. Розглядини.
Краткое описание и ключевые слова для Розглядини:

(голосов:2) рейтинг: 100 из 100
    Произведения по теме:
  • Не вічні ми, та вічнеє життя...
  • Да пошле Господь усім людям безтурботне і чесне життя! Віталій Шевченко.
  • Баба Фроська
  • Людина живе, поки її пам’ятає хоч одна жива душа. Ось так сиділа, згадуючи минулі роки і все намагаючись згадати щось таке, що пов’язане було б з її чоловіком. І нічого згадати не могла, все
  • Каструля з варениками
  • На цій несподіваній війні. Демобілізація солдата й наслідки гулянки. Коли він демобілізується, то поїдуть спочатку в Одесу. Я думав, що вона вже давно демобілізувалася і поїхала додому. Віталій
  • Земля і власність
  • Бережіться Басаврюків! Фантастичне оповідання про сучасність. Віталій Шевченко.
  • Я жінка!
  • Оповідання про почуття, які треба берегти усе життя. Щастя материнства і подружня зрада. Жінка, яку несправедливо образили. Віталій Шевченко.

  • Анатолий Мельник 22-11-2016
дуже зворушливо!
  • Виталий Шевченко 23-11-2016
Дякую, пане Анатолію!
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код:

   
     
Розглядини