Геростратова слава

Свою історію потрібно знати! Віталій Шевченко

18 серпня 1941 року о 18 годині вечора, коли захисникам Запоріжжя вдалося відбити наступ німців, несподівано для населення міста і військ, які були на Хортиці і нижче греблі по Дніпру, був підірваний Дніпрогес.
Велика хвиля води, заввишки до 10 метрів, покотилася вниз по річці, знищуючи все на своєму шляху, солдатів, мирне населення, худобу. В старій частині міста люди, які мешкали у власних будинках, встигли вилізти на дах і тому врятувалися.
Хвиля докотилася до самого Нікополя. Скільки тоді загинуло людей, ніхто не підрахував. Офіційна історія це замовчувала.
Хто ж це зробив? І чи відповідав військовій необхідності підрив греблі, тим більше, що по ній, як розповідають очевидці, їхали на підводах та йшли пішки люди, евакуюючись у глиб країни.
Мені пощастило віднайти документ, який проливає світло на ці події. Ось він. Даємо мовою оригіналу.


Боевое донесение штаба Юного фронта
Верховному Главнокомандующему о преждевременном
взрыве Днепровской ГЭС


19 августа 1941г.

В результате боев противнику удалось к исходу 18 августа прорваться к р. Днепр в направлении о. Хортица, стремясь овладеть переправами через р. Днепр (мостами). До исхода 18 августа части 274-й с.д., оборонявшие Запорожский тетдепон (застаріла назва передмостного укріплення - В.Ш.), несмотря на большие потери, успешно отражали атаки противника.
В 18.00 18 августа один из железнодорожных мостов, заранее минированный, расположенный восточнее о. Хортица, вследствие прямого попадания снарядом был взорван от детонации. Через некоторое время был произведен взрыв перемычки и Днепрогэса. Часть бойцов 274-й с.д. до 400 - 500 человек осталась на о. Хортица, где продолжают бой до настоящего времени.
Как установлено следствием, взрыв плотины и Днепровской ГЭС произведен без разрешения, самовольно подполковником Петровским и представителем Генштаба начальником Отделения научно-исследовательского военно-инженерного Института (г. Москва) военным инженером 1-го ранга Эповым, который на предварительном следствии показал, что он лично дал распоряжение произвести взрыв, объясняя тем, что получил указания от начальника Отдела военно - инженерного Управления штаба Южного фронта подполковника Петровского. Петровский на предварительном допросе заявил, что такого приказания он не давал. Петровский и Эпов арестованы, ведется следствие.
Преждевременный взрыв моста и плотины усложнил обстановку боя, вызвал ненужные жертвы, облегчил противнику условия форсирования р. Днепр.
В результате открытия шлюзов, упорного сопротивления частей 274-й с.д. и принятых решительных мер штаба фронта попытки противника переправиться на восточный берег р. Днепр отбивались с большими для него потерями.

Начальник штаба Южного фронта генерал-майор РОМАНОВ
Члены Военного Совета Южного фронта

Армейский комиссар 1-го ранга Запорожец и Корниец

(Центральный архив МО Российской Федерации, фонд 228, опись 754, дело 60, лист 95)
Висновок документу несподіваний. Висаджувати Дніпрогес було зовсім непотрібно. Захисники міста відбили атаки німців і без вибуху і зуміли оборонятися ще майже півтора місяці (18 серпня - 3 жовтня), забезпечивши евакуацію промислових підприємств Запоріжжя.
Якщо пригадаєте, Сталін під час оборони Москви дав наказ все випалювати на шляхах наступу німців до столиці (згадайте трагічну долю Зої Космодем`янської), залишаючи у мороз людей, дітей та жінок, просто неба на загибель. То що йому оте далеке місто Запоріжжя?
Як не дивно, в документі зафіксовано одне з імен виконувачів злочинного наказу, такого собі Епова, представника Генштабу начальника Відділення науково - дослідного військово - інженерного Інституту (м. Москва), військового інженера 1-го рангу.
Ті, хто писав цей документ, знали, що це за науковий заклад. Зараз дізнаємося і ми.
Цікаво, що людина з такими повноваженнями, хотіла звалити відповідальність за свої дії на когось іншого. Звернемо на це увагу.
В документі написано, що обоє військовиків заарештовано і ведеться слідство.
Але вдалося віднайти в бібліографії книгу, яка доводить, що організатори вибуху на Дніпрогесі не були покарані. Їх, як не дивно, випустили.
Ось ця книга: Б.А.Эпов, И.Г.Старинов, Мины в тылу врага, М, 1963г.
Значить, Епов не тільки залишився живим, а продовжував займатися своєю справою, в усякому разі, до кінця війни. І не тільки він, а і його співавтор Ілля Григорович Старінов (1900 - 2000), як пишуть у літературі про нього - «кращий радянський диверсант».
Тепер зрозуміло, чому їх випустили, бо вони виконували накази з Москви. Старінов ще до війни займався створенням мінно - підривних загороджень і диверсійної техніки. Навчав диверсантів. Під час війни навчені ним інструктори підготували в різних школах більше як 5000 партизан - диверсантів.
В роки Великої Вітчизняної війни Старінов провів багато різних операцій але найвідоміші це вибухи радіокерованими мінами. Особистий винахід Старінова. Ось чим вони займалися у тому таємничому інституті.
По сигналу Старінова з Воронежа уночі 14 листопада 1941 року був підірваний під час банкету німецький штаб в Харкові разом із командиром 68-ї піхотної дивізії вермахту, начальником гарнізону генерал - лейтенантом Георгом фон Брауном, двоюрідного брата знаменитого ракетника Вернера фон Брауна.
Старіновим написані підручники, в тому числі цілком таємні, з питань ведення диверсійної роботи.
Після війни його біографія розвивалася нормально. З вересня 1946 року - начальник кафедри тилу Військового інституту МВС, з 1949 року - начальник оперативно - тактичної групи партизанської боротьби (з ким?), з січня 1956 року - у відставці (мабуть, таки вплинула хрущовська відлига!), але з 1957 року вже старший науковий співробітник інституту марксизму - ленінізму. Приймав участь у написанні офіційної шеститомної історії Великої Вітчизняної війни.
Диверсант пише історію! Тому таки в нас книги по історії!
Але з 1964 року знову викладач тактики диверсій на курсах вдосконалення офіцерського складу. До самого 1987 року викладав в учбових закладах КДБ. В кінці свого довгого життя він запропонував спосіб, як підірвати відомого усьому світові Басаєва. Але керівництво держави на це не пішло.
Ось така людина має безпосереднє відношення до вибуху Дніпрогесу.
Якщо уважно вивчити, що траплялося в тилах німецьких військ, то ми можемо ще вийти на загадкові вибухи, які відбувалися у той період.
Майже за два тижні до вибуху у Харкові, було висаджено у повітря (3 листопада 1941 року) Успенський собор Києво - Печерської лаври. Це шедевр світової архітектури, споруджений у 1073 - 1078рр.
Якщо поставити у один ряд всі три вибухи, то побачимо єдину руку виконавця. У всіх трьох випадках ніхто не звертає уваги на художню цінність пам`яток. У всіх трьох випадках ніхто не звертає уваги на те, що загине крім німців багато мирних людей. В усіх трьох випадках військова значимість вибуху досить мала.
Німці завоювали майже всю Європу і скрізь точилася боротьба проти окупантів, але ніде в Європі люди, які боролися з фашистським режимом, не руйнували власні архітектурні шедеври.
Старінов прожив довге життя і його, мабуть, не гризло власне сумління. Та пишатися йому з Еповим нема чим. Бо це слава Геростратова.


22.04.2010р.
Свидетельство о публикации № 11765 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Проголосуйте. Геростратова слава.
Краткое описание и ключевые слова для Геростратова слава:

(голосов:0) рейтинг: 0 из 100

 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код:

   
     
Геростратова слава