Меморіал воїнам

На війні як на війні. Віталій Шевченко


В сорок першому жменька червоноармійців, не зупиняючись, швиденько прокрокувала геть, минаючи ці колгоспні лани, де виріс гарний врожай, залишаючи напризволяще трудове село, яке заклякло за віконними шибками, молодь й старі, дивлячись на своїх захисників, які повинні були вести бої не на своїй, на чужій території.
Потім, через деякий час, в село Верхні Криниці в`їхали на мотоциклах веселі і жваві німці, погелготіли і подалися далі, наздоганяти отих заморених червоноармійців.
Позаяк тут доріг не було, а від самого села йшов підйом на захід, точніше кажучи, село тулилося на самому низу на березі маленької заболоченої річечки, стратегічного значення ця місцина ніякого не мала, то ні німців, ні їхніх супротивників місцеві жителі за весь час окупації ніколи не бачили. Вештався по селу тільки один місцевий поліцай, Гриць Дурнуватий, на підводі вибирався в район, потім повертався і доводив землякам пляни і рішення Великої Німеччини.
Та з наближенням зі сходу Червоної Армії все помінялося. Приїхали якісь високі німецькі чини, походили по узвишшю, подивилися униз, на село, на річечку, що губилася десь у болотах і вирішили тут споруджувати лінію оборони.
А земляні роботи лягли на плечі селян. Був серед них вісімнадцятилітній Сашко Лебідь. Невисокий на зріст, миршавий, більше шістнадцяти йому ніяк не даси.
Він звідси, з висоти, дивився на своє рідне село, розуміючи, що нашим солдатам, якщо будуть наступати знизу, буде непереливки. Розуміли це й інші односельці.
- Обійти б їм все це, коли будуть наступати! - зітхнув поруч Денис Кожум`яко, старий колгоспний сторож, воював ще в імперіалістичну.
Та сталося не так, як гадалося. Коли ввійшли в село наші війська, то зразу же призвали усіх, хто підпадав під призов. Потрапив туди й Сашко.
- Та він ще дитина. Куди йому? - бідкалася мати. Та хто її буде слухати?
Так Сашко опинився в штурмовій роті третього батальйону тисяча сімсот п`ятого полку.
- Взять высоту во чтобы то ни стало! - наказав командир полку майор Клоков. Він вже доніс до штабу дивізії, що окопався на висоті, зігнавши звідти німців.
Та перша атака захлинулася, німці почекали, поки радянські воїни видерлися до них поближче і зчесали їх з кулеметів.
На щастя, Сашка серед них не було. Його пожалів командир роти, кремезний лейтенант Прокопенко, з бувших вчителів.
Подивився на цього миршавого хлоп`я, який зіщулився перед ним і наказав:
- Залишайся отут в роті, старшина повинен привезти обід. Покажеш йому дорогу до нас.
А тепер Прокопенко лежав із кулею в серці з усіма призовниками села перед німецькими окопами.
Та майор Клоков не зупинився на цьому. Погнав в атаку і поклав ще одну роту, - шістдесят бійців, в основному із сусіднього села Мордвинівки.
- Треба розпитати місцевих жителів, - порадив йому замполіт, теж майор, Зарудний, бувший секретар парткому маленької фабрички на Поділлі, - вони повинні знати тут усі дороги.
Клоков погодився, бо ще один такий наступ і в полку нікого не залишиться. Так з`явився перед командирами Кожум`яко.
- Дійсно, - підтвердив він, - якщо через болота, збоку, обійти гору, то ми зайдемо у тил до німців і візьмемо їх голими руками.
Клоков здивовано дивився на діда. Як він сам до цього не міг додуматися.
Коли посутеніло, Клоков зібрав усіх, хто залишився під його орудою і погнав їх за дідом Кожум`якою, який показував обхідний шлях. Був серед них і Сашко Лебідь. Він так і не дочекався старшини і тепер його кішки грали марш. Але треба було наступати.
Коли вони вже в темряві дісталися до німецьких окопів, виявилося, що німці їх залишили.
Тепер, через багато років, на кожний день Перемоги, обвішаний усіма нагородами, виступає перед школярами Олександр Кас`янович Лебідь і розповідає про свої героїчні подвиги під час війни . Завжди це відбувається в центрі села, де височить меморіал воїнам, які загинули, звільняючи село, і куди випадково не потрапив і сам Олександр Кас`янович.



11.08.2005р.

Свидетельство о публикации № 11778 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Рассказы
  • Читателей: 748
  • Комментариев: 0
  • 2016-11-24

Проголосуйте. Меморіал воїнам.

На війні як на війні. Віталій Шевченко


Краткое описание и ключевые слова для Меморіал воїнам:

(голосов:0) рейтинг: 0 из 100

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Меморіал воїнам