Лист із туману часу

Хай цей лист збережеться в нашій історії. Віталій Шевченко

Газета «Запорозька Січ» в цьому році вирішила в честь Перемоги - 9 травня - видрукувати на своїх шпальтах фотографії учасників війни, що зберігаються в сімейних альбомах і які принесуть читачі газети до редакції. Після першої публікації люди відгукнулися і вервечка фотографій почала надходити до газети.
Серед них виявилася одна надзвичайно цікава фотографія, яку принесла наша колега, журналістка Людмила Пісковська, на якій зображений її прадід Микита Ронжін, солдат ще першої світової війни. На фоні якоїсь споруди стоїть солдат і дивиться кудись убік.
Саме зображення невідомий фотограф помістив у центрі фото у формі серця. А головне, на звороті, солдат написав листа дружині перед відправкою на фронт.
Вже майже сто років пройшло, але які пронизливі і як вони беруть за душу ці щирі слова, бо в кожній сім`ї в Україні десь у сімейному архіві зберігається щось подібне.
Приводимо цей текст мовою оригіналу:
«Здравствуйте!
И прощай моя дорогая жена и дети. Бог знает увижу ли я вас и (письмо) я вам последнее почтой. И посылаю карточку на мою искреннею любовь к тебе дорогая жена не забывай меня пока я жив на белом свете а убьют тогда забывай меня, как бы не жил я на свете.
Еще прощай дорогая моя жена Мавринья Семеновна. Едем мы далеко далеко Бог знает что случиться впереди. Ваш муж Никита Ронжин.
Прощайте».
Клаптик паперу на звороті а потрібно вмістити в них все саме головне, все, про що думаєш, що відчуваєш, всі свої почуття до єдиної людини, яку любиш на цьому білому світі. «Драстуй і прощавай…»
І як тонко, делікатно і щемливо водить по папері його рука «не забувай мене, поки я живий» але зразу же відпускає її у майбутнє, якщо він не повернеться з війни: «а якщо вб’ють , то тоді влаштовуй свою долю…»
Кілька речень, а як вони наповнені високою життєвою мудрістю цього невідомого нам солдата. Майже сто років минуло а вони не залишають нас байдужими, привертають нашу увагу, коли ми їх читаємо…
Колись Хемінгвей дуже влучно сказав, «що, якщо на війні загинув навіть один солдат, то це велика катастрофа, бо загинув цілий світ». І коли читаєш ці щирі слова, які долинули до нас із туману часу, бачиш, що письменник правий.


16. 07. 2010р.


P.S. Цей матеріал шість років тому назад був надрукований у «Запорізькій Січі». Але я знову пропоную його прочитати нашім читачам сайту. Бо ми не повинні забувати про цю підлу війну, яка огненним колесом прокотилася по життям і долям людей.
Бо і зараз є багато тих, хто не бувши на війні, розповідає нам різні надумані картини.
Свидетельство о публикации № 11826 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Проголосуйте. Лист із туману часу. Хай цей лист збережеться в нашій історії. Віталій Шевченко
Краткое описание и ключевые слова для Лист із туману часу:

(голосов:1) рейтинг: 100 из 100

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Лист із туману часу