Жива квітка на краю українського поля

Все – выбор слов…
Густаво Адольфо Беккер


Мені пощастило і я бачив Володимира Висоцького. В кінці 70-х років він був з гастролями у Запоріжжі. Давав концерти, точно не пам’ятаю скільки, в «Юности». І ми пішли з дружиною і друзями.
Зал був повний. Висоцький співав всі свої відомі пісні і коротко їх коментував. Враження було незвичайне.
Недалеко від нас сиділо двоє молодих людей. Один з них сказав:
- Я чекав від нього більшого. Повторює вже відомі речі.
Другий засміявся:
- А що ти хотів? В залі більше артистів, ніж на сцені. - Нагадаю, що з легкої руки Михайла Булгакова так стали звати прісно відомих співробітників КДБ.
Потім я десь вичитав, що Володимир Висоцький мав звичку, приступаючи до роботи, казати собі і присутнім:
- Все, працювати… працювати…
Подумав тоді, звідки він знає таке українське слово? Це і послужило поштовхом до вивчення родоводу поета. І як слушно зауважує дослідниця життя і творчості Висоцького Світлана Зубріліна: «…все же интересно узнать… (родовід Володимира Висоцького – В.Ш.) потому как судьба человека всегда связана с жизнью родных, а в характере его иногда просматриваются черты предыдущих поколений». (Зубрилина С.Н., Владимир Высоцкий: страницы биографии, Ростов н/Д, изд-во «Феникс», 1998г., стр.11).
Виявляється, предки Володимира Висоцького походженням із старовинного українського міста Берестя, або як тепер його називають Брест. Берестейська земля до 1320 року входила в склад Київської держави (Турово-Пінське, згодом Волинське князівства). Після 1320 року це вже землі Литовської держави, потім Польської Речі Посполитої, а з 1795 року Берестейщина увійшла до складу Російської імперії.
Предки Висоцького належали до скловидувальників, професії, яка вимагала не тільки уміння а ще й художнього хисту. Звідси, мабуть, корені артистизму і натхнення у поета!
На початку ХХ століття дід Висоцького, Володимир Семенович, перебирається до Києва. Він здобуває три вищі освіти – юридичну, економічну та хімічну. Безсумнівно, і це увійшло в гени онука. Одружується із Одаркою Олексієвною Семененко, медсестрою за фахом, і у них тут у Києві в 1915 році народжується син Семен, майбутній батько Володимира Висоцького. В 30-ті роки Семен Володимирович приїхав у Москву, закінчує політехнікум зв’язку, потім курси позавійськової підготовки і стає військовим, як тоді, напередодні війни, було дуже модно. Пройшов від початку до кінця всю війну, після її закінчення вчився в академії зв’язку і вийшов у відставку полковником.
Під час служби змінив багато військових гарнізонів. І тому не дивно, ми до цього вже звикли, що в українців Володимира та Одарки Висоцьких син обрусів, а онук вважав себе росіянином.
Непомітно відірвалися від великого українського поля, як і їх батьківщина, Берестейщина. Яка в 1939 році знову повернулася до відновленої під виглядом Радянського Союзу Російської імперії. Але тільки за незбагненної волі більшовицьких комісарів замість України вона була приєднана до Білорусі.
І все ж, незважаючи на всі ці прикрі обставини, пишаємося, що відірвана від живодайних народних коренів чудова квітка творчості не засохла а збереглася і виросла, даючи всьому світові такий унікальний феномен мистецтва як Володимир Висоцький.

01.02.2001р.

Выразить благодарность автору можно нажав на кнопочки ниже
Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка стихотворения без согласия автора запрещена и преследуется...


Проголосуйте. Жива квітка на краю українського поля.
Краткое описание и ключевые слова для Жива квітка на краю українського поля:

Про українські корені Володимира Висоцького. Віталій Шевченко


  • 100

    Произведения по теме:
  • Загублений талант
  • Про долю талановитої людини. Віталій Шевченко
  • Там, де Ятрань круто в’ється...
  • Про мого батька.Віталій Шевченко
  • Чаша з рук самого Ісуса Христа
  • Два святі мученики, римські папи, заслані до Криму. Климент І і Мартин І. Віталій Шевченко.
  • Моя ти доню золотая
  • Стаття по матеріалам історичного архиву, про долю засуджених до Сибіру батьків та розкиданих по дітбудинках дітей. Трагічна правда життя. Віталій Шевченко.
  • Загублені рядки
  • Віталій Шевченко. Колись я вивів для себе такий собі закон Піросманішвілі, по прізвищу знаменитого грузинського художника початку ХХ століття: починаємо шукати людину тоді, коли її вже нема, вона

  • Светлана Скорик 6-12-2016
Очень интересно. Совершенно неизвестные для меня сведения. И не только о Высоцком, но и о прошлом Бреста. Так вот откуда при захвате Бреста в 1941-м немцами среди армейских пленных оказалось так много украинцев!
  • Виталий Шевченко 11-12-2016
Спасибо большое, Светлана Ивановна! А в Брестской области Лукашенко переписал украинцев белорусами...
Жива квітка на краю українського поля