Жива квітка на краю українського поля

Про українські корені Володимира Висоцького. Віталій Шевченко


Все – выбор слов…
Густаво Адольфо Беккер


Мені пощастило і я бачив Володимира Висоцького. В кінці 70-х років він був з гастролями у Запоріжжі. Давав концерти, точно не пам’ятаю скільки, в «Юности». І ми пішли з дружиною і друзями.
Зал був повний. Висоцький співав всі свої відомі пісні і коротко їх коментував. Враження було незвичайне.
Недалеко від нас сиділо двоє молодих людей. Один з них сказав:
- Я чекав від нього більшого. Повторює вже відомі речі.
Другий засміявся:
- А що ти хотів? В залі більше артистів, ніж на сцені. - Нагадаю, що з легкої руки Михайла Булгакова так стали звати прісно відомих співробітників КДБ.
Потім я десь вичитав, що Володимир Висоцький мав звичку, приступаючи до роботи, казати собі і присутнім:
- Все, працювати… працювати…
Подумав тоді, звідки він знає таке українське слово? Це і послужило поштовхом до вивчення родоводу поета. І як слушно зауважує дослідниця життя і творчості Висоцького Світлана Зубріліна: «…все же интересно узнать… (родовід Володимира Висоцького – В.Ш.) потому как судьба человека всегда связана с жизнью родных, а в характере его иногда просматриваются черты предыдущих поколений». (Зубрилина С.Н., Владимир Высоцкий: страницы биографии, Ростов н/Д, изд-во «Феникс», 1998г., стр.11).
Виявляється, предки Володимира Висоцького походженням із старовинного українського міста Берестя, або як тепер його називають Брест. Берестейська земля до 1320 року входила в склад Київської держави (Турово-Пінське, згодом Волинське князівства). Після 1320 року це вже землі Литовської держави, потім Польської Речі Посполитої, а з 1795 року Берестейщина увійшла до складу Російської імперії.
Предки Висоцького належали до скловидувальників, професії, яка вимагала не тільки уміння а ще й художнього хисту. Звідси, мабуть, корені артистизму і натхнення у поета!
На початку ХХ століття дід Висоцького, Володимир Семенович, перебирається до Києва. Він здобуває три вищі освіти – юридичну, економічну та хімічну. Безсумнівно, і це увійшло в гени онука. Одружується із Одаркою Олексієвною Семененко, медсестрою за фахом, і у них тут у Києві в 1915 році народжується син Семен, майбутній батько Володимира Висоцького. В 30-ті роки Семен Володимирович приїхав у Москву, закінчує політехнікум зв’язку, потім курси позавійськової підготовки і стає військовим, як тоді, напередодні війни, було дуже модно. Пройшов від початку до кінця всю війну, після її закінчення вчився в академії зв’язку і вийшов у відставку полковником.
Під час служби змінив багато військових гарнізонів. І тому не дивно, ми до цього вже звикли, що в українців Володимира та Одарки Висоцьких син обрусів, а онук вважав себе росіянином.
Непомітно відірвалися від великого українського поля, як і їх батьківщина, Берестейщина. Яка в 1939 році знову повернулася до відновленої під виглядом Радянського Союзу Російської імперії. Але тільки за незбагненної волі більшовицьких комісарів замість України вона була приєднана до Білорусі.
І все ж, незважаючи на всі ці прикрі обставини, пишаємося, що відірвана від живодайних народних коренів чудова квітка творчості не засохла а збереглася і виросла, даючи всьому світові такий унікальний феномен мистецтва як Володимир Висоцький.

01.02.2001р.

Свидетельство о публикации № 11854 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Проголосуйте. Жива квітка на краю українського поля.

Про українські корені Володимира Висоцького. Віталій Шевченко


Краткое описание и ключевые слова для: Жива квітка на краю українського поля

(голосов:2) рейтинг: 100 из 100
    Произведения по теме:
  • На один сон чудовиськ стане менше!
  • Читати треба більше, хлопці і дівчата! Віталій Шевченко
  • Загублений талант
  • Про долю талановитої людини. Віталій Шевченко
  • Там, де Ятрань круто в’ється...
  • Про мого батька.Віталій Шевченко
  • Моя ти доню золотая
  • Стаття по матеріалам історичного архиву, про долю засуджених до Сибіру батьків та розкиданих по дітбудинках дітей. Трагічна правда життя. Віталій Шевченко.
  • Загублені рядки
  • Віталій Шевченко. Колись я вивів для себе такий собі закон Піросманішвілі, по прізвищу знаменитого грузинського художника початку ХХ століття: починаємо шукати людину тоді, коли її вже нема, вона

  • Светлана Скорик Автор offline 6-12-2016
Очень интересно. Совершенно неизвестные для меня сведения. И не только о Высоцком, но и о прошлом Бреста. Так вот откуда при захвате Бреста в 1941-м немцами среди армейских пленных оказалось так много украинцев!
  • Виталий Шевченко Автор offline 11-12-2016
Спасибо большое, Светлана Ивановна! А в Брестской области Лукашенко переписал украинцев белорусами...
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Жива квітка на краю українського поля