"Дар без брани побеждать..."

Несподівані факти з життя невідомого поета... Віталій Шевченко



Цей рядок з вірша, який я виніс у заголовок, належить українському поету-сатирику початку ХІХ століття Якиму Миколайовичу Нахімову (1782-1814рр). Його ім’я сьогодні відомо тільки нечисельній армії дослідників, які займаються питаннями історії літератури. А крім того, що він є рідним дядьком знаменитого флотоводця П.С.Нахімова, Яким Миколайович був сам по собі дуже цікавою людиною.
Народився Нахімов на хуторі поблизу Харкова, в старовинній козацько-старшинській сім’ї.
Його дід Мануйло був козаком Харківського полку, а батько Микола Мануйлович, хоч і не мав достатню освіченість, але до наук відчував щиру повагу і намагався дати своїм дітям добру освіту. Відомо також, що він любив у себе в домі приймати Г.С.Сковороду.
Як і багато вихідців з козацького стану, близькі Якима Миколайовича теж пробували свої сили на військовій службі. Але чинів великих там не заробили.
Так, поручником у відставці був батько Якима, секунд-майором – двоюрідний брат Степан, підпоручиком ще один двоюрідний брат Микола Матвійович, і лише двоюрідному племіннику Якима – адміралу Павлу Степановичу Нахімову посміхнулася безсмертна воїнська слава.
Сам Яким Миколайович теж спробував свої сили у військовій службі, але в кінці 1800 року він виходить у відставку в чині юнкера і стає чиновником у Петербурзі.
Під час служби у столиці з ним щось трапляється і він наступного 1801 року повертається назад до батька. Слід сказати, що вже тоді його твори друкувалися в столичних журналах Москви та Петербургу, але великого значення їм сам поет не надавав, друкуючи деякі з них під псевдонімами.
Що саме відбулося тоді у Петербурзі, можна тільки здогадуватися, але ті події, безсумнівно, вплинули на світогляд молодої людини і як покажуть майбутні події в житті поета, досить чітко сформували його світосприймання та громадську позицію.
Спочатку після відставки Яким Нахімов живе у своєму сільському маєтку. Але коли у Харкові у 1805 році був відкритий університет, він, на подив багатьох, туди вступає, добре вчиться і блискуче його закінчує.
Саме у студентські роки в Нахімова знову пробуджується потяг до творчості. Він багато пише, читає друзям, але нічого не друкує.
З 1809 по 1811 рік Яким Миколайович викладає в університеті. У 1811 році, одружившись, Нахімов припиняє читання лекцій.
Через деякий час його спіткало велике горе і втрати. Одне за одним померли його улюблена сестра, батько і син. Особливо дуже тяжко він переживав смерть сина і навіть народження двох доньок не втішило його. 17 червня 1814 року він помирає від сухот…
Але була в його житті одна сторінка, якою, говорячи словами Бєлінського, «Нахімов створив собі гучне ім’я в літературі свого часу…».
Час його настав, коли реформатор за царювання Олександра І Сперанський підготував відомий наказ від 6 серпня 1809 року про обов’язковий освітній ценз для чиновників, що готують себе до державних посад. Цей наказ мав тоді величезне значення для російської імперії, оскільки він закривав перед невігласами шляхи до державних посад, особливо в провінції, де засилля неосвіченого чиновництва було особливо сильним.
У ці дні він пише свою знамениту «Елегію» («Восплачь, канцелярист, повытчик, секретарь»), що принесла йому всеросійську славу. «Елегія» розійшлася по імперії у десятках списків. Із різних міст Росії люди писали своїм знайомим у Харків із проханням надіслати її текст. А один рядок із цього вірша Нахімова («О чин асессорский, толико вожделенный…») став крилатою фразою, що проіснувала в пам’яті народній до відміни «Табелю про ранги».
Олександр Пушкін в своєму «Путешествии в Арзрум…» приводить її без посилання на джерело: «Молодые титулярные советники приезжают сюда за чином асессорским, толико вожделенным» (А.С.Пушкин, Соч. в трех томах, том 3, М, «Худ.лит-ра», 1987г., стр.388).
Тепер можна нагадати про те непорозуміння, що трапилося із Нахімовим у Північній Пальмирі. Мабуть, якийсь впливовий чиновник недобре обійшовся із молодиком із Малоросії, пихато підкреслюючи і своє походження і те, що мешкає у самій столиці. Звідки йому, царському телепню, було знати, що цей молодик походить із славного козацького роду з України, і що ніхто ніколи з них не гнув шиї перед можновладцями!
Думається, тому так талановито створив свою «Елегію» Нахімов і тому вона мала таку популярність серед читачів.
Але сам автор не спішив друкуватися і тільки після його смерті друзі випустили у 1815 році в Харкові зібрання його творів. Воно було настільки популярним, що через рік довелося його видати другим виданням, яке теж розійшлося серед читачів. Але інтерес до його творів не щезав і в 1828 році вже в Москві вийшло третє видання.
В 1849 році наступила черга шостому виданню а в 1852 році – сьомому. Сучасники ставили його твори поруч з творами Дмітрієва, Хемніцера, Крилова. Підкреслювали, що для них характерне неприйняття несправедливості.
Його сатири, байки, епіграми пережили свого творця, залишилися в літературі свого часу. І тому можна не погодитися з коментатором до пушкінських листів відомим вченим Б.Л.Модзалевським, що «они пользовались успехом у невзыскательных провинциальных читателей» («Пушкин, Письма, том1, М-Л, 1926г.стр.308), бо усіх читачів, де б вони не мешкали, цікавить тільки одне – правда. А це зумів зробити в своїх творах Яким Миколайович Нахімов.
Хоча він і ставився до своїх здібностей досить критично. Ось що він пише у своєму вірші «Заглавие к моим сочинениям»:
Ну как назвать? Мои безделки,
Мои творенья мелки,
Мои и се и то…
О гордость! Что мой труд? Героев труд ничто…
Але він своїм життям та творчістю довів, що дійсно мав «дар без брани побеждать», бо завжди захищав маленьку людину перед різними рангами можновладців.
І вдячні читачі цього не забули.
15.05.1999р.

Свидетельство о публикации № 11866 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Проголосуйте. "Дар без брани побеждать...".
Краткое описание и ключевые слова для "Дар без брани побеждать...":

(голосов:0) рейтинг: 0 из 100

 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код:

   
     
"Дар без брани побеждать..."