Горіти їм у пеклі

      
 

Його обов`язки були досить прості. Дивитися, щоб ніхто не проскочив у казан одягнутим, бо тоді сила покарання зменшується.
                    Особливо морока з жінками. Вони не хочуть роздягатися, соромляться, або ще чогось, він до кінця не розуміє. Якщо начальство наказало це робити, то треба виконувати, собі менше клопоту.
                    В приміщенні у нього завжди чисто, все лежить на своєму місці, скрізь прибрано, квіти на підвіконнях, не засохли, поливає.
                    Начальник, коли приводить нову партію на екзекуцію, завжди задоволений:
                    - Ти, Аристарх, перший кандидат на підвищення! Як тільки звільниться місце на горі, я поклопочуся за тебе.
                    А йому байдуже. І тут непогано. Кормлять добре, а раз у місяць дають ще додатково склянку узвару. Чого ще треба?
                    Почув, як по коридору задріботіли чиїсь кроки. Глипнув на годинника. Рівно дев`ять, починається перша зміна.
                    Широко відчинилися двері у приміщення і на порозі з`явилася наглядачка із дубцем у руках. Вона похизувалася  перед ним своїми довгими ногами туди, сюди, щоб привернути до себе увагу і виставила наче ненароком дупу, часом не клюне на це?
                    Та він кинувся до казана, відкрив кришку, втягнув носом повітря, здається температура потрібна. Можна починати екзекуцію.
                    Наглядачка завела трьох, двох чоловіків і одну жінку.
                    - А де начальник? - спитав він.
                    - Поїхав у село до родичів, - відказала та, наставляючи на нього свої груди, самі стояли у повітрі.
                    Та він був поглинутий роботою, заглянув у супроводжуючий лист. Усі троє відвідують його цех уперше. Він скривився. Ото буде морока, поки розтлумачить їм, що робити.
                    - Роздягайтеся! - кинув недбало.
                    Молодик, у окулярах, що стояв ближчий до казана, зверхньо процідив йому:
                    - Та ви знаєте, хто я… міністр…
                    Наглядачка несподівано вискочила з-за його плеча і вперіщила міністра добряче дубцем.
                    - Давай… Юра… лізь, як тобі сказали…
                    Той став у бойову позицію, намагаючись захищатись, та треба було про це думати раніше. Аристарх схопив міністра обома руками і геть чисто здер з нього одежу, підняв на руки і кинув у казан, потім глянув на годинника, дев`ять годин десять хвилин і записав у зошит. Тепер шість годин буде варитися у казані.
                    Повернувся до інших. Другій чоловік готовий був на все, сам почав знімати з себе одяг.
                    - Я… я… сам… не треба…
                    Тремтячими пальцями намагаючись розстебнути ґудзики на сорочці.
                    - Міський голова… - презирливо посміхнулася дива, знову підкотившись до Аристарха, - за вхід на цвинтар вимагав платню… Тьху…
                    Загальними зусиллями всадовили бувшого міського голову у сусідній казан. Залишилася одна жіночка, вона намагалася втекти, та двері були зачинені і вибігти звідси нема куди. Тоді вона почала тікати від них навколо казанів, де варилися вже двоє і навколо третього, який чекав на неї.
                    Вона з жахом дивилася на ці споруди і намагалася проминути їх. Та Аристарх упіймав її за косу, що розсипалася на голові і підтягнув до себе. Йому до цього було не звикати.
                 - Я премієр… прем`єр… як так можна… я керувала країною… - захищалась вона.
      Та від Аристарха не вирвешся. Він спритним рухом здер з неї білу кофту у якій  та красувалася по телебаченню перед усією країною, і сказав:
                  - А все інше знімай сама…
                  Коли жіночка була вже у казані, вона вхопилася обома руками за гарячу стінку залізної посудини і зле виблискуючи очима, проказала звідти:
                  - Я ще до вас доберуся!
                  Та Аристарху було по барабану:
                 - Давай, давай! Варись!
1 Проголосовало
Автор имеет исключительное право на стихотворение. Перепечатка стихотворения без согласия автора запрещена и преследуется...
В можете поделиться ссылкой на материалы на сайтах и в социальных сетях!
  • © shevchenko :
  • Юмор
  • У стихотворения 1 375 читателей.
  • Комментариев: 0
  • 2017-01-06

Подборка стихотворений по теме Горіти їм у пеклі - Юмор. Краткое описания стихотворения Горіти їм у пеклі из рубрики Юмор : Ніхто не думає, що буде потім! Віталій Шевченко Проголосуйте за стихотворение: Горіти їм у пеклі

Стихотворения из раздела Юмор:
  • Голуби миру
  • Де ми станемо однією ногою, там будемо стояти і іншою! Такий наш принцип! Віталій Шевченко
  • "Некошеной травой пробежать по полю..."
  • Про інтелигентів і партію. Юмор і сатира. Ванька відбив у секретаря парткому його жінку. Тепер, зрозуміло, секретар парткому люто ненавидить усіх інтелігентів, минулих, теперішніх і майбутніх.
  • Український народний вулик
  • Гумористична історія про вибори довічного Президента. Голова Довічних Зборів підпорядковується Довічному Президенту, тобто вам. Ну, і так далі до самого споду: Довічних Сільрад. Віталій Шевченко.
Юмор

 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: