У кодлі клятих друзів

      
 

Президент липецької фабрики файно уліз у свій робочий кабінет, сів за великий стіл і утупився у вікно. Звідти виглядав гарний краєвид, як у найкращих творах Адольфа Менцеля, сміттєві баки, переповнені тим, що ще недоїли місцеві робітні люди.
Мабуть, вже з неділю ніхто і не потикався їх вивозити. А як у державі? Президент озирнувся, на протилежній стороні висів великий його портрет у колі клятих друзів, один з яких вже втік у найдружнішу у світі державу.
Президент скривився і натиснув одну із кнопок, що були зосереджені на столі перед ним. Миттєво зазирнула дива із блокнотиком у руках:
- Що ви хочете, пане президенте?
- Викличте до мене генерального прокурора нашої фабрики і посла нашого у найдружнішій до нас держави. Негайно!
- Так, пане президенте! – клацнула підборами дива, подарувала президенту одну з самих своїх найкращих посмішок і закрила за собою двері.
Згадавши генерального прокурора, пан президент зіпсував собі настрій.
- Кажу йому, арештуй усіх своїх друзів і друзів твоїх друзів і країна посунеться уперед. У тебе їх багато, а він навіть і не поворухнеться,трясця його матері.
В цей час рипнули двері і на порозі з’явився переляканий Юрко:
- Викликали, пане президенте? – окуляри в нього звалилися на самий кінчик носа і невідомо за якими законами фізики вони там трималися.
- Як у нас йде продаж цукерок? – несподівано спитав пан президент. Він любив отак несподівано питати своїх сатрапів. Особливо йому подобалося так лякати відповідального за культуру:
- А де у нас культура, пане Фириленко, га?
І той млів і сопів, лякаючись, що його відсунуть від джерела доходів.
- Дуже добже, дуже добже, - несподівано для себе перейшов на мову сусідів пан генеральний прокурор їхньої фабрики, гарячково згадуючи, що він учора робив, не проколовся часом десь? Ні, наче не пив, не пив, Боже збав!
Головкомандувач подивився на свого підлеглого по Конституції, залишився задоволений побаченим і перейшов до найстрашнішого питання:
- Ти вже когось посадив?
Юрчик скривився, як середа на п’ятницю:
- Активно працюємо у цьому напрямку… Пашинського… зігнули у кабінеті… щоб ніхто не бачив… щоб він вже… процес пішов… - несподівано Юрась повторив слова відомої у країні людини.
- До речі, - ввернув Юрко, щоб показати що і він не в тім’я битий, - цей останній сказав, що нам усім труба!
Пан гарант перелякано втупився у свого особистого генерального:
- Як труба? Я ж наказав скрізь риштаки поставити, щоб не було, як з Єсеніним, нам легше! – президент шукав щось на столі.
- Працюємо над цим, пане… той… керівник особистого… найвпливовішої партії! – виплив Юрасик.
У двері зазирнула дива знову, таке було враження, що вона так і не відходила від дверей.
- Пане президенте, пан посол терміново захворів, сказав, що в нього піднявся гемоглобін… - доповіла дива. Потім додала:
- Вибачайте… пане голово… до вас тут… слуги… - дива випромінювала оптимізм.
- Які слуги… Мариночко? – не второпав той, хто повинен усе второпати зразу, бо потім може і не бути часу.
Але диву хтось відсунув від дверей і в кабінет зазирнули двоє у балаклавах.
- Пане… - почали вони, - ми вирішили поскубти олігархів, щоб вони знали своє місце, - казав той, що був ближче до гаранта.
- Вірно, вірно, - виліз генеральний прокурор, в нього заблищали очі, скільки бабла можна віддати на народні потреби! - Давайте, розкурочуйте!
- А куди ми їхні статки дінемо? – перелякався пан над панами.
- Куди! Куди! У національному банку знайдемо найпотаємнішу кімнату, запремо її а на дверях поставимо Монтарєву,хай бдить, прикуємо її ланцюгом до дверей і жодна собака не пролізе! – визвірився Юрмило, бо Монтарєва десь поділа його заощадження, нехай тепер посидить на цепу, і всі задоволено дивилися один на одного.
А що на це сказати? Заживе народ ще краще! А більше нічого і не треба! Все в державі вже пороблено!
26.01.2017р.



1 Проголосовало
Автор имеет исключительное право на стихотворение. Перепечатка стихотворения без согласия автора запрещена и преследуется...
В можете поделиться ссылкой на материалы на сайтах и в социальных сетях!
  • © shevchenko :
  • Юмор
  • У стихотворения 1 206 читателей.
  • Комментариев: 0
  • 2017-01-26

Подборка стихотворений по теме У кодлі клятих друзів - Юмор. Краткое описания стихотворения У кодлі клятих друзів из рубрики Юмор : У кодлі найкращих клятих друзів. Віталій Шевченко. Проголосуйте за стихотворение: У кодлі клятих друзів

Стихотворения из раздела Юмор: Юмор

 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: