Поле перейти

Розвідка про значення слова "поле" до Кола Сварога Чар Граалю

Поле перейти
Як часто ми не задумуємося над здається добре зрозумілим прозорим значенням певного слова. Для мене такою загадкою стало слово «поле». Чому одне з основних слов’янських племен, центр формування Київської Русі, називалося поляни? Відповідь здається очевидною – це жителі поля, землероби, орачі, орії. А трохи на північ та захід живуть древляни – деревляни, жителі лісів. А чому половці? Начебто теж зрозуміло – це кочовики, ловці з поля. Хай буде так.
А ось поляки. Вони живуть ще північніше і західніше від древлян. А на самій півночі Білорусії в геть дрімучих лісах та болотах – Полоцьк. Щось тут не так.
Та для початку я пропоную проїхати від Дніпра до Запоріжжя. Тут наше око ваблять та радують чудові назви сіл: Миколай-поле, Шестипіллля, Новокраснопіль, Петропіль, Олександропіль, Чистопіль. Неважко зрозуміти, що всі ці назви пов’язані зі словом поле: -пілля, -піль.
Взагалі по Україні таких назв багато. Одразу згадується київський Бориспіль, обласний Тернопіль, далі – Іванопіль, Катеринопіль, Ольгопіль, Томашпіль, Чистопіль, Костопіль, Крижопіль, аж чотири назви Ямпіль, жителі яких пояснюють назви від низин в яких розташовані ці села, насправді це українізовані Янпіль. Ян польською Іван.
Далі йдуть «-пілля»: Павлопілля, Білопілля, Краснопілля, наше Херсонське Високопілля на високому водорозділі Дніпра та Інгульця. До речі, Краснопілля – це не русизм. Козаки для поселення обрали зручне, рівне чорноземне гарне поле оточене лісами.
В нашій Херсонській області є ще Чистопілля (Верхньорогачинський район), Добропілля (Голопристанський), Рівнопілля (Великолепетиський), а також Польове (Каланчацький), Поляна (Великоолександрівський), дві Червоних та чотири Ясних Поляни. А ось унікальні, мабуть характерні, тільки для нашої області назви: Поди (Олешківський-Цюрупінський), Подівка (Каховський), Подове (Новотроїцький), Подо-Калинівка (Олешківський) і зовсім уже незвичні Саги (западина) в Олешківських пісках. Це вже не кажучи, про чотири Степних та два Степових.
Та ми дещо відійшли від теми.
Є в Україні село з чудовою абсолютно зрозумілою назвою Веселе Поле. Є назви, які можна пов’язати як з полем так і з племенами: Поляни, Полянка, Полянки, Полянь, Полянівка, Полове, Половецьке, Полоничі, Пологи.
І звичайно ж не можна не згадати дві назви –символи. В Україні та Румунії знайдено сотні поселень трипільської культури. Цей народ протягом майже трьох тисячоліть жив на теренах України. Він полишив нам не лише частку своїх генів, а цілий землеробський культ. І так уже склалося, що вперше ця археологічна культура була описана українським археологом, чехом за походженням, Хвойко саме в селі Трипілля.
Коли козаки з Катеринославщини в 1785 році заснували в Таврійських степах Гуляйполе, вони, можливо й не задумуючись, закодували в цій назві вільний, нескоримий, викоханий на роздоллі дух, який вибухнув всенародним повстанням на чолі з Нестором Івановичем Махном. Ця вільна козацька республіка протрималася у ворожому оточенні чотири роки й охоплювала половину України, а її хвилі докочувалися до Дону та Кубані. «Як корабель назвете, так він і попливе». Колишнє ж їхнє поселення зараз носить назву Златопіль на Кіровоградщині – Кропив’янщині. А є ще могила Гуляй, а на Кубані Гуляй-Борисівка.
На перший погляд всі ці назви: Трипілля, Гуляйполе, Полоцьк цілком випадкові і є плодом збігу різних обставин. Але ж ніхто не відмінив дію одного з основних законів Світобудови : «Значне випадковим не буває».
Взагалі назви «-піль», «-пілля», «поле» розкидані по всій Україні. Наші предки вважали свою землю, свій край раєм – країною бога Сонця Ра. УК-Ра-Їна! Але раєм серед раю вважалися вільні запорозькі землі між сучасними містами Дніпром та Запоріжжям, і саме тут на правобережжі Січеславщини-Дніпропетровщини найбільше й збереглося цих чудових назв.
Щодо наших Нікополя, Маріуполя та Мелітополя, то вони данина нашої пам’яті та двох з половиною тисячолітньої єдності з греками, і походить від слова «поліс» - тобто «місто». Місто Перемоги, Морське Місто, Медове Місто, а якому ж ще бути на річці Молочній?
Ми ж спробуємо все-таки розібратися з усіма значеннями слова «поле» та, по можливості, з його походженням. У Великому тлумачному словнику української мови (2004) є дев’ять різних значень цього слова, але всі їх об’єднує (чи то поля шляпи, чи зошита, чи поле діяльності) обмежений простір, площа, поприще, основа.
Коли ми говоримо «Життя прожити, не поле перейти», то маємо на увазі саме обмежений простір, а не безмежний степ. Адже що б пройти великий євразійський степ від Амуру до Балатону, життя може й не вистачити. До речі степняками, степовиками називають не лише людей чи трави, а й потужний, ярий степовий вітер. Є й інше значення цього слова стЕпний – здібний, степлілий, угрітий, теплий.
Найважливіше, найуживаніше значення – це рівна оброблена ділянка землі, що використовується для посіві. Слово це нагадує нам і поляну, галявину в лісі і карпатську полонину. А ще при певній уяві – полон, тобто обмеження волі.
Давні слов’яни проживали переважно в лісах, які на той час охоплювали значно більшу частину території нашої країни. Але на відміну від збирачів рибалок та мисливців бродячих угро-фінських племен, слов’яни вели осілий землеробський спосіб життя. Для того щоб займатися землеробством їм доводилося відвойовувати землю в лісі тобто вирубувати ліс, щоб створити або розширити природну поляну, галявину, викорчувати ліс та спалити дерева (заодно удобрюючи землю) і утворити поле, звідси й подібність до слова полум’я. Отож не дивно що і в русів і в ляхів-поляків найбільшою повагою користувалися однойменні племена полянів. Таким чином і в руських полянах і в поляках і в жителях полоцької землі – білорусах ми бачимо не лише ратая-орія, але й ярого (полум’яного) захисника – арія.
Вчені до цього часу не можуть зрозуміти чому трипільці на протязі життя одного покоління спалювали свої поселення й переходили на нове місце. Існував якийсь культ вогню, очищення. До прийняття християнства слов’яни, на превеликий жаль антропологів, спалювали своїх покійників. До того ж поле дуже подібне до давньослов’янського бога Сонця Кола. Знову ж таки Сонце – це тепло, світло. З колом пов’язані наші давні традиції вирішувати всі питання колом, громадою. Ім’я одного з найбільш шанованих святих Микола (Ми Коло), перероблене греками на Ніколу. До того ж коло це символ завершеності, оптимальності, досконалості.
Назва заснованого кривичами Полоцька походить від ріки Полоті, що мовою місцевих балтських племен означає болото, але сприймається нами як поле. Полоцькому князівству належали колись усі землі Білорусії включаючи Смоленщину, а жителів звали полочанами. Вісляни, мазовшани, поморяни, слензани-сілезці всі ці польські племена врешті вибрали для назви своєї держави своїх же таки полян, як назві яка найбільше відповідає способу життя осілих хліборобів. Назва Білорусія виникла після татаро-монгольської навали. Поляки й кривичі, які належать до північної вітки слов’янського племені не руси, але вони слов’яни близькі за мовою, культурою та звичаями, тобто ми з ними «одного поля ягідки».
Выразить благодарность автору можно нажав на кнопочки ниже
http://stihi.pro/12295-pole-peryti.html
Свидетельство о публикации № 12295 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © lik :
  • Эссе
  • Уникальных читателей: 272
  • Комментариев: 3
  • 2017-02-02

Проголосуйте. Поле перейти.
Краткое описание и ключевые слова для Поле перейти:

  • 100


  • Валентина Хлопкова 2-02-2017
Цікава інформація. Дякую,Юріє Валентиновичу.
  • Инга Рубцова 2-02-2017
Дуже ціікаве дослідження. Любов і шану до своєї землі наші предки втілювали в назвах міст і сел.
  • Безух Юрий Валентинович 3-02-2017
Валентина та Інга, дякую за коментарі. Ми просто часто не задумуємося про те що здається звичним, а в ньому часто закодоване значне, суттєве. Добра Вам.
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Поле перейти