Хімерне явище буття

Слава їм усім! Віталій Шевченко

Двері прочинилися і на порозі з`явилася наступна відвідувачка. Це виявилася маленька, худорлява жіночка. На її обличчі застигла винувата посмішка, яка кожну мить могла перетворитися у плач. В руках у неї був зіжмаканий папірець.
- Можна-а? – нерішуче спитала вона.
- Проходьте! – кивнув від столу Василь Іванович. Почекав, поки жіночка обережно прошкувала через кабінет, сідала на краєчок стільця, потім спитав:
- Що у вас? – настроюючись довго пояснювати їй, що можливостей ніяких нема, все вже давно розподілено і треба чекати, залиште заяву, будемо розбиратись.
А жіночка ковтнула сльози і тихенько промовила:
- В мене донька повернулася з війни… без ноги… а в протезній майстерні не беруть замовлення, кажуть, що вже на чотири роки наперед мають роботу. Чекайте! А куди їй чекати… молодій…
Василь Іванович добре знав оцього завідуючого протезної майстерні, Шумка Прокопа Сидоровича, теж фронтовика, на лівій руці залишився єдиний палець. Він взагалі у себе в районі знав всіх людей, їхні можливості. Одних інвалідів, яким потрібно протезування, було чотириста п`ятдесят. Всім зразу ж не зробиш протези. Мовчки подивився на жіночку, спитав:
- А де воювала ваша донька?
- Вона в мене медсестричка… пішла після десятого класу… добровольцем… - тихенько відповіла відвідувачка і шмигнула носом.
Василь Іванович рвучко підвівся з місця, пройшовся, накульгуючи на праву ногу, по кабінету, подивився на стіну, там в дорогій багетовій рамці виблискував генералісимус, тримаючи в руці незмінну свою пихкавку і зацікавлено дивлячись, як його кадра вийде зі скрутного становища.
Він повернувся до столу, простяг руку за папірцем, розправив його і в лівому кутку заяви написав коротенько: «тов. Шумку. Позачергово виконайте прохання!» і розписався.
Тоді якраз з-за лісу налетіли юнкерси і він не встиг сховатися в траншеї. Пам`ятав тільки як боляче обпекло обидві ноги і ще почув, як хтось з бійців крикнув:
- Лейтенанта поранило!
Прийшов в себе на якомусь селянському возі, переповненому пораненими, везли кудись у тил, дорога вилася серед пшеничного поля а з неба немилосердно пекло сонце, наче хотіло їх усіх зігнати з цього світу.
І знову не помітили німецьких літаків. Розстріляли коней, а їздовий кудись зник, чи вбили чи так щез. І стояли вони отак серед пшеничного поля і ніхто їм не міг допомогти. Навколо нього вмирали тяжко поранені а він не хотів вмирати, молодий ще, підтягнувся на руках, перехилився через віз, впав на дорогу і знепритомнів.
Так його знайшли якісь бійці, що їхали на півторатонці. Він не чув, як молодесенька медсестричка сказала:
- А цей лейтенант ще живий.
І його підібрали і повезли з собою. Коли опритомнів, то лежав вже в розбитій школі в якомусь класі на підлозі під великим портретом Івана Крилова а над ним нахилилася незнайома медсестричка і старанно обмивала його лице. Побачила, що він відкрив очі, засміялася:
- Нарешті! Будеш жити! – і пішла.
Та вкотре налетіли німці. І якась бомба потрапила у школу, вона почала горіти і знову всі кудись поділись. Треба було спасатися самому, він доповз до вікна, перехилився через підвіконня і важко впав на землю. На подвір`ї горіли парти, яких повикидали з класів. В школі кричали тяжкопоранені а він намагався якнайдалі відповзти від будинку, щоб не завалило його.
Отак він в другий раз врятувався. І коли його знайшла вже третя медсестричка, то він тільки тримав її за руку і вдячно дивився на неї.




08.07.2004р.
Свидетельство о публикации № 13047 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Рассказы
  • Читателей: 550
  • Комментариев: 4
  • 2017-04-17

Проголосуйте. Хімерне явище буття. Слава їм усім! Віталій Шевченко
Краткое описание и ключевые слова для Хімерне явище буття:

(голосов:3) рейтинг: 100 из 100
    Произведения по теме:
  • Невідома красуня
  • Невідома красуня. Віталій Шевченко
  • "Теплом душі доторкнутись до тебе..."
  • Повернення з АТО. Глибока депресія. Побачив і залишився біля її ніг. Кращих ліків, ніж кохання, людство не винайшло. Віталій Шевченко.
  • Розплата
  • Про бессудний розстріл колгоспників і Божу кару. Божа кара знаходить усіх, хто ходить кривими шляхами. Віталій Шевченко.
  • Поруч з нами
  • Оповідання про хлопця – не то ідіота, не то вундеркінда, із екстрасенсорними здібностями. Віталій Шевченко.
  • Льоля
  • Віталій Шевченко. Він не міг відвести від них очей, на лівій руці не було п’ясті. З очей у неї бігли сльози: – Все не так… все не так… за що я горіла у танку… нікому не потрібна… таке собаче життя…

  • Александр Таратайко Автор offline 17-04-2017
Дякую за правду. Таку гірку, але й таку необхідну.
  • Безух Юрий Валентинович Автор offline 17-04-2017
Як часто життя залежить просто від чиєїсь доброти, порядності. Особливо на війні. Щось подібне мені розповідав тато, як спорили два санітара, адже щоб його підібрати треба було повзти по нейтральній полосі до німців.
  • Геннадий Любашевский Автор offline 17-04-2017
Дякую, шановний Віталій Іванович!
Сьогодні як раз день народження мого тестя, про якого я написав нарис "Светлый человек". Тестя після важкого поранення рятувала його майбутня дружина у фррнтовому шпиталі.
Ось така правда життя.
  • Виталий Шевченко Автор offline 18-04-2017
Дорогі друзі! Дякую Вам від щирого серця за Ваші слова у день Великого Свята Воскресіння Господнього, коли від Ієрусалиму на весь світ лунає Слово Боже до усіх Людей, щоб вони любили та жили у злагоді, бо найбільша цінність на Світі це життя Людини, що ми і бачимо сьогодні і це своєю Вічною Ходою підтверджує Сам Господь. Христос Воскрес! Воїстину Воскрес! Ми в путі, Ісус Христос попереду, Богородиця з нами, а Апостоли за нами!
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Хімерне явище буття