"За всіх скажу, за всіх переболію..."

Свідоцтва репресованого селянина, якому вдалося втекти з Соловків. До дня пам’яті жертв політичних репресій. Сьогодні в Україні День пам’яті жертв політичних репресій. ХХ століття кривавим плугом пройшлося по Україні.


Ваші імена записані на небі.
Євангеліє від Луки, 10,20.

Сьогодні в Україні  День пам’яті жертв політичних репресій. На Україні він вже відзначається з 2000 року. Воно і не дивно. Бо ХХ століття кривавим плугом пройшлося по Україні.
Зараз важко точно підрахувати кількість втрат, бо ніхто їх не вів. Україна не могла вести, бо була колонією, а метрополія виголошувала такі цифри, які їй були потрібні. І ми можемо тільки здогадуватися і наближатися до істини.
Треба лише пам’ятати, що Україні прийшлося майже самотньою переборювати усі перешкоди на своєму шляху: крах Визвольних Змагань на початку 20-х років ХХ століття, голод 1921–1923 років, Голодомор 19321933 років, репресії 19371938 років, страшна війна 1941–1945 рр. на Україні, спочатку кривавий гребінь йшов з заходу на схід, а потім зі сходу на захід, голод 19461947 рр.
Зараз можуть сказати, що це було майже скрізь, так, було, але мене болить за Україну, бо це моя рідна земля, і якби Україна була незалежною державою, то всього цього на нашій землі не було б.
Про це вже написано сотні монографій і книг і тисячі статей. Можна їх брати і читати. А тут я зупинюся на свідоцтві одного із селян, якому вдалося втекти з Соловків у Фінляндію і залишити спогади, які були надруковані у 1931 році у Європі. Ось вони.
«Як довезли нас до міста, тут чуємо команду: «Вилітай як пробка з вагона». Та як ускочило у вагон 2 собаки лютих і рушницями та й давай полювати (мабуть – бити, В.Ш.), як ударять з двох боків, то цей бідний дядько з дверей вагона летить аж під одкос. Радий би скорше встати, але ж і там б’ють та приказують: «Соловецький лагір назад живих не пускає!» Людина молода та ще кріпка, то ще скоро встанє, алеж тут не всі молоді, а були такі, що мали по років 60, а то і більше,  тим тяжко було вставати. І от поставили нас на комісію. Приходить лікар і кричить: «Ноги у всіх є, руки теж є, ну здорові»! Та й повезли нас на лісозаготівлю. Ішли ми 180 верст, то за цю дорогу, прийшлось декілька товаришів оставити, бо як чуть пристав, не має змоги далі іти, ну, то давай же його молотити. Прийшли ми вже на вказану командировку, де застали чотири сотні невільників і всі як один – українці. Був я на 3-х командировках, аж під містом Ухтою і на кожній командировці по кілька сот невільників і все українці, і була частина кубанців. «Урок» був 28 дерев зрізати з кориня, а з кожної деревини виходить 3 колодки і кожну колодку треба обстругати. Це давалось трьом чоловікам. За цю працю одержиш 2 фунти: хліба та юшки з гнилої риби та іще грошима коп. 20 або 30 за тиждень. Гроші ці тільки мають право ходити в лагері. Були там маленькі лавочки, а купити в них нічого не купиш. Хоч що і було, то не продають – бо треба їм годувати тих собак, що нас розстрілювали. Робили так: коли прийдеш із праці в годин 11 вечора, поки одержиш їжу, то ляжеш спати, а коли ще і не ляжеш, то чуєш звінок, і вскакує Димидов та Яловенко, це були самі луччі кати і собаки, з добрими киями та самопалами, та й давай шанувать цих бідних людей, так, що опам’ятаєшся не скоро. Котрі хорі, то киями докотять до лікаря, а той питає: «Голова на плечах є?» Хворий відповідає: є. «Ну, як принесуть голову у руках, а не на плечах, тоді звільню від праці!» Хто не виконав уроку, той тяжко карався: роздягають до спідньої сорочки та ставлять на мороз і кажуть: «Кричи, філон: не виконав урока!». Той і кричить аж доки не впаде, тоді дають йому, таку одежу, щоб вітер не затримався, і у карцер, а там і начнуть поливать ізверху холодною водою; це за те, що не хоче допомагати виконати п’ятилітку. І таких мало остається живих.
Попрацював я тут немало з своїми земляками і начав їх тут питати, цих старих дядьків, за що їх так тяжко карають. То якого не спитаєш, все за контрреволюцію. Я питаю: за яку контрреволюцію? Такі старі та й ще не письменні! То вони розказують: один за те, що кабана зарізав та шкіри не зняв, «пришили контрреволюцію, другому за те, що теличку продав без дозволу голови сільради. І кожний за це попав в Соловки саме менше на 3 роки. Де хто продав мішок хліба на ярмарку, то за це дають 10 років або розстріл, а майно конфіскують в державну користь, дітей же і дружину висилають на висилку в Архангельську або Вологодську губернію. За «зрив хлібозаготівлі», розстрілюють і кажуть, що це другим буде прикладом…
От іду я один раз цим шляхом, коли дивлюсь на сосні написано: «Спіть, товариші, кріпким сном!» От я питаю десятника: «Що воно таке написано?» «Це тут побиті люде лежать!» Але на ту хвилину ката не було, щоб нас стеріг, то ми підійшли ближче до сосни, підняли мох, а там лежить чотирі чоловіки. І поки дійшли до призначеного місця, то таких могил прийшлося багато зустрінути; навіть по чоловік 10 в одній такій ямі, що їх ще не поїли лісові звірі. Цей десяцький показав мені багато таких могил, де заснули навіки наші українці, бо він весь час на тому шляху працює і все бачив, що там робилось. За останні часи прибуло сюди з Київа та Катеринослава багато студентів. Вони розказували що за Єфремову організацію, дуже багато розстріляли: стріляли не сотнями, а тисячами самих освічених студентів, а ці, що прибули в Соловки, то кожний дістав від московських посіпак по 10 років каторги».
Ось такі свідчення мешканця Чернігівщини, якому вдалося вибратися із Соловків і втекти до Фінляндії, добре, що вона була неподалік. Коли я читаю ці спомини, то переді мною мій дід, Григорій Васильович, якого заарештували у той час і вислали у Чердинь, Північний Урал, де він і загинув. А мій батько втік, його попередили сусіди і він не зайшов у батьківську хату, де його вже чекали. Йому було тоді 26 років і він був ще нежонатий. Якби його заарештували тоді, то я би вам зараз не писав ці рядки…

21.05.2017 р.

Избранное: статьи по истории
Свидетельство о публикации № 13294 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Проголосуйте. "За всіх скажу, за всіх переболію...".
Краткое описание и ключевые слова для "За всіх скажу, за всіх переболію...":

(голосов:2) рейтинг: 100 из 100

  • Инесса Доленник 22-05-2017
Дуже важливо - пам'ятати, фіксувати подібні свідоцтва справжньої нашої історії.
  • Виталий Шевченко 23-05-2017
Шановна пані Інесса! Дуже вдячний Вам за відгук. Повністю з Вами згодний! Усього Вам найкращого в житті і творчості!
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код:

   
     
"За всіх скажу, за всіх переболію..."