Невідомі герої нашого народу

Невідома сторінка війни.Віталій Шевченко.

Ця історія, яку я хочу розповісти вам, належить до самих найневідоміших історій у Великій Вітчизняній війні. І я впевнений, що ви теж ніколи про неї не чули.
Її розповіла учениця 9 класу Слав`янської гімназії м. Києва Віра Ващенко про свою прабабусю Марію Олександрівну В`язігіну, яка мешкала до війни в тодішній столиці Казахстану Алма-Аті.
Коли почалася війна їй було 19 років, вона щойно вступила у фармацевтичне училище. В неї був хлопець, якого вона кохала і з яким Марійка збиралася одружитися. Але як тільки почалася війна, хлопця мобілізували на фронт і вона більше ніколи його не бачила і не чула про нього.
А через деякий час, як більшість дівчат її віку, була призвана у трудову армію. Їм дали на збори та на прощання із рідними усього дві години.
Завантажили ув ешелон і повезли у невідомість. На вокзалі ридали матері, старі батьки, всі, хто залишився…
Вони їхали кілька днів і приїхали у місто Караганду. Виявляється, їх усіх направили працювати на шахти по видобутку вугілля. А усіх чоловіків з шахт забрали на фронт.
У перший же день у всіх дівчат руки покрилися кривавими мозолями. Після зміни, піднявшись на поверхню, всі були чорними від вугілля. У шахті роботи йшли безперервно. Одна зміна змінювала іншу. Норми видобутку вугілля були такими ж, як і для чоловіків.
На відпочинок давалося тільки кілька годин. З харчуванням теж були проблеми. Незабаром багато з дівчат почало хворіти.
Віра згадує, що бабуся Маня казала:
- Це вже були не жінки.
Їм усім прийшлося постригти волосся, щоб легше було митися. З червоними від недосипання очами, з чорною порепаною шкірою від вугілля, голодні та замучені, вони були змушені працювати.
Скоро здоров`я Марійки не витримало, похитнулося і її перевели на більш легку працю: піднімати дівчат з шахти. Вони виходили із шахти настільки розлючені, що краще тоді їм на дорозі не потрапляти.
Багато дівчат загинуло під час завалів і вибухів у шахтах. Багато з них загинуло від хвороб та виснажливої праці. Здоров`я у Марійки становилося все гірше і гірше і її відпустили додому.
Коли вона повернулася, то її спочатку ніхто не впізнав. Замість красуні Марійки з довгою косою перед рідними стояв якийсь чорний кістяк, та тільки великі блакитні очі на змученому, блідому та схудлому обличчі нагадували, що це вона.
Віра Ващенко розповідає, що бабуся Маня ніколи не згадувала про те, що було із нею у Караганді і ніколи не відзначала 9 травня, наче і не було цього періоду в її житті.
Те, що Марійка В`язігіна не хотіла згадувати, це зрозуміло. Але, наскільки я знаю, ніде ніколи в нашій країні не писалося про цей подвиг дівчат на шахтах.
Дивна країна, дивна влада, дивні люди. Додуматися до такого! Дітей відправити у пекло.


19.11.2013р.
Не забывайте делиться материалами в социальных сетях!
Свидетельство о публикации № 13338 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Стихи.Про
Невідома сторінка війни.Віталій Шевченко.
Краткое описание и ключевые слова для: Невідомі герої нашого народу

Проголосуйте за: Невідомі герої нашого народу



 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail: