Невигадана історія

Спогади свідка незвичайної смерті на війні. Із серії "Незвичайні історії на війні". Про ветерана війни, який 18-річним хлопцем був мобілізований у армію в Запоріжжі, як тільки місто звільнили.


Я спитав ветерана війни і праці, Івана Семеновича Якубчука, який 18-річним хлопцем був мобілізований у армію в Запоріжжі, як тільки наше місто звільнили в 1943 році:
- Яка надзвичайна історія була з Вами, коли ви воювали?
І ось що він розповів:
- Я був призваний у 60-у гвардійську дивізію, потрапив першим номером до протитанкової рушниці, був іще другий номер, ми удвох її носили, 19кг, а ще додайте боєприпаси, зброю, гранати, так що перед боєм були дуже неповороткі. Нас петеерівців називали «Прощай, Родина!»
І оце, коли ми вже просунулися від Запоріжжя до річки Інгулець, там на її березі були розташовані села Велика Шестерня і Мала Шестерня. Ми їх уночі, десь годин в 12, захопили. Поступила команда відпочивати, ми зразу полягали спати і спали до самого ранку.
А вранці німці почали інтенсивний обстріл села артилерією. Нашій обслузі ПТР дали команду висунутися на околицю села і зайняти там позицію для спостереження і оборони.
Але німці, коли бачили якийсь рух у селі, починали бити по тому місцю. І нам, щоб дістатися до околиці і виконати наказ командира, треба було непоміченими туди пробратися, бо в іншому випадку німець нас порозривав би отими своїми снарядами.
Коли ми проминули кілька садиб, то уперлися у двір, з якого солдат-їздовий на хурі збирався кудись виїхати. Ми не встигли його попередити, що рухатися так відверто не можна.
Німці помітили його і почали обстрілювати той двір. Солдат сидів на передку, збирався розвернутися кіньми.
І в цей момент поруч розірвався снаряд і ми побачили, як його голова відлетіла від тулуба, повернулася в нашу сторону, при цьому його рот відкривався і закривався, а очі дивилися на нас, і теж то закривалися, то відкривалися, голова прокотилася з метр або два в нашу сторону, рот закрився, вії теж закрили його очі і вона завмерла.
А тулуб сидів на передку і його руки, ще живі, натягували повід, та він почав нахилятися, нахилятися вперед і впав.
Ми з товаришем заклякли на місці і дивилися, як згасає і згасло перед нами молоде солдатське життя. Років йому було теж 20, не більше.
Про це навіть страшно подумати, а не те що побачити…

18.07.2013 р.

Избранное: рассказы о войне 1941
Свидетельство о публикации № 13421 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Рассказы
  • Читателей: 471
  • Комментариев: 2
  • 2017-06-12

Спогади свідка незвичайної смерті на війні. Із серії "Незвичайні історії на війні". Про ветерана війни, який 18-річним хлопцем був мобілізований у армію в Запоріжжі, як тільки місто звільнили.


Краткое описание и ключевые слова для: Невигадана історія

Проголосуйте за: Невигадана історія

(голосов:1) рейтинг: 100 из 100

    Произведения по теме:
  • Лялька Маша
  • Оповідка - очима дитина клята війна в сірій зоні.
  • Очі
  • Яркий промінь нашої душі
  • Перший бій
  • Отак загинув батько моєї дружини,коли їй було усього два рочки. Віталій Шевченко
  • Меморіал воїнам
  • На війні як на війні. Віталій Шевченко
  • Земля і власність
  • Бережіться Басаврюків! Фантастичне оповідання про сучасність. Віталій Шевченко.
  • "Ой, радуйся, Земле, Син Божий народився!"
  • "Ой, радуйся, Земле, Син Божий народився!" Віталій Шевченко
  • Повернувся з того світу
  • В окопах Великої Вітчізняної війни, з циклу документальних оповідань «Незвичайні історії на війні». Віталій Шевченко.
  • Просто людина
  • Оповідання про концерти на війні. Третя історія із серії «Незвичайна історія на війні». Віталій Шевченко.
  • Залишився жити
  • Оповідання з часів війни про переправу в Запоріжжі. Друга історія із серії "Незвичайна історія на війні". Віталій Шевченко.
  • Державна справа
  • Оповідання про розшук і захоронення бійців Вітчизняної війни відразу після Перемоги. Державная справа, яка була доручена дівчаткам. Віталій Шевченко.

  • Светлана Скорик Автор offline 12-06-2017
Потрясающий эпизод, если б это не очевидец рассказывал, так и поверить было бы трудно... фантастика ужасов. Никогда не читала о таких смертях и не могла вообразить, чтобы разделённые тело и голова продолжали какое-то время жить отдельно...
А маминого брата тоже мобилизовали, как только освободили, ему едва успело исполниться 18, и он почти сразу погиб, потому что не имел боевого опыта, военных навыков. Но кому как повезло... хорошо, что Якубчук уцелел.
  • Виталий Шевченко Автор offline 13-06-2017
Немецкие солдаты готовились в тылу 10 месяцев к отправки на фронт, а наших отправляли сразу на передовую, вот поэтому такие большие потери. Однако нашим пропагандистам "Великой и Отечественной" все нипочем... У меня старший брат тоже погиб в Германии в 18 лет... Пропал без вести... В январе 1945 года...
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Невигадана історія