Справжній Горький

Дещо про Буревістника Революції. Віталій Шевченко

Відома сентенція, що час ставить все на свої місця, виявилася вірною і у випадку зі знаменитим пролетарським письменником М.Горьким.
Змінилася країна, з`явилась можливість працювати в архівах, читати заборонені книги і виявилося, що основоположник соціалістичного реалізму М.Горький негативно ставився до української мови і літератури.
Ось що записав у своєму щоденникові 8 квітня 1927 року знаменитий поет - неокласик Михайло Драй-Хмара (1889 - 1939): «Одержав сьогодні копію з листа М.Горького до «Книгоспілки». Ось зміст цього надзвичайно цікавого й повчального для українців документа:
«Уважаемый Алексей Андреевич, я категорически против сокращения повести «Мать». Мне кажется, что и перевод этой повести на украинское наречие тоже не нужен. Меня очень удивляет тот факт, что люди, ставя перед собой одну и ту же цель, не только утверждают различие наречий - стремятся сделать наречие «языком» - но еще и угнетают тех великороссов, которые очутились меньшинством в области данного наречия. При старом режиме я посильно протестовал против таких явлений. Мне кажется, при новом режиме следовало бы стремиться к устранению всего, что мешает людям помогать друг другу. А то выходит курьезно: одни стремятся создать «всемирный язык», другие же действуют как раз наоборот. А.Пешков».
Це слова М.Горького, що належав колись до лівих угруповань і до певної міри репрезентував ліберально настроєні кола російської дореволюційної інтелігенції. Що говорити про інших!
Ось де справжній, непідроблений, невигаданий шовінізм, а в нас намагаються пошити всіх українців в шовіністи через те тільки, що вони українці. Стара, як світ, і нудна, як мітингова промова, історія, а проте з Історією цією ми ніяк не можемо розпрощатись. З «наречия» ми хочемо зробити «язык»! Який жах це для російського інтелігента! Йому так не хотілося б випускати нас із своїх лабетів, втрачати ласий шматок, що не має охоти сам лізти в пельку! Для цього він ладен навіть збрехати, пустивши чутку про «угнетенных великороссов». На думку Горького, українці, будуючи спільно з москалями Вавилонську башту (бо що ж таке «всемирный язык», як не Вавилонська башта!), повинні зректися своєї мови і своєї культури, що їх створив 40-мільйоний народ протягом тисячоліття, для того тільки, щоб не заважати своїм «братьям». Ні, якраз оцей російський, старорежимний, невмирущий шовінізм заважає людям допомагати одне одному, а зовсім не те, що українці роблять, чи вже й зробили з «наречия» «язык».
Щоб було зрозуміло читачу, нагадаю, що один із керівників української «Книгоспілки», відомий український письменник Олекса Слісаренко (1891 - 1937), звернувся до М.Горького з проханням дозволити перекласти на українську мову відомий роман «Мать». І отримав у відповідь заборону це робити.
До цього уривку нема що додати, настільки він яскравий і виразний. Пролетарський письменник відмовляє у праві на мову і літературу цілому народові, який на Сході Європи живе вже не перше тисячоліття.
Але М.Горький на цьому не зупинився. Він примудрився на кінці свого життя ще підтримати і благословити систему ГУЛАГу, яка почала тоді активно формуватися в країні робітників і селян.
З біографії письменника відомо, що в 1929 році, під час його подорожі по Країні Рад, М.Горький в червні-липні побував на Соловках та на будівництві Біломоро-Балтійського каналу. Він ознайомився з умовами праці та життям людей, яких на мові того часу перевиховували з представників бувших класів у людей нового суспільства. У ролі вихователів були найкращі педагогічні кадри з НКВС.
А насправді це були нещасні люди, яких невідомо за що виривали з сімей і відправляли в лабети ГУЛАГу. І ця стара людина, на порозі смерті розтоптала все, що було кращого в його житті, благословила каторжну працю в енкевеесівських буцегарнях.
Інтернаціоналіст став служити вірою і правдою катюзі, який заморив і звів з квітучого кола життя мільйони людей.
А що ж «націоналісти» Олекса Слісаренко та Михайло Драй-Хмара?
Ще за життя М.Горького був заарештований (29 квітня 1934 року) Олекса Слісаренко, засланий на Соловки і розстріляний 3 листопада 1937 року у сумно відомому Сандормосі (Карелія) разом із групою видатних українських письменників і поетів - Миколою Зеровим, Валер`яном Підмогильним, Миколою Кулішем та режисером Лесем Курбасом.
6 вересня 1935 року був заарештований і Михайло Драй - Хмара за стандартним звинуваченням: націоналістична контрреволюційна діяльність. Після пролетарського «суду» йому «впаяли» п`ять років і відправили на Колиму. Помер Драй-Хмара 19 січня 1939 року «від ослаблення серцевої діяльності», як вказано в документах про реабілітацію.
Але існує й інша версія смерті класика української літератури.
Начальник табору, в якому знаходився поет, розважався тим, що виганяв в`язнів на плац, шикував їх, а потім кожного п`ятого в шерензі власноручно розстрілював…
Мав отаке собі хобі цей будівничий нового світу! Чом не який-небудь штандартенфюрер у дружній в той час Німеччині!
Під час одного з чергових розстрілів, коли Драй-Хмара побачив, що біля нього стоїть молодий хлопець, який був п`ятим в шерензі, то він став замість нього і був розстріляний. Тим зберігши неповторне життя, яке єдиний раз дається у цьому Всесвіті…
Та М.Горький цим не дуже переймався, а він же, за словами Михайла Драй-Хмари, «репрезентував ліберально настроєні кола російської дореволюційної інтелігенції». Своєю поведінкою він перекреслив усі свої найкращі твори і програв творче змагання Леоніду Андреєву та Івану Буніну.
Отой далекий тепер, написаний ще у 1927 році, лист виявився, на жаль, справжньою оцінкою усьому життю та усій творчості цієї непересічної людини.
Через десять років, якби М.Горький дожив до 1937 року, він би міг зустрітися із своїм адресатом на Соловках. Щоб тоді він сказав своєму опонентові? Швидше за все промовчав, як це він зробив при першій зустрічі з нещасними у 1929 році на Біломорканалі, допомагаючи «чудесному грузину» (за виразом Леніна) створювати атмосферу будівництва соціалізму в одній, окремо взятій, країні.
Це будівництво ми відчуваємо на собі і досі, бо ніяк не звільнимося від стереотипів того часу, які авторитетом своєї постаті стверджував Буревісник пролетарської революції.


27.06.2003р.
Свидетельство о публикации № 13439 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Проголосуйте. Справжній Горький. Дещо про Буревістника Революції. Віталій Шевченко
Краткое описание и ключевые слова для: Справжній Горький

(голосов:3) рейтинг: 40 из 100

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Справжній Горький