"Услышь... и поверь..."

Торкаючись уважно до сторінок історії. Віталій Шевченко.

Мене колись вразила розповідь старшої дочки велетня російської літератури Льва Толстого (1828-1910), Олександри (1884 – 1979), коли вона, повертаючись із Європи у Москву, зупинилась у своїх друзів у Варшаві.
Друзі вирішили показати їй місто і повели по вулицям старовинної польської столиці.
І Олександра звернула увагу на те, що всі назви вулиць на російській мові:
- Як так? – здивувалася вона, - вони ж повинні бути на польській мові!
- У нас не тільки це, у нас ще і все викладання в гімназіях теж ведеться на російській мові! – відповіли друзі.
Вам це нічого не нагадує? Про споконвічну дружбу польського і російського народів. Про те, що Росія принесла Польщі культуру. Що, якби не Росія, то Польщу завоювали б німці, американці, французи, ще якісь троглодити. Що Костюшко в кінці ХУІІІ століття підняв повстання у Польщі з єдиною метою, щоб об’єднати навіки два слов’янські народи.
І ще багато чого розповіли б вам дружні академіки з найнауковішої академії у Кремлі.
Врятувало Польщу тільки те, що вона опинилася в єдиній державі із Росією усього на якихось сто років. Якби вона була в російській імперії на цілих триста років, як Україна, то в неї було б теж саме, що і в Україні.
В містах розмовляли б російською мовою, а в селах польською, і «науковці» , місцеві і не тільки, казали б, що це мова «сільська», а в містах «справжня» мова – російська!
А так, на відміну від України, Польща на початку ХХ століття відновила свою державність і вигнала геть усіх «дружніх» академіків. Стала жити своїм самостійним життям.
На жаль, в Україні не знайшлося такого діяча, як Пілсудський. І до сьогодні загрузли у «братніх» обіймах.
Треба ще тільки додати, що коли Червона Армія наступала на Польщу в 1920 році, то в тилу у неї їхав Польський Радянський уряд,під назвою «Тимчасовий революційний комітет Польщі», який чекав, що як тільки Червона Армія вломиться у Варшаву, то він зразу же об’явить про створення робітничо-селянського Урьяду Польщі і «йдучи назустріч побажанням трудящих», почне будувати вільну Польщу.
А як це було в Україні, Фінляндії, Прибалтиці, на Кавказі, Середній Азії, ми вже знаємо. Та не склалося.
Дружній польській народ так штурхонув своїх добровільних будівничих, що вони зупинилися тільки за межами Польщі із своїм «революційним» урядом, який виявився непотрібним польському народу.
Правда, у 1939 році Радянський Союз таки допоміг Гітлеру звалити Польську державу. Але на невеликий час. А потім Польща відродилася, і сьогодні вона попереду усіх бувших республік Радянського Союзу, бо раніше зрозуміла, що потрібно робити.
Треба тільки додати до цього, що в революційний уряд, який везла Червона Армія польському народу, входили такі професійні революціонери( а хто такі професійні революціонери ми знаємо: без освіти, без робочого стажу, бо ніде в своєму житті не працювали!), як керівник уряду Ю.Мархлевський (1866-1925), Ф.Дзержинський (1877-1926), Ф.Кон(1864-1941), Й.Уншліхт(1879-1938), Е.Прухняк (1888-1937), Бернард Закс (дати його життя і смерті поки що не вдалося віднайти, десь загубилися на вітрах історії), С. Бобинський (1882-1937) та Тадеуш Радванський чи Ридванський (дати життя і смерті теж не затрималися на сторінках історії).
Що можна про них сказати? Тільки одне. Добре, що їх польський народ не послухався, бо вони б покрили усю Польщу потоками крові, так, як покривали кров’ю всі місця у бувшій Російській імперії, до чого торкалася їхня рука. Особливо у Дзержинського та Уншліхта.
І почали вони з того, що зробив Сталін із селянством Російської імперії. Вони почали створювати у польських селах колективні господарства, тобто колгоспи.
І тут увесь польський народ, який щойно отримав у власність землю польських поміщиків, піднявся у єдиному пориві і сказав новоявленим експериментаторам рішуче: «Ні!»
Доля цих експериментаторів була трагічна. Майже всі вони загинули у 1937-1938 роках по звинуваченню у… польському шпигунстві! Така іронія долі.
А тепер багато людей, які пережили мирний розвал Радянського Союзу, кажуть, топчучись по самі коліна у людській крові, що Радянський Союз мав багато гарних рис.
Так, мав, але дивлячись на море народної крові під ногами, хай не забувають про долю польських і українських селян… і не тільки їх…

22.06.2017р. – 24.06.2017р.
Свидетельство о публикации № 13505 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Проголосуйте. "Услышь... и поверь...". Торкаючись уважно до сторінок історії. Віталій Шевченко.
Краткое описание и ключевые слова для "Услышь... и поверь...":

(голосов:0) рейтинг: 0 из 100
    Произведения по теме:
  • Медаль "За боевые заслуги"
  • На таких людях земля тримається! Віталій Шевченко.
  • Нестандартні історії
  • До Дня пам’яті жертв депортації кримських татар. Віталій Шевченко. Справжня література постає тільки на грунті щирости і свободи...
  • Понад усе - Україна!
  • Понад усе - Україна! Віталій Шевченко
  • Витоки. Русь - Україна
  • Про походження та різні значення слова "рус" та про етнічну й територіальну приналежність Русі.
  • Загублені рядки
  • Віталій Шевченко. Колись я вивів для себе такий собі закон Піросманішвілі, по прізвищу знаменитого грузинського художника початку ХХ століття: починаємо шукати людину тоді, коли її вже нема, вона

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
"Услышь... и поверь..."