Воєнні будні рядового Сергія Дідика

Чергова історія із серії "Незвичайні історії на війні". Віталій Шевченко.


Я довго вагався, чи записати те, що колись чув від Сергія Гордійовича Дідика (1913-2000), рідного дядька моєї дружини. Ветеран комбінату «Запоріжсталь», де він пропрацював крановиком у мартенівському цеху все своє життя, і ветеран Великої Вітчизняної війни, в якій воював на передовій з 1943 по 1945 рік.
Коли ми з ним зустрічались на якихось родинних святах, то він, хильнувши оковитої, дозволяв собі щось розповісти із своїх фронтових історій. Слухали його всі, хто там був, але я не впевнений, що, крім мене, хтось їх запише. Тому не хочеться, щоб все це пропало. Бо саме з такої мозаїки, з кожного камінця спогадів і складається об`ємна картина Великої Вітчизняної війни.
Єдине зауваження, що я не можу назвати точно ні час подій, ні їхнє місце, бо і сам дядько Сергій не акцентував на це нашу увагу. Тільки уточнюю, що він воював у військах ІУ Українського фронту Маршала Радянського Союзу Ф.І. Толбухіна, який йшов півднем України.
Дядько Сергій розповідав, що вони з братом Іваном сиділи в окопчику, і німецький снайпер вбив його кулею у лоб. Дядько Сергій так розлютився, що вискочив до командирської землянки, де стояло кілька німецьких полонених, і всіх їх постріляв із свого автомата.
Інша історія така. Коли вони звільнили якесь село і на його околиці влаштовували оборону, то прибіг якийсь хлопець і все радів:
- Наші прийшли! Наші прийшли!
Але на його біду нагодився командир роти:
- Хто це тут бігає по бойових порядках? Що у вас за бардак! Негайно ужити заходів!
- Які? – спробував заперечити командир взводу.
- Самі знаєте які! – гаркнув на нього командир роти.
І хлопця застрелили.
Якось дядьку Сергію довелося чергувати біля землянки командира батальйону. Там проходила нарада з командирами рот. Один із присутніх пожалівся, що в його роті майже не залишилось солдатів.
- Не хвилюйся, - сказав командир батальйону, - ми цього сміття тобі підкинемо.
Просуваючись десь уперед, їхній підрозділ вийшов на окоп, де сиділо п`ятеро німецьких солдат разом із офіцером. Здавалися у полон.
Спочатку хотіли їх вести за собою, а потім побачили, що вони їм будуть заважати. Тоді офіцера залишили, а солдатів постріляли.
І останнє. Десь вже у Болгарії, а можливо в Угорщині, дядько Сергій разом із усіма натрапили на виноробний завод, а там у підвалах знайшли великі чани із вином.
Понапивались так, що один солдат впав туди і втопився.
- Ми його навіть не витягли, відштовхували убік і набирали у казанки та фляги вина і йшли далі пити. А він так і плавав там, - розповідав дядько Сергій.
Оце і все, що він згадував. Дійсно, несподівана війна.

21.07.2013 р.

Свидетельство о публикации № 13544 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Проголосуйте. Воєнні будні рядового Сергія Дідика.
Краткое описание и ключевые слова для Воєнні будні рядового Сергія Дідика:

(голосов:1) рейтинг: 100 из 100
    Произведения по теме:
  • Власник "похоронки"
  • Кілька слів про героя. В нього дома лежала «похоронка», яка прийшла його сім`ї, коли він був на фронті. Де повідомлялось, що він загинув у боях.
  • Медаль "За боевые заслуги"
  • На таких людях земля тримається! Віталій Шевченко.
  • Нестандартні історії
  • До Дня пам’яті жертв депортації кримських татар. Віталій Шевченко. Справжня література постає тільки на грунті щирости і свободи...
  • Севастополь - город русской славы?
  • Істину потрібно знати!
  • Загублені рядки
  • Віталій Шевченко. Колись я вивів для себе такий собі закон Піросманішвілі, по прізвищу знаменитого грузинського художника початку ХХ століття: починаємо шукати людину тоді, коли її вже нема, вона

  • Михаил Перченко 5-07-2017
Війна - це посібник смерт, а вірніш, сама смерть для души і тіла.
  • Виталий Шевченко 5-07-2017
Дякую, Миша, за відгук. Писати про війну дуже важко. Я її бачив у 1941-1944 роках...
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код:

   
     
Воєнні будні рядового Сергія Дідика