Я не вірю в спалені мости

      
 
***Я не вірю в спалені мости,
В ті, що залишають попіл сивий,
В ті, що залишають вмить без сили.
Я не вірю. А чи віриш ти?

Я не вірю в спалені мости.
В ті, що залишають сон і спокій,
У яких немає жодних копій –
Ллються сльози і горять світи!

Я не вірю в спалені мости,
Що руйнують мрії разом, поспіль,
Де немає прав, потрібний дозвіл –
Та, на жаль, в минулому вже ти…

11.09.2017
http://stihi.pro/14015-ya-ne-vryu-v-spalen-mosti.html
Свидетельство о публикации № 14015
Рекомендуйте стихотворение друзьям
Автор имеет исключительное право на стихотворение. Перепечатка стихотворения без согласия автора запрещена и преследуется...

Краткое описание и ключевые слова для стихотворения Я не вірю в спалені мости : про розпач і розчарування Проголосуйте за стихотворение: Я не вірю в спалені мости
(голосов:1) рейтинг: 100 из 100

    Стихотворения по теме:
  • Останнє золото збирає листопад
  • про прихід зими
  • Здається, що ти завжди був
  • Коли на порозі нового життя ставиш крапку на минулому і... все-все згадуєш знов
  • Все згодом перемелеться...
  • Ольга Суслова Вірш про смуту в душі. "...свавілля зимової хурделиці у літньому розмаї"
  • Не пересіяти життя
  • Вірш про те, що життя не можна пересіяти, як поле. Не пересіяти життя і не переорати. Валентина Хлопкова.
  • Роздуми
  • Вірш-верлібр про роздуми над бесідами-сутичками, нерозуміння одне одного. А я радію тій бесіді, де відвертість щиріша. Раптом надоумить Господь до зубів озброєних супротивників?
  • Хатня казка
  • Вірші про любов не взагалі, а любов до ближнього. Про свій "маленький" світ, завдяки якому і існує цей великий світ. В теплій хаті сидимо за столом, мурчать в нашій грубці дрова, а на пічці їм
  • Калинова багряниця
  • Вірш про напрасні мрії і неможливість чуда. Дива із завмиранням ждеш щомиті. А мрії – всі, що не збулися, – здаються мріями з похмілля. Валентина Хлопкова.
  • «Наче брилі, ожереди стоять на покосах...»
  • Вірш про осінь і неминуче передзим'я, про одвічні питання, що виникають з роками. Гілкою глоду тримаю в руках свою осінь. «Бути – не бути» – правічне питання.
  • «Повітря димне попіл кружить...»
  • Вірш про спогади дитинства і сільського затишку, про просте й ясне життя. І це життя, просте і справжнє, Чи ще відчую я колись? Олександр Конопля.
  • «Повінчані містом та смутком...»
  • Вірш про жорсткий світ реальності. Стихи о человеческом безразличии, о поисках судьбы и друзей, о жестоком мире реальности. Авторский перевод. Марина Гареева.
про розпач і розчарування

  • Ирина Черепенина Автор offline 7-10-2017
Такі сумні вірші...
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код:

   
     
Я не вірю в спалені мости