Прапор наших батьків

Конституція порядку!

Отаман загону повстанців Чепіжний обережно визирнув із лісосмуги. Перед ним лежало бувше колгоспне поле, за яким виднівся гайок. Там у тому гайку, місцеві люди сказали, є невеличкий ставок, можна буде біля нього трошки відпочити. Але як туди дібратися?
Чепіжний сторожко прислухався, ні, здається, вертольотів Верховної Ради тут немає і він наважився:
- Пішли! - і першим ступив уперед. За ним рушили з десятка три його однодумців. Бувші бухгалтери, сталевари, навіть прибився до їхнього загону велике цабе, сам заступник мера якогось промислового міста Грищенко. Вступив у загін через свого годинника, на бакси тягне тисяч двадцять, щоб не відібрали. Тепер і плентається десь позаду.
Їм пощастило, ніхто їх не помітив і вони таки дісталися отого ставка. Чепіжний дав команду відпочивати але далеко не розходитися, бо все може бути. Присів і собі під кущем. Плавати не вмів і тому тільки дивився, як його повстанці плескаються у воді. Тут до нього звернувся його начальник розвідки, бувший офіцер ще тієї, Радянської, армії, Пєтухов:
- Це, саме, оперативні дані... на цю годину… наші під Синельниковому… тимчасово відступили… перегруповуються… саме… для того, щоб знову перейти в наступ… нам поступив наказ із центру… йти… саме… на Дніпропетровськ… будемо брати місто…
- Добре, - погодився Чепіжний, - заарештованого народного депутата допитували?
- Ні ще, - відповів Пєтухов, - привести?
- Так, - наказав Чепіжний, - хай розповість, що знає.
Пєтухов крутнувся на місці і зник за кущами. Через якусь хвилину повернувся, разом з ним йшов народний депутат, якийсь здоровань у костюмі від Версаче і в дорогих туфлях, геть забовтаних грязюччям. За ними виднілася охорона а в кінці процесії виглядав Грищенко, намагався зрозуміти, що тут відбувається.
Здоровань, побачивши Чепіжного, став на коліна і почав рюмсати:
- Не вбивайте… не вбивайте… я не винен… я завжди з народом… це мене затягли у Верховну Раду…
- Припиніть! - скривився Чепіжний, - будьте людиною… Де знаходиться Голова Верховної Ради?
- Не знаю… - зарепетував здоровань, - ось вам святий хрест… не знаю…
Чепіжний зрозумів, що від цього бовдура нічого не взнаєш і наказав його відвести назад. Той подумав, що його зараз розстріляють і повзав по землі, хапаючись руками за чоботи Чепіжного:
- Ой, не вбивайте… не вбивайте… Люди добрі…
- Загони Конституції Порядку цього не роблять, - сказав Чепіжний, відійшовши від здорованя.
Коли ущухло виття народного депутата, хтось із загону засміявся:
- Бач, згадав, що він слуга народу, а недоторканність з себе не зняли.
Вони ще встигли повечеряти, коли прибіг Пєтухов і доповів, що здоровань разом із Грищенком зникли.
- Охоронець пішов… той… у кущі… а коли повернувся… їх і слід розтанув… - винувато розводив руками начальник розвідки і за сумісництвом ще й начальник контррозвідки і додав:
- Треба було його шльопнути…
- Ми не вони, - відказав Чепіжний, і наказав терміново виступати, бо здоровань таки дасть знати Верховній Раді, де вони знаходяться. Попрямували в бік Дніпропетровська, куди стягувалися усі бойові сили прихильників Конституції Порядку.
Коли вже виходили з гайка, почули, як десь у небі зарохкав вертоліт, мабуть, здоровань таки дістався до своїх.


05.07.2009р.
Свидетельство о публикации № 14131 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Рассказы
  • Читателей: 38
  • Комментариев: 2
  • 2017-10-23

Проголосуйте. Прапор наших батьків. Конституція порядку!
Краткое описание и ключевые слова для: Прапор наших батьків

(голосов:1) рейтинг: 100 из 100

  • Раиса Пепескул Автор offline 25-10-2017
Віталію, спасибі за відгук на мій вступ до Спілки незалежних письменників Болгарії. Хочу внести ясність в це питання. Світлана назвала це через мою принадлежність до Конгресу літераторів Украіни. Основою послужили моі заслуги перед Болгарією: написання книжки публіцистики про Болгарію, десятки перекладів з болгарської,публікації моїх поєзій в болгарських виданнях, участь в творчих конкурсах та конференціях. А Конгрес - цє для України.

Спасибі за ПРАПОР НАШИХ БАТЬКІВ.
  • Виталий Шевченко Автор offline 25-10-2017
Дорога Раїсо, дякую за відгук і ще раз бажаю успіхів на новій літературній стезі! Я так і подумав, бо працював у болгарському селі і знаю, який це добрий, красивий і гарний народ. Взагалі ми тільки зараз починаємо прилучатися до Європи, бо жили в країні, яка навколо себе створила непроходимый кордон. А в Європі ми були до 1654 року. А люди скрізь однакові, гарні, красиві і добрі. Хоча в деяких з нас ще є старі уявлення. Ось я написав про німецьку дівчинку, яка шукала своїх батьків ціле життя, і наші читачі на сайті до цього віднеслися дуже обережно. Як це так?! Німкеня, і такіж самі почуття, як і в нас! Бажаю, Раїсо, гарного настрою, усього найкращого в житті і успіхів у нашій діяльності!
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Прапор наших батьків