Їжачок на війні

Оповідання про тих, хто воював...

Миколка Їжачок, молодший лейтенант, командир танку Т-34, з казанком у руках, повним якоїсь каші, швидко прямував до себе у розташування. Хлопці залишилися в селі, ще щось роздобути з їжі.
Взагалі то його прізвище було більш солідним,Їжак, але всі, дивлячись на нього, маленького на зріст, з доброю посмішкою та рожевими щічками на обличчі, називали по домашньому, навіть командири: - Їжачок.
Він спочатку сердився і розповідав їм усім, що всі Їжаки у їхньому селі ведуть свій родовід від знаменитого козака ХУІІ століття Микити Їжака з Кропивнянського полку. Але це не допомагало, і він змирився. Господь із ними, головне, щоб виконувати бойові завдання і не відставати від усіх.
Це у нього виходило непогано. Тільки коли звільняли якесь село чи містечко і жінки виходили їх зустрічати, то вони, побачивши Миколку, починали дивуватись:
-Бач, зовсім дитина! І діти вже воюють! – і намагалися, хто міг, підсунути йому щось з їжі, якщо була в них.
А коли хлопці йшли в якесь найближче село, то обов’язково брали його з собою:
-Йдемо, Їжачок з нами! Перед тобою ніхто не встоїть!
Так і виходило. Ось і сьогодні понабирали у казанки усе, що давали. І тепер Миколка заліз під
свій танк, щоб ніхто не заважав і з насолодою хрумкав, аж за вухами лящало. Смачна каша, зі смальцем. Давно такої не їв.
Щось заставило його прислухатися. Здається, жіночі голоси. Звідки вони тут? Із чагарнику вийшли дві жіночі постаті у військовому вбранні, йшли до нього. Танка вони не помітили, бо Їжачок поставив його так, щоб збоку в чагарнику не можна було нічого побачити. Одна сказала іншій:
Я зараз полюраю, поки нікого немає, бо вже не можу терпіти!
І перед приголомшеним Миколкою виникла красива дівоча попа, дівчина присіла у траву і хлопець почув, як щось задзюрчало на землю.
Це було настільки несподівано, що Миколка майже не втримав казанка у руках і грюкнув ложкою по ньому, видаючи себе.
-Ой! – підхопилася з землі дівчина, поправляючи свій одяг. А інша заглянула у чагарник і побачила Їжачка під танком. Та, що люрала, почервонівши, не дивилася на Їжачка.
-Нам сказали в штабі прийти у розпорядження до молодшого лейтенанта Їжака, - сказала друга військова.
-Це я! – відповів Їжачок, не знаючи куди подіти казанок із кашею. Перша дивилася кудись убік, боялася глянути на командира.
-Добре! – вирішив Їжачок, - тут ще хватить каші на обох. Поїсте, поки є час, бо може буде якесь бойове завдання, тоді буде не до їжі.
І він простягнув казанок другій дівчині. Та взяла казанок, витягла ложку і почала їсти, видно, що була голодна і підставляючи казанок і своїй подрузі. Та нерішуче теж витягла свою ложку і Їжачок відвернувся, щоб вони не соромились.
А тут і хлопці повернулися, несли ще з собою молоко, поділилися з ними селяни. Випили і його, тепер разом із дівчатами.
-Ви хто? – спитав їх самий балакучий з хлопців, Йося Бридман, водій, посміхаючись першій дівчині.
-Ми штрафники, надіслали до вас! – відповіла дівчина, теж посміхаючись хлопцю.
Виявилося, що її звати Ніною Соколовою, а подругу Софією Котигорошко.
-Що ж ви такого наробили, що вас відправили до нас у тартарари? – не вгамовувався Йося. Дівчата знітилися і не відповіли.
-Добре! – сказав Їжачок, користуючись своєю владою. – Не приставай! Зараз зв’яжемося зі штабом і взнаємо, які будуть розпорядження.
І він пішов разом із радистом Мишком Шереметом до танка. А за спиною чув сміх і говір Йосі, якому відповідали дівчата і чомусь це йому не подобалося.
Штаб наказав дістатися непомітно до узвишшя Колюче і розвідати де там німецькі позиції. Але тут приїхав зі штабу вілліс до них і наказав повернутись Соколовій.
-Чого? – спитав Їжачок у офіцера, якогось малознайомого капітана, воював у них недавно.
-А я знаю? – відмахнувся той, - сказали привезти і все.
Соколова пообнімалася з Котигорошком, помахала рукою хлопцям і особливо Йосі, сіла на вілліс і поїхала.
І сам Їжачок і хлопці звикли до цього, разом виконуєш завдання, а потім дивишся, залишився один.
Посідали у танк, а зверху вибралася Котигорошко із автоматом.
-Не впадеш? – спитав її Їжачок. Дівчина великими очима дивилася на нього.
-Ні! – хитнула головою.
Танк вибрався з чагарнику і поїхав паралельно нього, прикриваючись ним від узвишшя Колюче. Потім лісосмуга закінчилася і Їжачок крикнув Мишку Шеремету:
-Гальмуй!
Той тормознув і Їжачок утупився в узвишшя. Нічого підозрілого не було, але він не наважився їхати далі, сказав дівчині:
-Ти, той, злізь із танка і почекай нас отут, ми повернемося і заберемо тебе.
Дівчина лякливо озирнулася і сказала:
-Я поїду з вами!
-Тебе перші постріли знесуть із танку! – не погодився Їжачок. – Слухай, що я тобі кажу!
Вона злізла з танку і стояла, дивлячись на них.
-Маскуйся! Не стій, як стовп! – крикнув їй наостанок Їжачок.
Вони об’їхали Колюче і вперлися у хутір. І це була їхня помилка. Бо звідти гахнула німецька гармата і враз підбила танк, і Йося і Мишко Шеремет були вбиті, а танк горів, наче смолоскип. Вони ще встигли бабахнути з гармати по німцям і розтрощити їхню гармату, але вибравшись з танку і Їжачок і заряджаючий Веня Пастушенко почали відстрілюватися, відповзаючи назад.
Веня довго не повз, приліг до землі і завмер. Вбили. І Їжачок, шкутильгаючи, бо дістало по нозі, намагався якнайшвидше вийти із зони вогню. Коли знесилив, побачив, як йому назустріч повзе оця їхня бортова штрафбатівка.
-Я бачила, як вас підбили. – сказала вона. – А де хлопці?
-Немає. Загинули, - відповів Їжачок. – Давай мерщій назад. Бо як підуть за нами, то повбивають.
-Почекай! Я тебе перев’яжу! – відповіла Котигорошко. І швиденько наклала пов’язку на рану на нозі. Робила це так швидко і спритно, що Їжачок замилувався.
-Де це ти так навчилася? – спитав її.
-А я медсестра! – відповіла дівчина.
-А чому потрапила до нас? – здивувався Їжачок.
-Чому! Чому! – розсердилася вона. – Потрапила тому що потрапила. Проштрафилась.
-А-а-а, - сказав Їжачок. – Зрозуміло.
-Нічого тобі не зрозуміло! – відрізала Котигорошко, і вони швидко посунули назад.
В штабі вже знали про загибель танку і були здивовані поверненням бійців. Думали, що там усі загинули. Командир наказав Їжачка відправити у санбат а Котигорошко залишити при штабі.
І тут несподівано для всіх Їжачок сказав:
-Я в санбат не піду, давайте мені нову машину, а Котигорошко моя дружина і нікуди вона від мене не піде, ні в які штаби!
Всі здивовано мовчали, а Котигорошко рази два радісно блимнула на Їжачка, погоджуючись. Хоч до наступного бою побудемо разом.

27.10.2017р.
Свидетельство о публикации № 14525 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Рассказы
  • Читателей: 28
  • Комментариев: 0
  • 2017-12-23

Оповідання про тих, хто воював...
Краткое описание и ключевые слова для: Їжачок на війні

Проголосуйте за: Їжачок на війні

(голосов:1) рейтинг: 100 из 100

    Произведения по теме:
  • Дитина в хаті
  • Зустріч після війни. Колгосп і районне начальство. Самотня дитина в хаті. Фронтове кохання. Віталій Шевченко.
  • Я жінка!
  • Оповідання про почуття, які треба берегти усе життя. Щастя материнства і подружня зрада. Жінка, яку несправедливо образили. Віталій Шевченко.
  • Триста двадцять перша
  • Оповідання про нашу пам’ять і наше сумління. Віталій Шевченко.
  • Три підшипника
  • Оповідання про вічне почуття Любові й про повернення солдата до дівчини після війни. Я знала, що ти повернешся! Давайте зупинимося у цю щасливу мить і прилучимося до великих почуттів Любові і Щастя.
  • Руфка
  • Оповідання про героїню ХХ століття. Віталій Шевченко

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Їжачок на війні