Кого до себе забирають Боги...

Нарис 4-й. Про поета Леоніда Кисельова (1946 - 1968).

Це ім’я – Леонід Кисельов (1946 – 1968) – ви повинні запам’ятати, бо Господь таких людей приводить на землю дуже рідко, - автор «Слова о Полку Ігоревім», Пушкін, Лермонтов, Шевченко, Гете, ось, мабуть, і все.
І разом із ними оцей київський школяр. Закінчив школу і встиг ще поступити у Київський університет. Оце, мабуть, і все його коротеньке життя.
Десь в 16 років він здогадався, що хворіє на невиліковну хворобу – лейкемію – і зрозумів, що на святі життя він буде недовго. А народився він у сім’ї київського письменника Володимира Кисельова, який писав на російській мові, отримав прекрасне домашнє виховання і вчився у школі теж чудово. Читав, цікавився усім, що було навколо нього і не тільки.
Почав писати вірші російською мовою, а потім, в останній рік свого життя, перейшов на українську. Ходив по Києву красивий юнак, придивлявся до всього навколо себе і встиг написати такі вірші, які запам’яталися усім, хто чув і знав про них.
І дебют його в літературі був блискучий. У березневому номері за 1963 рік журналу «Новый мир», головним редактором якого тоді був сам Олександр Твардовський, видатний російський поет, була надрукована добірка його віршів.
В кінці цієї добірки було написано: «Леонид Киселёв, ученик 10 класса школы №37, г.Киев». Скільки поетів за своє довге творче життя намагалися видрукувати хоч одного свого віршика у Олександра Твардовського, і не вдавалося. А тут ціла добірка, і кого? Якогось невідомого учня! Публікація була помічена і в Києві і в Москві. В Києві викликала радісне здивування, а в Москві, як кажуть в Одесі, піднявся кіпіш.
«Як так? – заревіли академіки і доктори наук, - якийсь учень, десятикласник, буде вчити нашої історії!» І добилися, щоб Леоніда більше не друкували у знаменитому часопису.
Та й цього було досить. Бо планка, піднята поетом, фактично початківцем, була надзвичайно високою. І не кожний може її досягти у своєму житті. Можемо тільки собі уявити, щоб він ще написав, якби не пішов так рано з килиму життя…

* * *
Этой ночью умер Сталин.
Восемь лет назад.
Рано утром люди встали -
Флаги с лентами висят.

Этой ночью в знак печали
Рано на заре
Управдомы прикрепляли
К флагам черный креп.

…В серой мартовской кадрили
Снега и дождя
Управдомы хоронили
Своего вождя.
1961

Цари
Ещё мальчишкой удивлялся дико:
Раз все цари плохие, почему
Царя Петра зовём Петром Великим
И в Ленинграде памятник ему?

Зачем он нам, державный этот конник?
Взорвать бы, чтоб копыта в небеса!
Шевченко, говорят, односторонне
Отнесся… Нет, он правильно писал:

Це той первий, що розпинав
Нашу Україну…

Не Петр, а те, голодные, босые
В болоте основали Петроград.
За долгую историю России –
Ни одного хорошего царя.
1963

* * *

Я позабуду все обиды,
И вдруг напомнят песню мне
На милом и полузабытом,
На украинском языке.

И в комнате, где, как батоны,
Чужие лица без конца,
Взорвутся черные бутоны –
Окаменевшие сердца.

Я постою у края бездны
И вдруг пойму, сломясь в тоске,
Что все на свете – только песня
На украинском языке.
1963

Катерина

Доки буде жити Україна
В теплім хлібі, в барвних снах дітей –
Йтиме білим полем Катерина
З немовлям, притнутим до грудей.

Освятивши невимовним болем
Все прийдешнє, кожну наше мить,
Йде вона, і мов велике коло,
Біле небо навздогін летить.

Про дівочу цноту, про калину
Не співай, поете, не квили,
Бо іде сьогодні Катерина
Тим шляхом, що наші кревні йшли.

Вилами розхитували трони,
Руйнували все старе дотла,
Тільки би Шевченкова Мадонна
В сніжне небуття не полягла!

Тільки би вона донесла сина
До свого народу, до людей.
Біле поле. Біла Катерина
З немовлям, притнутим до грудей.
1968

Осінь
Така золота, що нема зупину,
Така буйна – нема вороття.
В останніх коників, що завтра загинуть,
Вчуся ставленню до життя.
1968

* * *

Рано ще, рано.
Ще і мати не вставали
І до мене не гукали:
Вставай, сину!
Ще і батько не вставали
І до мене не гукали:
Ходім, хлопче!

Рано ще, рано.

Ще Марія не вставала
І до мене не гукала:
Вставай, Йванку!
Старшина ще не вставав
І до мене не гукав:
Кроком руш!

Рано ще, рано.

Ще і донька не вставала
І до мене не гукала:
Вставай, тату!
Ще й онук мій не вставав
І до мене не гукав:
Ходім, діду!

Рано ще, ой, рано.
1968

31.12.2017р.
Свидетельство о публикации № 14603 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Нарис 4-й. Про поета Леоніда Кисельова (1946 - 1968).
Краткое описание и ключевые слова для: Кого до себе забирають Боги...

Проголосуйте за: Кого до себе забирають Боги...

(голосов:4) рейтинг: 100 из 100

    Произведения по теме:
  • "І галавой за шчасьце нашае плацілі"
  • Маловідомі сторінки історії літератури про розстріляних і закатованих поетів радянських часів, що писали білоруською мовою, на ідіш і на івріті.
  • "Та летять його слова по світу..."
  • 5-й нарис.Про поета Леоніда Тереховича (1941-1992)
  • Справжній поет
  • Слово про запорозького поета Анатолія Піддубного. Вірші поета із Запоріжжя Анатолія Піддубного. Друзі допомогли видати оцей перший збірник його, Анатолія Піддубного, збірник «…І», який так і
  • Нове прочитання класики
  • Нове прочитання класики. Як геній Пушкіна допомагає нам! Віталій Шевченко
  • "Любий друже..."
  • Лермонтовські зв’язки з Україною. Віталій Шевченко
  • Три листочки у вінок Олесю Гончару
  • Класику нашої літератури. Віталій Шевченко.
  • Невидимі світу сльози
  • Геніальний письменник Антон Павлович Чехов та його зв’язки з Україною! Віталій Шевченко
  • Письменник і духовидець Даниіл Андреєв
  • Доля Даниіла Андреєва, російського релігійного письменника. Доля інтелігентної людини у СРСР. Віталій Шевченко.
  • Чому більшовики замовчували Леоніда Андреєва?
  • Литературоведение. Дослідницька стаття про Леоніда Андреєва. Чому більшовики замовчували Леоніда Андреєва? Віталій Шевченко.
  • «Cas leti...»
  • Нарис про роман Мілана Матєйчика «Помирати треба натще» (журнал «Всесвіт» №3–4, 2011 р.) на тлі спогадів про післявоєнне буття чехів-переселенців в Західній Україні. Віталій Шевченко.

  • Безух Юрий Валентинович Автор offline 31-12-2017
Дякую за вашу невтомну працю. За відкриття повернення. Дійсно така поезія варта багатьох томів. З новим роком.
  • Виталий Шевченко Автор offline 31-12-2017
Дякую, Юрію Валентиновичу! Якщо читають, значить роблю потрібну справу. З Новим Роком Вас і усіх читачів!
  • Михаил Перченко Автор offline 31-12-2017
Є дивовижні рядки. Геніально влучні. Что все на свете – только песня
На украинском языке. Тільки би вона донесла сина до свого народу, до людей.
  • Виталий Шевченко Автор offline 31-12-2017
Спасибі, Миша! З Новим Роком, хай буде все гаразд! А поет - геніальний! І такий молодий!
  • Феликс Фельдман Автор offline 3-01-2018
Поразительная зрелость поэта, да в какие годы и в какие года. А последнее стихотворение прямо болью в сердце. И патриотизм его совсем не навязчивый, чистый.
  • Виталий Шевченко Автор offline 3-01-2018
Дорогий Феліксе, Дякую!
  • Евгений Орел Автор offline 4-01-2018
Який був поет!
Просто сердце завмирає, коли читаю Катерину,
Рано ще, рано, та інші.
Дякую, пане Віталію, за цікаву статтю
та добірку віршів.
5*
І моя повага.
ЕО
  • Виталий Шевченко Автор offline 4-01-2018
Дорогий Євгене! Дякую!
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код:

   
     
Кого до себе забирають Боги...