Мовчун

Мовчання - золото!

Це прийшло до мене з глибин часу. Я бачу себе школярем, у дев’ятому класі. До нас першого вересня зайшла у клас новенька. Великі блакитні очі під довгими густими віями. Вона подивилася на нас і всі хлопці закохалися в неї. А через деякий час ми побачили, що вона зустрічається із Гришкою Білодумовим.
Не тому, що він був кращим із нас, а тому, що був найрішучішим. Першим підійшов до новенької і запропонував їй свою дружбу.
Коли вчився в університеті, то мені подобалася дівчина з іншого факультету. Коли вона в гуртожитку йшла повз мене, то завмирало моє серце. Мучився, як підійти до неї, що їй сказати.
Одного разу в читальному залі університетської бібліотеки випадково опинився з нею за одним столом. Але так і не наважився звернутися до дівчини. А потім побачив, що в неї на руці обручка. І вона йде під руку з якимось студентом з їхнього факультету.
А оце вже працюю на виробництві, і нещодавно приїхала до нас у відрядження молода інженер, Фаїна, така жвава і весела дівиця. Та коли заходить до нас у кабінет, то чомусь перестає сміятися і все глипає очима на мене.
А я, зайнятий виробничими справами, майже не дивлюсь у її бік. Коли під час обідньої перерви опиняємося у їдальні, то вона завжди сідає за мій стіл, якщо там вільно. Я мовчки їм і поспішаю знову до свого кабінету.
Одного разу почув, як вона за спиною сказала комусь:
- Він завжди такий мовчун?
А сьогодні її немає, сьогодні вона повертається до себе додому. І, дивна річ, від цього в мене чомусь поганий настрій. Все валиться з рук. Сусід по кабінету, Євген Дроздов, посміхається мені: - Дурень! Таку дівчину пропустив!
А наша колега, Ніна Череватенко, кривиться: - Всі ви чоловіки однакові. Думаєте тільки про одне. Не можете розпізнати справжнє кохання!
І тут до мене доходить:
- А звідки ви знаєте?
- Тю! – відгукується Ніна. - Та весь завод знає, крім тебе!
- Що робити? – відкладаю убік креслюнки.
- Що? Що? Їдь до неї, ще встигнеш! – радить Ніна.
А Євген додає:
- У Фаїни потяг йде у 12 годин. Тільки не розминись.
Та я вже у дверях. Ніна навздогін ще встигає сказати: - Якщо спитають, скажемо, що ти терміново пішов у бібліотеку.
Сідаю у свій латаний перелатаний «Запорожець» і чургикаю до гуртожитку, де повинна бути Фаїна. Мені здається, що я не їду а стою на місці. Краще, мабуть, йти. Та й то буде швидше. А що я їй скажу? Треба щось терміново придумати.
Нарешті я біля гуртожитку, зупиняюсь, вискакую з автомобіля, бігу по сходах і зіштовхуюсь в дверях із Фаїною. У неї через плече сумка і вона з радісним подивом дивиться на мене.
- Ви що? – питає Фаїна.
Я протягую руку до її сумки і кажу:
- Дайте, допоможу!
Вона сміється:
- Оце з-за цього ви приїхали сюди?
Її сміх мене витвережує.
- Фаїна, я хотів вам сказати. – і… мовчу. Здається, спинився час. Вона не витримує:
- Оце збігти з роботи сюди і… мовчати? Що ви хотіли мені сказати? Ну?
- Я хотів сказати… що…
- Що? Що?
А з мене кліщами не витягнеш оці найголовніші слова:
- Ну… я… хотів сказати… що…
- Що ви мене кохаєте? – не витримує Фаїна.
- Так… - нарешті я витискую з себе це освідчення: - кохаю…
Фаїна притискується до мене, кладе свою голівку на мої груди і ми отак і стоїмо біля входу в гуртожиток. Люди йдуть повз нас, але ми їх не помічаємо, нам не до них.

30.05.2012р.
Свидетельство о публикации № 14659 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Рассказы
  • Читателей: 102
  • Комментариев: 0
  • 2018-01-08

Мовчання - золото!
Краткое описание и ключевые слова для: Мовчун

Проголосуйте за: Мовчун

(голосов:0) рейтинг: 0 из 100

    Произведения по теме:
  • Чорна дірка
  • Не забуваймо!
  • Прощання
  • Одна із сторінок історії
  • Назустріч своєї долі
  • Назустріч своєї долі...
  • Крізь дощ і млу...
  • Ще одна історія нашого народу
  • Знак долі
  • Знак долі. Віталій Шевченко.
  • Призначення богів
  • Кого мені призначив Господь? Віталій Шевченко
  • Каструля з варениками
  • На цій несподіваній війні. Демобілізація солдата й наслідки гулянки. Коли він демобілізується, то поїдуть спочатку в Одесу. Я думав, що вона вже давно демобілізувалася і поїхала додому. Віталій
  • Я жінка!
  • Оповідання про почуття, які треба берегти усе життя. Щастя материнства і подружня зрада. Жінка, яку несправедливо образили. Віталій Шевченко.
  • Дуся
  • Оповідання про дівчину з розвідки і сирітку в часи після Второй світовой війни. Випадок з рецидивістом. Віталій Шевченко.
  • Сучасна історія
  • Десь біля нас... Віталій Шевченко.

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.