Ріка доброї пам’яті

Добрі справи не зникають!

Це було їхне улюблене місце. Берег тихенько спускався до самої води, утворюючи невеличку затишну бухточку. Сюди майже ніхто не заходив і тому можна було тут посидіти, зібратися з думками, погомоніти про те, що колись хвилювало.
- Мій любий друже! – казав якраз один із двох, що повільно прошкували саме сюди, розкурюючи куценьку люльку, - Класова боротьба штука безжальна, якби ми панькалися з отими, що насідали на нас з усіх боків, створили б ми таку могутню державу?
Його супутник, невеличкого зросту, нижче за свого товариша, на голові військовий кашкет, теж пихкав цигаркою, мовчки киваючи і уважно дивлячись собі під ноги.
Але коли вони опинилися в бухточці, виявилося, що там вже хтось є. Біля самої води знаходилась чиясь постать, під місячним сяйвом зразу не можна було розібрати хто це.
Коли двоє наблизились до нього, то виявилося, що це юнак років шістнадцять. Схудле обличчя, на ногах розбиті онучі, вицвіла куфайка, зняв шапку-вушанку, притис до грудей, не зводив очі з прибулих.
Перший вийняв люльку з рота, сказав невдоволено:
- Де той Власік… знову прокол…треба сказати Лаврентію, щоб розібрався…
Другий засміявся:
- Та тут вже це немає значення.
Спитав хлопчину:
- Як тебе звати?
- Мишко. Мишко Медвідь.
Перший коротко глипнув на нього і відвернувся. А в другого щезла з обличчя посмішка.
- Як твоя сестра, Віола? – спитав.
- Не знаю, не бачив її з тридцять сьомого року, - відповів хлопець.
Перший підійшов до самої води, дивився, як каламутні води неслися повз нього.
- Дозвольте йти, - звернувся хлопець, - товариші… - потім поспіхом виправився: - громадяни начальники…
Перший наче й не чув, а другий скривився:
- Не треба так… - потім додав: - ну, йди…
Хлопець миттєво повернувся і почав поспіхом залишати бухточку.
Другий довго дивився йому услід. Потім підійшов до першого, сів біля нього і втупився у воду.
- Слюшай, - звернувся до нього перший, - не треба так розкисати. Більшовики народ залізний.
- Ти знаєш, - не слухав його другий, - моє дитинство пройшло в притулку для сиріт. Я знаю, що це таке сирітське дитинство. А це ще гірше. – Він кивнув у той бік, куди пішов хлопець.
- В мене, панімаєш, - розсердився перший, - теж не завжди були перемоги.
Але другий на цей раз не став його, як завжди, заспокоювати. Сидів мовчки. Настрій був зіпсований. І тому перший повернув від берега.
- Пішли, - сказав він своєму супутникові, сердито гризучи згаслу люльку. – Бо ти сьогодні зовсім розклеївся.
Йшли по якійсь кам’янистій дорозі, місяць з гори підсвічував їм, але вони на цей раз були неуважні і десь завернули не в той бік. Опинилися в незнайомому місці. Дерева розтулилися і вони вийшли на якусь лісову галявину. У центрі струменіла невеличка річечка а на бережку закам’яніла постать вже знайомого хлопчини.
- Тьху! – скривився перший і повернув було назад. Але другий здогадався:
- Це ж Евноя, ріка доброї пам’яті. – і рішуче пішов до хлопця.
Біля ніг хлопця ревів потік, вода билася об берег, швидко минаючи це місце. Другий поправив кашкета, насунувши його на лоба і дивився, як біля його ніг повільно текла вода, маленький потічок, ось-ось пересохне. Перший теж підійшов, став поруч, а у нього і зовсім кудись зникла вода, впаде якась крапля, потім іще і все.
- Це особлива ріка, - сказав другий, - вона нагадує про зроблені нами гарні справи.
- Є, - сердито сказав перший, розмахуючи руками, - не панімаю, це якась контрреволюційна ріка. – І пішов геть від них.
А другий його не чув. Він дивився і дивився, як вирувала вода під ногами у хлопця.

15.07.2002р.
Свидетельство о публикации № 14793 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Рассказы
  • Читателей: 169
  • Комментариев: 0
  • 2018-02-04

Добрі справи не зникають!
Краткое описание и ключевые слова для: Ріка доброї пам’яті

Проголосуйте за: Ріка доброї пам’яті

(голосов:1) рейтинг: 100 из 100

    Произведения по теме:
  • Чорна дірка
  • Не забуваймо!
  • Мідні шурупи
  • Благословіння Господнє над Вами!
  • Очі
  • Яркий промінь нашої душі
  • "...Німих оркестрів початкові ноти"
  • Про людей на війні 1941-1945 і після. Солдат, що став вчителем. Віталій Шевченко.
  • Барса-кельмес
  • На березі Аральського моря. Віталій Шевченко.
  • Кущ шипшини
  • Про дідів та батьків наших. Вбитий німцями чоловік, який пропав на фронті, приходить до дружини у сні і вказує, де його могила. Реальна подія. Віталій Шевченко.
  • Триста двадцять перша
  • Оповідання про нашу пам’ять і наше сумління. Віталій Шевченко.
  • Дощ
  • На початку дивного почуття, яке зветься коханням. Віталій Шевченко
  • Поруч з нами
  • Оповідання про хлопця – не то ідіота, не то вундеркінда, із екстрасенсорними здібностями. Віталій Шевченко.

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Ріка доброї пам’яті