Шануймо своє

До дня рідної мови


Шануймо своє
До всесвітнього дня рідної мови.
В часи Середньовіччя двуязичними (премудрими як змії) називали тих, хто володів латинською та грецькими мовами. Тих, хто знав ще й арамейську (давньоєврейську), звали тримовними. А ось тих, хто не знав навіть латинь називали «ідіотами». Розвивали науку та філософію й творили літературу на цих мовах. Слов’яни використовували також штучну й не дуже зрозумілу церковнослов’янську мову. Саме цими, а ще своєрідним «вінегретом» - канцелярською староукраїнською мовою користувалися наші давні літератори та богослови, включаючи Сковороду. Правлячий клас завжди намагався відгородитися від простолюдина, підкреслити свою вищість, користуючись відмінною від народу мовою. Народ же зберігав, плекав та розвивав свою мову кодуючи її в піснях, думах, казках.
З легкої руки великого Данте почався незворотній процес переходу національних літератур на рідну мову свого народу, творення зрозумілої всім літературної мови, невичерпним джерелом якої залишається народна мову в усьому своєму багатстві, різноманітності, в тому числі у формі діалектів. Діалекти, при уважному вивченні, іноді зберігають такі глибини, як давньоукраїнське закінчення е в дієсловах: ходе, робе, замість літературного ходить, робить. Ці закінчення збереглися в таврійських діалектах. Згадайте дві форми минулого та майбутнього, які забули професійні філологи, буду робити й робитиму та забула й була забула. Відчуйте добре зрозумілу різницю.
Гучним реготом «Енеїди» І.Котляревського сповістила світ про своє народження нова українська література. Веселими святами, смиканням чорта за хвіст заявила вона про своє право на існування «малоросійськими» творами М.Гоголя. Страшно сміялася і скреготіла зубами в «Страшній помсті». Сміливо й вільно під гул пісень та дзвін козацьких шабель, засяяла від Дніпра до Дубно та Варшави в «Тарасі Бульбі». Задзвеніла ножами Гонти й Залізняка, завила совою, заплакала, затужила Катрусею й заплакала Марією, прийняла мученицьку смерть в Неофітах і високо злетіла над світом в плачах та пророцтвах Тараса Шевченка. Уже в своїх перших творах українська література досягла таких висот, яким можуть позаздрити й чимало сучасних літератур та митців. Вона явила світу своє яскраве й неповторне лице.
Попри всі намагання заклятих друзів придати їй якийсь один напрямок (наприклад, селянської), українська література глибоко народна за своєю суттю, в кращих своїх зразках іде неповторною дорогою, творячи свій химерний і неповторний світ радості і журби, суворого побутового реалізму й народної казкової та героїчної козацької романтики, дивуючи світ київськими відьмами та Воландами, йдучи до правди через кривду, черпаючи наснагу з невичерпного джерела народної мудрості, рідної і вічної землі. Її витоки й коріння під тією грушею О.Довженка, Ю.Яновського, М Стельмаха, О.Гончара, М. Вінграновського, В.Шевчука, А. Дімарова, В.Дрозда, де сидить вічний і невмирущий дід і плете свою неквапну розповідь, яка вплітається в пам’ять, серце й душу його онучат і далі й далі…
І милозвучна наша мова,
І безліч є відтінків в ній,
Й пестливих любощів,
Та гарних ніжних слів.
І в генах – споминах віків.
Це відчуття, це почуття,
Блаженних прадідів буття.
Так будемо ж достойні їх,
Великих прадідів своїх,
Та їхніх радощів й утіх,
У нас їх сміх!..
Журавлиного крику та лебединого віку, міцного коріння та високого злету, рідна мово! Як мати, ти завжди найкраща, найзрозуміліша й найрідніша.

Свидетельство о публикации № 14874 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © lik :
  • Эссе
  • Читателей: 122
  • Комментариев: 2
  • 2018-02-21

До дня рідної мови


Краткое описание и ключевые слова для: Шануймо своє

Проголосуйте за: Шануймо своє

(голосов:4) рейтинг: 100 из 100


  • Раиса Пепескул Автор offline 21-02-2018
НАША МОВА КАЛИНОВА. Дякую за дотепний роздум.
  • Светлана Скорик Автор offline 23-02-2018
Очень поэтично написано. Таким и должно быть настоящее эссе: лиричным и высоким, как поэзия.
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Шануймо своє