Специально для Евгения Николаевича!

"І пішли вони, і скрізь проповідували..."

Пам’ятаю, в дитинстві якось впав такий густий туман, а ми, діти, сиділи біля вікна (батьки кудись пішли, і закрили нас у хаті) і почали вгадувати по звуках, що доносились до нас у вікно, хто в цей момент з’явиться перед нами з туману: якась бродяча собака, що на мить зупинилась перед нами, німецькі солдати, що ходили по хатах, сусідка, яка забігла по сірники. На мить з’являться перед нами і через якусь хвилину знову розтануть в тумані.
Щось подібне відчуваю я сьогодні, коли обдумую життя героя мого нарису – апостола Андрія. Він так з’являється переді мною з тугої пелени часу (який?), зупиняється перед моєю уявою: високий, ставний, загорілий під пекучим палестинським сонцем, в білих одежах, які закривають його мускулясту фігуру.
Чому саме він, як каже традиція, пішов пропагувати Слово Боже в наші краї, перетинав скитські землі, побував на Хортиці, дістався навіть до місць, де згодом з’явиться Київ, і сказав про це?
Пояснення може бути одне – знав мову місцевого люду. Бо тоді як він міг донести до них Слово Боже?
Щоб відповісти на це та інші питання, нам потрібно перенестися в Палестину часів Нового Заповіту. Але перед тим я хочу нагадати читачеві, що великий пласт світової культури – біблеїстика – була від нас довгий час відгороджена високими завалами атеїстичних міркувань. І сьогодні, коли ми можемо напитися від чистих джерел Святого Письма, виявляється, що наука давно доказала, що те, про що пишуть євангелісти, було насправді.
Розуміючи це, нам буде легше йти по напівзабутих дорогах апостолів, учнів Ісуса Христа.
Отже, Палестина часів Нового Заповіту поділялася на власне Іудею, Самарію та Галілею. І хоч Ісус проповідував у всіх трьох областях, але кожна з них мала свої властивості.
В Галілеї Ісус Христос провів більшу частину свого життя, молодість його пройшла у Назареті, звідси були його батьки, Йосиф та Марія. Саме тут він здійснив більшість відомих нам чудес.
Біблія підкреслює, і на це нам треба звернути увагу, що мешканці Галілеї були змішаного походження і мали особливий діалект. Жителі Самарії не відставали від Галілеї. Вони теж були змішаного походження. Біблія навіть підкреслює – язичницького. «І спровадив ассирійський цар людей з Вавилону, і з Кути, і з Авви, і з Гамоту, і з Сефарваїму, й оселив по містах Самарії замість Ізраїлевих синів» (Друга книга царів, 17, 24).
Звідки могли прийти ці люди?
З півночі. Саме в другій половині І тисячоліття почалося велике переселення народів, і скіфів з причорноморських степів витиснули сармати, яких потім витиснули в свою чергу гуни. Частина з них пішла в Західну Європу, якісь племена вийшли на Північний Кавказ і Закавказзя, інші племена докотилися аж до Палестини, звідси і назва однієї з областей Палестини – Самарія. Як підкреслює Михайло Грушевський, посилаючись на Геродота, всі вони розмовляли на мові, близькій до української.
Що до цього треба відноситься спокійно, не бачити тут ніякої політики, вчить нас історія. Наприклад, готи, які довгий час мешкали в Причорномор’ї, були сусідами слов’янських племен, навіть залишили свої сліди у назві острова Хортиця, потім переселились на північ Німеччини та Англії і прийняли участь в утворенні сучасних німецького та англійського народів. Або іберійці, які із Закавказзя зуміли перекочувати до Пірінеїв і зберегли там навіть мову (баські племена говорять мовою, наближеною до грузинської).
Не дивно, що якась галузка сарматського народу докотилась до Галілеї і Самарії. В Біблії це навіть не приховується. «Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові (апостол, брат апостола Андрія – В.Ш.): «І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе» (Матвія, 26, 73).
Андрій був першим, хто почув Ісуса Христа. Він жив в галілейському місті Віфсаїді і займався рибальством. А зустрівши Ісуса, підпав під Його вплив і пішов за Ним. Апостол Андрій проповідував у Скитії, Греції й Малій Азії. Відомо, що його розіп’яли на хресті в Ахаї (Греція).
Крім Андрія і Симона Петра, із Галілеї походили й інші апостоли – із Кани Галілейської Симон Зилот та Варфоломій, із Віфсаїди двоюрідні брати Ісуса Христа Яків та євангеліст Іоанн та Пилип, Хома був теж уродженцем Галілеї, а євангеліст Матфій був із Капернаума.
Тільки один Юда Іскаріотський був із Іудеї, та відносно двох апостолів – Якова Молодшого та Юди Якового – традиція умовчує, звідки вони. Тобто, можна зробити висновок, що переважна більшість апостолів – дев’ятеро! – знала або хоча б розуміла мову, на якій розмовляли скіфи та сармати.
Ось з якого оточення вийшли перші учні Ісуса Христа. Це і не дивно: як ми знаємо з історії, нове вчення спочатку завжди розповсюджується з тісного кола близьких родичів (брати Яків та Іоанн та брати Андрій та Симон Петро) або близьких знайомих (усі інші), бо не думаю, що б у Віфсаїді, маленькому містечку, Пилип не знав Якова з Іоанном чи Андрія з Симоном Петром або вони його. Ісус Христос теж був з такого середовища. Ось що записано у Святому Письмі: «Відізвались юдеї й сказали Йому: «Чиж не добре ми кажемо, що Ти самарянин…» (Іоанна, 8, 48).
Тут варто нагадати цікаве спостереження відомого українського поета і дослідника Миколи Ткача, який зумів реконструювати останнє речення, сказане Ісусом Христом у житті. Євангеліст Марк записав його так: «Елої, Елої, - лама савахтані» (Марка, 15, 34). Звичайно, що римляни та іудеї, які спостерігали страту Ісуса, не зрозуміли його слів. Ткач реконструював речення так: «О, Лелю, лем мя ся востани», що з архаїчної мови карпатського регіону можна перекласти на сучасну таким чином: «О, Отче, тільки зостанься в мені!». Що цілком психологічно обумовлене – людина в хвилину смертельної небезпеки просить для себе мужності.
І щоб вже не повертатися до цього питання, нагадаю, що в сучасному «Етимологічному словнику літописних географічних назв Південної Русі» (Київ, «Наукова думка», 1985 р., стор.129) виводиться єдине тлумачення для лівої притоки Дніпра Самари і палестинської Самарії. Тобто, вчені не розділяють ці два географічно віддалені пункти.
І тепер ми підходимо до самого головного. Як ці одинадцятеро змогли підняти такий великий масив людей у цілому світі – від Палестини і до Скитії та від Малої Азії і до Греції і Риму?
Уявляю собі, як вони розійшлися з Єрусалиму у всі боки, несучи людям Святе Слово. Ніщо їх не зупиняло – ні спека і ні дощі, ріки чи моря, гори чи долини, йшли і йшли, зустрічаючись із людьми, розповідаючи їм про Вчителя їхнього, Ісуса Христа, Який заповів робити добро і жити по правді, прощати людям, не гніватися, бо хто вірує, той не має нічого неможливого. Це був єдиний у ті часи засіб пропаганди – проповідь, інших не було. І апостол Андрій зайшов із проповіддю аж до Київських гір. Ніщо не зупиняло його у розповсюдженні Святого Слова.
І хоча більшість апостолів загинула, проповідуючи, але справу свою вони зробили. Головним аргументом у апостолів було те, що вони бачили воскреслого Ісуса Христа, Який повернувся з того світу. І це найбільше впливало на людей.
Уявляю собі, як слухала їх схвильована аудиторія, який психологічний ефект робила ця розповідь на усіх присутніх. Як більшість починала вірити, тому, про що розповідали апостоли, живі свідки Чуда.
В своєму житті я це відчув на власному досвіді. У 1979 році в ранковий липневий день ми приїхали до мого брата Ігоря в Одесу, і виявилося, що він за день до цього розбився на мотоциклі. Його принесли, і він лежав в кімнаті, нерухомий, із заплющеними очами, і не вірилось, що його вже немає з нами.
Весь час знаходитися в кімнаті було важко, і я вийшов униз у подвір’я, боліло серце, і я не чув, що мені казав хтось із присутніх. І тут десь поруч зі мною, у арці дому, що вела на вулицю, засміялися жіночі голоси, в мене тьохнуло серце, і я на мить повірив, що це з нами якийсь дурний сон, що зараз вийде до нас Ігор, посміхнеться, як завжди він це робив, і скаже, що все гаразд. Ні, не вийшов, не звернувся до нас, а жіночки, побачивши сумних людей, перелякано задріботіли геть.
Але оте всепоглинаюче почуття віри, що охопило мене тоді, я пам’ятаю усе життя.
Отакими були апостоли і серед них Андрій, вони розмовляли із воскреслим Ісусом, отримали від Нього великий психологічний заряд, який зуміли передати усім наступним поколінням людей. І хоч як буває іноді важко на душі, щось не виходить, а підійдеш до вікна і побачиш, як йде по вулиці апостол Андрій, трошки втомлений, бо за плечима стільки доріг, спішить до нас розповісти про єдиний випадок за всю історію людства.
Не знаю, як хто, а я його розумію.

09.07.2002 р.

P.S. Обычно я своих материалов на сайте не повторяю. Достаточно их опубликовать один раз, но здесь такой случай, что приходится нарушать установленное правило.
Сравнительно давно, в 2002 году, я опубликовал материал «І пішли вони, і скрізь проповідували…», посвященный происхождению Иисуса Христа и его первых Апостолов. За это время наука библеистика основательно продвинулась вперед. И я не стал бы об этом писать, если бы не натолкнулся на миниатюру Евгения Николаевича «Робин Гуд». А там есть такая фраза: «Уже доказали, что Христос был гуцулом».
Не буду повторять свою статью, её может прочесть любой желающий, я только ограничусь теми открытиями, которые уточняют рамки моей статьи. Все не упомяну, но интересно знать, что скифы пошли не только в сторону Палестины, но и в сторону закаспийских степей. Об этом интересно написал Олжас Сулейменов, известный казахский поэт. Он даже некоторые темные места в «Слове о Полку Игореве» сумел расшифровать, используя знания казахского языка, в котором сохранились следы древнего скифского языка. Можно, таким образом, сделать вывод, что евреи, украинцы и казахи родственные народы.
А недавно, буквально на той неделе прочел в Интернете, что израильские ученые во время раскопок у подножия южной стены Храмовой горы в Иерусалиме нашли древнюю личную печать с именем пророка Исайи, первое вещественное доказательство его существования.
Возраст этой печати около 2700 лет, то есть ее владелец жил в УІІІ веке до нашей эры. Другими словами, книга пророка Исайи в Старом Завете написана реальным человеком. Таким образом, подтвердилась мысль Ивана Франка, что Старый Завет написали конкретные люди.
Дальше. В Грузии, в 30 километрах от Тбилиси, в горах, сохранилось село Канда, в котором жители говорят на арамейском языке, на котором говорил Иисус Христос. Единственное место в мире, где сохранился арамейский язык.
Если чудом сохранился арамейский язык, то почему некоторых удивляет то, что Иисус Христос мог говорить на диалекте языка, который из Карпатских гор попал в палестинскую Самарию? Тем более, что ученые уже приблизительно проследили этот путь.
Просто надо ничего не выбрасывать из того, что нам сохранила история.

27.02.2018г.
Свидетельство о публикации № 14908 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


"І пішли вони, і скрізь проповідували..."
Краткое описание и ключевые слова для: Специально для Евгения Николаевича!

Проголосуйте за: Специально для Евгения Николаевича!

(голосов:0) рейтинг: 0 из 100


Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Специально для Евгения Николаевича!