Трагічна ціна перемоги

Чи не єдине таке село на Україні?

Коли звільняли Запорізьку область у 1943 – 1944 роках, то тоді багато загинуло наших солдат і офіцерів.
Запорізькі вчені-історики підрахували, що приблизно в цей час вбито 35 тисяч воїнів і більше як 132 тисячі воїнів поранено. Це втрати Південно-Західного (3-й Український) фронту. А ще сюди треба додати втрати Південного (4-й Український) фронту. 61 тисяча вбитих, а поранених 223 тисячі. Разом майже 100 тисяч загиблих і понад 350 тисяч поранених.
Треба ще мати на увазі, що багато з них, це чоловіки, яких призвали з навколишніх сіл і які так і залишилися лежати в братських могилах у своїх чи сусідських селах. Більшість з них так і не встигли оволодіти військовою спеціальністю.
Наприклад, в селі Велика Білозерка Великобілозерського району цілих одинадцять братських могил радянських воїнів.
Біля центрального цвинтаря поховано 239 воїнів 279-ї стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули тут в боях за визволення села 29 жовтня 1943 року. Прізвища всіх загиблих відомі.
На вулиці Радянській у центрі села поховано 302 воїни 279-ї стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули в боях за визволення села 29 жовтня 1943 року. Відомі прізвища всіх загиблих.
На вулиці Степовій біля господарчого двору поховано 56 воїнів 279-ї стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули в боях за визволення села 29 жовтня 1943 року. Відомі прізвища всіх загиблих.
По цій же вулиці Степовій біля будинку культури «Октябрь» поховано 166 воїнів 279-ї стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту, які загинули в боях за визволення села 29 жовтня 1943 року. Відомі прізвища всіх загиблих.
По вулиці Центральній біля дитячого садка поховано 295 воїнів 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули 29 жовтня 1943 року, звільняючи село. Відомі прізвища всіх загиблих.
На цій же вулиці Центральній біля адміністративного будинку поховано 454 воїни 279 стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули 29 жовтня 1943 року, звільняючи село. Відомі прізвища усіх загиблих.
Біля сільської ради по вулиці Центральній поховано 204 воїни 279 –ї стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули 29 жовтня 1943 року, звільняючи село. Відомі 186 прізвищ загиблих.
Біля центрального цвинтаря по вулиці Чонгарській поховано 57 воїнів 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули 29 жовтня 1943 року, звільняючи село. Відомі прізвища всіх загиблих.
На південно-східній околиці села є могила гвардії підполковника Кокки Михайла Олександровича, який загинув 26 жовтня 1943 року, звільняючи село.
У центрі села, в парку по вулиці Щорса поховано 1622 воїни 259-ї і 279-ї стрілецьких дивізій 3-ї гвардійської армії 3-гоУкраїнського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули29 жовтня 1943 року, звільняючи село. Відомі 598 прізвищ загиблих.
По вулиці Яблуневій біля центрального цвинтаря поховано 122 воїни 279-ї стрілецької дивізії 3-ї гвардійської армії 3-го Українського фронту та 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї Ударної армії 4-го Українського фронту, які загинули 29 жовтня 1943 року, визволяючи село. Відомі прізвища усіх загиблих.
Ось така велика ціна звільнення наших земель. Відомі і невідомі, молоді, які ще не встигли вступити у життя, лежать вони там і дивляться на нас із далекого тепер 1943 року. Життя котиться невпинно вперед, залишаючи їх на видноколі пам’яті нашій. Болюча і незагойна рана…
Та ми знаємо, що ще є багато місць на Україні і в нашій області, де лежать непоховані солдати другої світової війни з 1943 чи 1944 років. Як докір всім нам і особливо владі, бувшій, з часів радянських генеральних секретарів, і до сучасної, яка теж не дуже переймається цією справою.
Оце нещодавно у тій же Великій Білозерці знайшли останки 37 солдатів і перепоховали їх у селі. Серед них виявили одного солдата з Вірменії, Давида Тер-Погосяна, який раніше вважався пропалим без вісті. В речах, які були з ним, знайшли невідправлений лист рідним на вірменський мові.
«Барев цез, Гриша джан!
Добрий день, дорогий Гриша! Я написав тобі одну листівку. Якщо ти її отримаєш, то знай, що мені погано, хворий, але в сан часті нічого не побачили. Дорогий, я отримав твої листи, на цю мить моя поштова адреса змінилася, пиши на адресу 11346. Наш батальйон розпустили, в полку не залишилося людей. Дорогий, я отримав листа із дому, я відправляв гроші Женіку, але вона нічого не відповіла. Гриша джан, я радий, що все добре, хоч з тобою все буде добре. Я… …напиши про мене додому, може твій лист дійде додому швидше. Гриша джан, не намагайся швидше потрапити на фронт а намагайся краще вчитися. Якщо тобі пощастить не опинитися на фронті, то це краще. Передавай вітання усім своїм друзям. Вибачай, якщо мене не буде і що залишив…
Вічно твій Давид…»
Отакий лист сплив перед нами з того моторошного жовтня 1943 року. Молода людина пише на порозі вічності листа своєму молодшому брату або племіннику. Пише обережно, але дає слушні поради, які не вписуються у «квасний» патріотизм. Радіє за почуті новини з дому, нагадує, що надіслав невідомій нам Женіці гроші.
Тепер ці звичні тоді слова, боляче вражають наші душі. Ось що їх хвилювало, що вони намагалися написати додому і отримати хоч якусь вісточку звідти.
Наші герої, наші богатирі, які своїми молодими життями затулили нас від смерті. Багато їх, таких… І тепер ми додамо до них ще одного – Давида Тер-Погосяна.
Мертві не вмирають, коли їх пам’ятають. А наш народ не забуває нікого, хто впав за її свободу і лежить на її землі, бо вони всі віддали свої життя за нас з вами.

13.05.2018р.
Свидетельство о публикации № 15310 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Чи не єдине таке село на Україні?
Краткое описание и ключевые слова для: Трагічна ціна перемоги

Проголосуйте за: Трагічна ціна перемоги

(голосов:3) рейтинг: 100 из 100


  • Геннадий Любашевский Автор offline 11-06-2018
А ведь каждая цифра - это оборвавшиеся жизни, это -кровь и смерть... Мы не должны забывать.
Величайшее уважение Виталию Ивановичу за его труды, за его поиски, за сохранённую ПАМЯТЬ.
  • Виталий Шевченко Автор offline 11-06-2018
Дорогой Гена! Спасибо на добром слове!
  • Безух Юрий Валентинович Автор offline 11-06-2018
Добру справу робите Віталій Іванович. Білозірка це північ Нікопольского плацдарму, на якому полягло чимало наших земляків. в тому числі й родичів.
  • Татьяна Окунева Автор offline 11-06-2018
Дякую за пам'ять, шановний Віталій Іванович.
  • Виталий Шевченко Автор offline 12-06-2018
Дорогі друзі, дякую Вам за відгук!
 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код:

   
     
Трагічна ціна перемоги