"Почуй, Господи, мову мою..."

Усі справжні люди стоять під Його знаменами

У мене на столі лежить «Святе Письмо». Цій книзі вже дві тисячі років. І стільки часу вона розповідає про людину, яка віддала своє життя за людей, не пожаліла себе, щоб у них була надія, щоб вони зберігали в душі вогник добра і любові.
Ви вже знаєте, про кого я кажу. Дійсно, про Ісуса Христа. Він міг піти і залишитися живим, а він цього не зробив. Прийняв смерть за людей на Голгофі… І ми з вами усі разом, віруючі і невіруючі, навіть не підозрюємо цього, його послідовники, коли намагаємося бути на нього схожими.
Це не завжди вдається, так робити важко, але коли ми долаємо себе, свою інертність, свою байдужість, ми – перемагаємо! І це тішить наше життя, бо стаємо подібними до нього. Йдемо його слідами. Торкаємося душею до його вічних істин.
Хай не завжди це приносить нам успіх у житті. Але ми знаємо, що стоїмо несхитно під його знаменами. І ми ніколи не перетворимося у фарисеїв. Тих, хто на велелюдних зібраннях кажуть одне, роблять інше, а думають тільки про себе.
А наш народ, ми з вами, відносяться до них з презирством. Від людей не сховаєшся. Вони все бачать. В умовах, коли країна воює, не можна брехати. Бо одні живуть на копійки, а інші їздять на Мальдіви. Одні рахують свої гривні на кожний день, а інші переводять в офшори мільйони.
У одних не хвата грошей на неділю, а інші в цей час сидять на потоках. І ті, хто сидять на потоках, брешуть, що проводять реформи. Верховна Рада давно вже стала відвертою організацією для вирішення усіх проблем для народних депутатів.
Стояв в черзі і слухав розмови людей. Жодний не сказав доброго слова про народних депутатів, чиновників і уряд взагалі.
-Падлюки! Щоб їм жити на ці гроші!
Бо, як сказано у цій священній книзі: «… немає нічого захованого, що не відкриється, ні
таємного, що не виявиться». (Лука, 12,2).
І сьогодні для всіх нас відкрилося, що вони всі фарисеї, вовки, одягнуті ув овечі шкури. У
телевізорі їхні парсуни усі в салі і в смальцю дивляться на нас звідти, а бідна пенсіонерка, яка проробила по 40-50 років на цю державу, не може звести кінці з кінцями.
Що, багато розуму треба, щоб підняти їм усім пенсії до пристойного рівня? Олігархів, бач, у нас скільки?! Хоча б так, як було у 2013 році! А Гарант Конституції промовляє, що він не любить гроші! Дайте мені десять мільйонів тугриків і я теж почну їх не любити!
А з чого вони починають свою пекельну роботу на благо людей? Призначають собі зарплатню у 200-500 тисяч гривень. Що ж ви фарисеї, ситі вовки у овечій шкірі, робите? У бідній країні треба поруч стати з людьми і мовчки працювати, щоб ваша власна дружина теж була такою, як всі жінки навколо неї. А не хизуватися вбранням із кращих колекцій Армані.
Тому я не знаю, як хто, а я намагаюся запам’ятати їх усіх, за кого я не буду голосувати на наступних виборах. Не потрібні нам фарисеї ув овечих шкірах!

06.05.2018р. – 07.05.2018р.
Свидетельство о публикации № 15311 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...


Усі справжні люди стоять під Його знаменами
Краткое описание и ключевые слова для: "Почуй, Господи, мову мою..."

Проголосуйте за: "Почуй, Господи, мову мою..."

(голосов:0) рейтинг: 0 из 100


 
  Добавление комментария
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:

Код:
Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив
Введите код:

   
     
"Почуй, Господи, мову мою..."