«Тисячоліття в небуття відходить...»

      
 

* * *


Тисячоліття в небуття відходить,
кладе двадцятий вік останній штрих.
А на Землі гіркими стали води,
і зорі не купаються у них.
Ще не стиха зловісний гуркіт бою,
не висохли іще потоки сліз,
і котиться по душах і по долях
старих боргів важкий незграбний віз.

 

А що чекає нас в прийдешнім віці?
На краще зміни чи, можливо, зло?
Чи помережать небо блискавиці
і стане іще гірше, ніж було?
Невже жита нам витопчуть солдати
і почорніють далі голубі?
Моя Земля, моя колиско, мати,
чому ж так нині боляче тобі?

 

Нехай впаде зловісних сил фортеця,
із темрявою станьмо всі на герць!
Хай ллється у Землі велике серце
любов усіх малих людських сердець!
Не будь жорстоким, двадцять перший віче,
дай на відмінно вивчити урок.
Нехай Землі просвітлене обличчя
ніколи не згаса поміж зірок!


http://stihi.pro/1756-tisyacholittya.html
Свидетельство о публикации № 1756
Рекомендуйте стихотворение друзьям
Избранное: стихи о защите природы стихи о природе запорожские поэты стихи украинских поэтов
Автор имеет исключительное право на стихотворение. Перепечатка стихотворения без согласия автора запрещена и преследуется...
  • © Вера Коваль :
  • Стихи о природе
  • У стихотворения 5 695 читателей.
  • Комментариев: 2
  • 2011-10-11

Краткое описание и ключевые слова для стихотворения «Тисячоліття в небуття відходить...» :

Вірш про двадцять перше століття, про друге тисячоліття, про планету Земля, про екологію, про війни. Нехай Землі просвітлене обличчя ніколи не згаса поміж зірок! Віра Коваль.

Проголосуйте за стихотворение: «Тисячоліття в небуття відходить...»
(голосов:3) рейтинг: 100 из 100

    Стихотворения по теме:
  • Весняний сніг
  • Стихи о приходе весны и о том, какой она бывает непостоянной и капризной...
  • Весняніі акорди
  • Вірш про стан природи навесні. "І пестять землі долоні весни пишнобарвний сад".Валентина Хлопкова.
  • Я – Земля
  • Вірш звертання до людства від імені Землі. Я – Земля, почуйте мене, люди! Зупиніть отруйну промисловість. Знову ви за крок від самогубства.
  • Повість про небо і землю
  • Вірш про квіти кольору неба і жита. В Запоріжжі, біля універмагу "Україна" є дві чудові клумби, на яких ростуть яскраво-помаранчеві та яскраво-сині квіти. Колір неба і колір жита. 
  • З неба плащаниці
  • Вірш про благодать дощу, природи, про силу любові, про життя, що  продовжується. Сила надзвичайна у любові-руті, що душі добутком...
  • Курортному
  • Вірш про село поблизу Коктебелю, про сільську благодать. Стікає з неба благодать. Просте село: житло та їжа. Олександр Конопля.
  • Краплі глоду
  • Вірш про осінні роздуми, про любов до природи. Яскраво-кривавими краплями глоду в гаю роплескалася осінь. Валентина Хлопкова.
  • Штрих-коды
  • Стихотворение о таинственности мироздания. Что вот сегодня на моём окне дождь начертил секретные штрих-коды. Валентина Хлопкова.
  • Лелеки
  • Вірш про лелек. Мудрі лелеки, навчіть поєднати Чорне і біле в моєму житті. Любов Прокопович.
  • Перунів батіг
  • Вірш про петрів батіг. Міф про лікарську рослину. Я – не петрів, я – Перунів батіг, а вигадок надуманих – не треба. Віра Коваль.

Вірш про двадцять перше століття, про друге тисячоліття, про планету Земля, про екологію, про війни. Нехай Землі просвітлене обличчя ніколи не згаса поміж зірок! Віра Коваль.


  • Андрей Ковтун Автор offline 21-10-2011
Хорошее стихотворение.
  • Михаил Перченко Автор offline 5-05-2014
Какая прелесть. Вера, ти надзвичайно талановита. Я від тебе у захваті. Ти - явище.
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
«Тисячоліття в небуття відходить...»