«Тихий, як щемке зітхання...»

      
 

 

* * *

 

Тихий, як щемке зітхання,

Ніжний, як рук торкання,

Падає нам до ніг

Білий, пухнастий сніг.

 

Легкий, як пух тополі,

Сиплеться він поволі.

Все зарівняти зміг

Білий, байдужий сніг.

 

Чистий, як перше кохання,

Марний, як сподівання

На те, що надовго ліг, 

Мирно кружляє сніг.

 

Вільний, як вітер в полі.

Владний, як голос долі.

Так несподівано ліг

Цей довгожданний сніг. 

 

Світлий, як сон дитяти,

Радісний, наче свято.

Настрій дарує, сміх

Щедрий і добрий сніг.

 

Сніг на поля і ріки,

Сніг поміж нас навіки.

Нас роз’єднати зміг

Часу й розлуки сніг.

 

Сніг на губах, волоссі.

Я пам’ятаю й досі,

Як ти до мене біг

Через такий же сніг.

 

Сонце ласкаво гляне –

Сніг на висках не тане.

Як ти забути зміг

Нашого щастя сніг?

Рекомендуйте стихотворение друзьям
http://stihi.pro/2185-snig.html
Свидетельство о публикации № 2185
Избранное: стихи про зиму стихи про снег стихи о любви стихи на украинском языке
Автор имеет исключительное право на стихотворение. Перепечатка стихотворения без согласия автора запрещена и преследуется...

Краткое описание и ключевые слова для стихотворения «Тихий, як щемке зітхання...» :

 Вірш про сніг, білий сніг вірші. Вірш про кохання і розлуку. Як ти забути зміг Нашого щастя сніг? Любов Прокопович.

Проголосуйте за стихотворение: «Тихий, як щемке зітхання...»
(голосов:1) рейтинг: 100 из 100
    Стихотворения по теме:
  • Поле юності
  • Вірш про швидкоплинні роки юності. Що минулося – не забулося, Хоч далеко відійшло. Валентина Хлопкова.
  • Зруйноване гніздо
  • Вірш про загиблі мрії та надії на щастя і взаєморозуміння. Від пустки віє холодом розлук І мрій загиблих полиновим духом. Валентина Хлопкова.
  • Навздогін
  • Вірш про розлуку. На житєвому шляху без розлук, на жаль, обійтися неможливо. Ще навздогін зривається душа за ту межу, де мріє твоя постать. Валентина Хлопкова.
  • Сину
  • Вірш про материнські переживання через зраду, яка спіткала сина. Скажи мені, сину, яка ж та причина, чому ти сумуєш, чому ти мовчиш? Валентина Хлопкова.
  • «Пливуть тумани, падають дощі...»
  • Вірші про розлуку, про сліпий дощ, про кохання. І капав дощик, теплий і сліпий, як твоє серце в те далеке літо. Віра Коваль.
  • Татьяна Осень Автор offline 9-01-2013
Люба. Вірш дуже мелодійний. Та в останній строфі - "на висках" - русизм. Треба - "на скронях". З дружнім привітом, Тетяна.
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
«Тихий, як щемке зітхання...»