Перунів батіг

      
 
Я – не петрів, я – Перунів батіг.
Це він мене впустив у давнім літі,
Петровим бути я ніяк не міг,
його тоді ще й не було на світі.

А був Перун, він коней гнав своїх,
періщив блискавицями нещадно,
і вислизнула з рук одна із них,
і впала з неба швидко й безпорадно.

На небо повернутись я не міг,
отож з тих пір зріднився із землею,
та силу перунову я зберіг,
недуги ваші я лікую нею.

Мене впізнати легко, навкруги
лише огляньтесь, пильно подивіться:
стебельця довгі, справжні батоги,
і квіти сині, наче блискавиці.

Росту на схилах, по краях доріг,
росту з землі, хоч корінь мій із неба.
Я – не петрів, я – Перунів батіг,
а вигадок надуманих – не треба.

http://stihi.pro/3583-petriv-batig.html
Свидетельство о публикации № 3583
Рекомендуйте стихотворение друзьям
Избранное: стихи о мифах стихи на украинском языке стихи о растениях
Автор имеет исключительное право на стихотворение. Перепечатка стихотворения без согласия автора запрещена и преследуется...
  • © Вера Коваль :
  • Стихи о природе
  • У стихотворения 2 872 читателей.
  • Комментариев: 0
  • 2012-08-07

Краткое описание и ключевые слова для стихотворения Перунів батіг : Вірш про петрів батіг. Міф про лікарську рослину. Я – не петрів, я – Перунів батіг, а вигадок надуманих – не треба. Віра Коваль. Проголосуйте за стихотворение: Перунів батіг
(голосов:2) рейтинг: 100 из 100

    Стихотворения по теме:
  • Цветы растут из неба
  • Стихи о счастье. стихи о весне. Стихи о свете. Рэна Одуванчик.
  • Січень січе вітрами...
  • Стихи о вечном ожидании весны
  • Падіння яблук
  • Вірш про зоряну ніч і думки. Падіння яблук слухаю в ночі, небо у зірковому намисті, думки про плинність часу і про вічність світу. Раїса Пепескул.
  • Я – Земля
  • Вірш звертання до людства від імені Землі. Я – Земля, почуйте мене, люди! Зупиніть отруйну промисловість. Знову ви за крок від самогубства.
  • Спрага
  • Вірші про торішню спеку, що повторюється, про спрагу, про тяжиння душі до моря й до його цілющої вологи. Хочу моря – до первісного невпину, де зойками линуть і квилять чайчині крила.
  • Повість про небо і землю
  • Вірш про квіти кольору неба і жита. В Запоріжжі, біля універмагу "Україна" є дві чудові клумби, на яких ростуть яскраво-помаранчеві та яскраво-сині квіти. Колір неба і колір жита. 
  • З неба плащаниці
  • Вірш про благодать дощу, природи, про силу любові, про життя, що  продовжується. Сила надзвичайна у любові-руті, що душі добутком...
  • Дощова весна
  • Вірш про весну, таку очікувану і дуже примхливу, з дощами. Прийшла весна, на пізню осінь схожа. Лише виводить соло дощ рясний. Валентина Хлопкова.
  • Життєвий світлофор
  • Вірш про пори року, про швидкоплинний час, біг якого не може зупинити навіть червоний колір на світлофорі. Затримка вийде на дорозі лише на мить, єдину мить. Валентина Хлопкова.
  • «Тисячоліття в небуття відходить...»
  • Вірш про двадцять перше століття, про друге тисячоліття, про планету Земля, про екологію, про війни. Нехай Землі просвітлене обличчя ніколи не згаса поміж зірок! Віра Коваль.
Вірш про петрів батіг. Міф про лікарську рослину. Я – не петрів, я – Перунів батіг, а вигадок надуманих – не треба. Віра Коваль.

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Перунів батіг