Справжній герой України

Життя справжнього героя України, єдиної у світі дівчина - командира взводу морської піхоти. Віталій Шевченко.

Если бы можно было собрать все цветы
всего мира и положить их к Вашим ногам, то
даже этим мы не смогли бы выразить своё
восхищение...
            Французькі льотчики про жінок-воїнів
 
Коли я перший раз наштовхнувся на неї, то довго не міг оговтатися. Дівчинка 15 років після поранення під Запоріжжям біля Хортиці і видужання в шпиталі під Краснодаром опинилася у запасному полку. Але, коли відбирали солдат на передову, то її помилково прийняли за хлопця. «Була, як і всі, у гімнастерці і галіфе, голова поголена, тільки спереду невеличка чуприна, – потім згадувала вона. – Видали мені боєприпаси, обмундирування, а потім  у... баню. Стою ні жива ні мертва зі своїм тазиком, а мимо хлопці у чому мама народила біжать митися. Один навіть крикнув: – Давай! Роздягайся! Швидше! Та я побачила палатку медсанбату і змикитила. Розбила собі обличчя, і мене замість бані відправили в медсанбат на перев’язку.  Так я обминула загрозу бути розкритою»).
Нікому не пояснювала, хто вона насправді, і тому її відправили у шосту десантну бригаду, де вона потрапила у відділення розвідки. До наступного поранення, цілих вісім місяців, ніхто не знав, що це дівчина. Швидко стала командиром відділення, а потім, коли загинув командир взводу розвідки, то вона підняла солдат в атаку. Під час цієї атаки була поранена і тоді відкрилося, що вона – дівчина.
Після одужання боялася, що відправлять у санітарки, але командування зрозуміло, що перед ними унікальний випадок і у лютому 1943 року направило її на шестимісячні курси молодших командирів. Після закінчення, у званні молодшого лейтенанта, потрапила воювати у 83-ю бригаду морської піхоти командиром взводу.
Це – єдиний випадок у всій історії другої світової війни, щоб командиром взводу морської піхоти була жінка.
«Коли я прийшла у взвод, то солдати спочатку мене не слухалися, мовляв, баба, хто її буде слухати! Але я їх швидко привела до тями. Головне в окопах – воювати! Дала команду: «Вперед! За мною, в атаку!» Видерлася з окопу і побігла на німців. Вони спочатку розгубилися, а потім видряпалися теж з окопів, обігнали мене і прикривали від німецьких куль. З тих пір слухалися. Наш взвод називали «Дусін взвод». А мені байдуже!», – згадувала вона потім.
Командуючи взводом, вона звільняла Севастополь, штурмувала Сапун-гору (за це отримала орден Вітчизняної війни І-го ступеня), приймала участь в боях за Балаклаву, Керч, воювала за звільнення Тамані, Туапсе, Новоросійська, переправлялася через Дністровський лиман, звільняла Бессарабію, висаджувалася з десантом в румунську Констанцу, болгарські Варну та Бургас. Брала Будапешт. У Будапешті захопила у полон німецького генерала. За це отримала орден Червоного Прапора. А взагалі у неї чотири бойових ордени і з десяток бойових медалей.
Унікальна жінка, унікальний боєць! Настав час назвати її ім’я. Це – Євдокія Миколаївна Завалій (1926–2010), українка, родом з села (тепер селище) Новий Буг Новобузького району Миколаївської області. Вона почесний громадянин восьми міст, у тому числі Білгород-Днестровського, Бургасу, Варни, Нового Бугу та інших.
Після війни вона збиралася піти вчитися у військове училище, але чотири поранення та дві контузії далися взнаки. В 1947 році демобілізувалася і поїхала в Київ. Там вона познайомилася із своїм майбутнім чоловіком, вийшла за нього заміж. У неї двоє дітей, четверо онуків та четверо правнуків.
Ось що їй сказав аташе Військово-морських сил США на Україні Марк Стекнул: «Я був дуже радий познайомитись із Вами і спілкуватися з Вами весь цей час. Погодьтеся, що далеко не всі можуть особисто познайомитися з хороброю жінкою, яка в роки війни командувала морськими піхотинцями, виявляючи при цьому героїзм та мужність. Ваше життя, шановна Євдокія Миколаївна, може служити чудовим прикладом для підростаючого покоління, як треба любити Батьківщину та захищати її, якщо на неї напав ворог».
Прекрасні слова! Шкода тільки, що їх Євдокії Миколаївні, Євдокії, Дусі, «Євдокиму» не сказали привселюдно за її життя, щоб почула вона їх, щоб почули всі ми.
Так кожного року на 22 червня та 9 травня кажуть багато загальних фраз, а своїх героїв, якими захоплюється весь світ, забуваємо згадати.
Євдокія Миколаївна Завалій, справжній Герой України, буде в наших серцях завжди.
Простіть нас, Євдокіє Миколаївно, що ми за Ваше життя не сказали Вам всіх слів подяки та любові...
 
24.08.2012 р.
Избранное: рассказы о войне 1941 современный очерк
Свидетельство о публикации № 3673 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Очерки
  • Читателей: 2 676
  • Комментариев: 2
  • 2012-08-25

Проголосуйте. Справжній герой України. Життя справжнього героя України, єдиної у світі дівчина - командира взводу морської піхоти. Віталій Шевченко.
Краткое описание и ключевые слова для Справжній герой України:

(голосов:1) рейтинг: 100 из 100
    Произведения по теме:
  • Дари степу
  • Природа Таврійського степу: білий лунь, куріпка, перепіл, кулик, лиска, фазан. Продовжуємо мандрівку Таврійським степом.
  • Вони зникли або зникають
  • Тварини і птахи, що населяють і колись населяли Таврійські степи і південно-східну зону України: байбак, дрохва, тхір-перев’язка, сліпак, мишівка...
  • Дивосвіт бражників
  • Найбільші метелики - бражники. Присмеркові метелики: бражник мертва голова, бражник павичеве око, винний, липовий, молочайний, тополиний, олеандровий, сосновий і т.п. Юрій Безух.
  • Настоящий герой войны
  • Рассказ о герое ВОВ. Живёт в Запорожье на улице Южноукраинской, 2 последний герой войны, Мария Васильевна Киселёва. Виталий Шевченко.
  • Тризна
  • Сучасний нарис. Нарис мої сучасники. Віталій Шевченко.  – Пом`яніть мого батька, Миколу Сидоровича, – звернулась до колег середніх літ жінка з м`якою полтавською вимовою, – доброї душі була

  • Геннадий Любашевский Автор offline 26-08-2012
Величезна подяка автору за це оповідання. Допоки є такі щирі шанувальники і дослідники теми звитяг наших людей, як шановний Віталій Іванович,- можна бути впевненими, що справжні Герої України залишаться в нашому серці!
Щиро вітаю свого колегу з творчим досягненням!
Символічно, що оповідання датоване саме 24-м серпня.
З повагою: Геннадій Любашевський.
  • Татьяна Окунева Автор offline 26-08-2012
Від щирого серця приєднуюсь до Геннадія. Героїчні та мужні люди завжди захоплювали моє уявлення. Я, навіть, намагаюсь бути схожою на таких людей, але, на жаль, це мені не завжди удається.
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Справжній герой України