Провісники весни

Перше квітня це не лише день гумору та сміху, а й міжнародний день птахів. Нарис про птахів, наших перших співців, провісників весни. Весінні птахи: граки, коноплянка, чечевиця, чечітка, снігур, вільшанка, синьошийка, в’юрок, щиглик, чиж, плиска, горихвістка. Юрій Безух.

Граки до нас навесні не прилітають. Вони у нас в Таврії зимують. Та навіть у цих похмурих та солідних птахів з першими полисками сонця з’являються якісь ніжні нотки. І замість хриплого «Ка-а-а-р» раптом почуєш ніжно-вуркотливе «Кр-р-р», майже «курли». А взагалі граки, галки, гави-ворони та сороки – прагматики. Уже в перші сонячні дні, які часто бувають у нас у лютому, вони починають хазяйновито лагодити гнізда.
У нас зимує чимало зерноїдних, а точніше рослиноїдних птахів – як мешканців Таврії, так і залітних з Полісся, Карпат і взагалі з півночі. Величезні змішані зграї цієї пташиної малечі облюбовують спочатку соняшникові поля. Потім з холодами вони все ближче прилітають до селища, щоб врешті ночувати та харчуватися в заростях очерету, рогозу та комишу в руслі балки Великі Сірогози. Тут і їжа, і затишне житло.
Першу звістку про весну приносить маленька пташка з вогненою грудкою та красивим ліроподібним хвостиком – коноплянка. Вже в перші січневі сонячні дні вона сповіщає про майбутню перемогу весни. Про цей час в народі кажуть: «сонце на літо, зима на мороз». Цю пору першої небесної блакиті на морозному повітрі Михайло Пришвін назвав весною світла.
На перші сором’язливі пестощі сонячного проміння майже не реагує холодна земля, а на верхівках дерев з’являються маленькі пташки й радують перехожих своєю дзвінкою та мелодійною піснею. Пташки невеличкі, меньші та стрункіші за горобця, пір’ячко на спинці рябеньке, а грудки червонясті, розділені надвоє біленькою краваткою, що тягнеться й на білясте черевце. Птахи – завзяті індивідуалісти, кожен співає на верхівці свого дерева. Іноді нижче можна помітити ще кілька подібних, але більш скромно вдягнених пташок. Це на спів кавалера злетілося кілька самичок, які уважно прослуховують свого майбутнього обранця. Загримить березень, потім квітень пташиним різноголоссям. А поки що маленькі коноплянки, невиправні оптимісти, вперто закликають весну!
Поговоримо про ще кількох наших красногрудочок. «Красний» українською означає гарний, яскравий, взагалі красивий. Чечевиці гніздяться в лісовій та лісостеповій зонах, але зимують у нас, отож і радують рано навесні та восени своєю піснею. Пісенька ця нагадує російське: «Че-че-ви-цу видел?» Ось по цій пісенці-свисту «віті-вітіу» та тихому поклику «гві» її й можна відрізнити від схожої на неї чечітки. У чечевиці червонясто-бурі не лише груди, а й голова та підхвістя, спина ж більш строката, ніж у коноплянки. Чечітка ж ще більш пістрява, під та над дзьобиком у неї темна пляма, а на голові невелика та яскрава червона пляма. Грудочки теж червоні, а животик не світлий, як у коноплянки та чечевиці, а пістрявий. Пісня складається з щебетливих покликів «чів-чів-чів». Російською цю пісеньку часто перекладають «Че-че-чет, че-че-чет!». Зграйки цих милих пташок з’являються у нас майже одночасно, і я навчився їх відрізняти по м’якому протяжному «віті-вітіу» у чечевиць і туркотливому «тр-р-р», яке справді нагадує звуки чечітки.
Який вигляд має зимовий красень снігур, знають майже всі. Але в нас вони практично не зустрічаються. В усякому разі я пам’ятаю лише одну таку зустріч у найлютішу із наших зим. Снігурі не лише червоногруді. В них червоне все черевце, та ще й гарні білі «дзеркальця» на крилах.
Досить рідкісною в наших краях є вільшанка. Вільха та верба – наші весняні дерева-первоцвіти. За червоний, малиновий колір грудей зовуть пташку також малинівкою. Птахи ці залишаються у нас в Таврії зимувати, де їх важко відрізнити від інших пташок у великих зграях. Живуть та гніздяться вони на півночі та в Карпатах, де я добре роздивився цих довірливих пташок. У вільшанки груди і лице (по-іншому не скажеш) по очі буро-помаранчевого кольору, животик білий, спинка однотонна.
Вони старанно чекають першої світлої днини, щоб голосною заспівати пісню надії. А ще ці пташки люблять вітати раніше за інших вранішню зорю й до останнього промінчика проводжають зоря вечірню. Звідси й дуже влучна російська назва – «зарянка». До того ж кольором пташка нагадує саме вранішнє або вечірнє сонце в легкій димці. У нас їх можна не стільки побачити, скільки в сутінках навесні та восени почути поклик: різке «чек», яке у стурбованого птаха перетворюється на швидке «чік-ік-ік», наполоханий птах подає високо тональне «тсіі».
З рідкісних птахів можна зустріти синьошийку. Назва у пташки настільки характерна, що,  побачивши її хоча б один раз, ви її одразу впізнаєте і назавжди запам’ятаєте. Синьошийки («варакушки» російською) – птахи-пересмішники, в свою мелодійну пісеньку вони залюбки включають голоси інших птахів.
Зяблики раніше у нас лише зимували. А зараз, в зв’язку з озелененням селища, залишаються і на літо. У зяблика груди, шия, щічки і частина черева буро-червонясті. Цих птахів легко впізнати по чорно-білих надкрильцях і такому ж яскравому хвостику. При чому, якщо червоний колір у них, як і інших описаних тут пташок, характерний лише для самців, то яскраве надхвістя та крильця є і в самочок. Зяблик – один з найкращих наших співців. Але на відміну від солідної коноплянки, де «каждый сверчок знает свой шесток», зяблики – забіяки та бешкетники. Досить одному з них заспівати на дереві, як з’являються ще кілька птахів і починають підспівувати. Це аж ніяк не подобається господарю, і він, продовжуючи співати, проганяє нахаб. Кілька хвилин триває його сольний номер, потім все повторюється. До початку гніздування врешті-решт всі ділянки будуть розподілені. Цікаво, що зяблик наперед відчуває зміну погоди. На негоду він починає «зябнути», і його весела пісенька змінюється на журливу.
Рідше за зябликів трапляються у нас в’юрки. У самця темна голова і дуже яскраві червоно-біло-чорні надкрильця. А ось черевце червоне не лише у самців, а й у самичок та молодих птахів. Пісня – хрипкий поклик «вжя-вжя».
Яскравого красеня щиглика українці недаремно звуть ще й мальованцем. Самочки оперені дещо скромніше, але в них теж жовті надкрильця. Ці веселі товариські птахи навіть навесні тримаються зграйками, виспівуючи свої дзвінкі мелодійні трелі.
Яскраво-зеленого у весняну пору чижа важко сплутати з горобцем. А ось коли в холодну зиму, чи під час літніх турбот, коли він сидить на гілочці, то одразу і не вгадаєш. Та ось птах злетів – і тут же стало видно яскраво-зелені спинку і надхвістя. Чижі – птахи обережні, лісові. Та взимку вони змушені триматися ближче до людей. Тож звикли і потроху починають освоювати наші сади та парки. Правда їх легко сплутати з дуже подібними, дещо менш строкатими зеленяками («зеленушками» російською), про яких мало хто чув.
З перелітних першими, після шпаків, з’являється у нас біла плиска. Вона тримається поблизу води. Не даремно кажуть, що плиска своїм хвостом розбиває лід. На відміну від тих пташок, що зимували, вона харчується лише комахами, старанно відшукуючи та визбируючи їх на землі. Пташки ці дуже довірливі й крутяться прямо під ногами. Ви всі їх бачили. Я зараз скажу російську назву – трясогузка, і ви легко уявите цих струнких пташок з довгим темним хвостиком, який ввесь час трясеться. Пісня в неї неголосна,  щебетлива. Підшукуючи пару, пташка може співати й на кущах та в польоті. Значно пізніше з’являється плиска жовта, яка, крім кольору, відрізняється від білої тим, що тримається степу. Влітку її легко побачити вздовж доріг.
У горихвістки теж червонясте черево, чорна шия та темна, аж синювата, спина. Коли ця пташка, дещо більша за горобця, сидить, вона не дуже впадає в очі. Та ось вона злетіла – і спалахнуло полум’я. Хвіст у неї вогненно-червоний. Поки пташка сидить, він згорнутий і сором’язливо прикритий крилами, коли ж злітає, пір’я на хвості розкривається й спалахує вогнем. Птахи – великі патріоти. Вже багато років вони повертаються до нашого будинку. Справа в тому, що у дрібних горобиних першими, зазвичай, повертаються самці. Їхнє завдання – підшукати підходяще місце для гнізда. Звичайно, для тих птахів, які самі роблять гнізда, це не така вже й велика проблема. Значно важче птахам-дуплянкам, тобто тим, які гніздяться в дуплах. В крайньому випадку, десь під стріхою чи в дровах. Горихвістка належить саме до таких птахів. І тут важливу роль відіграє не лише голос. І якщо пісеньку – досить мелодійне щебетання – ви можете й не розрізнити, то тріскотливий поклик «тек-тек-тек» легко запам’ятаєте. Щоб привернути увагу майбутньої подруги не лише до себе гарного, птах сідає в дупло, виставивши розчепіреного хвоста. «Ось який я молодець, та ще й з квартирою». Жодна самочка не встоїть.
Порадіємо ж цим першим вісникам та співцям весни.
Свидетельство о публикации № 4936 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © lik :
  • Очерки
  • Читателей: 2 793
  • Комментариев: 0
  • 2013-04-02

Проголосуйте. Провісники весни. Перше квітня це не лише день гумору та сміху, а й міжнародний день птахів. Нарис про птахів, наших перших співців, провісників весни. Весінні птахи: граки, коноплянка, чечевиця, чечітка, снігур, вільшанка, синьошийка, в’юрок, щиглик, чиж, плиска, горихвістка. Юрій Безух.
Краткое описание и ключевые слова для: Провісники весни

(голосов:1) рейтинг: 100 из 100
    Произведения по теме:
  • Вони зникли або зникають
  • Тварини і птахи, що населяють і колись населяли Таврійські степи і південно-східну зону України: байбак, дрохва, тхір-перев’язка, сліпак, мишівка...
  • Незабутні зустрічі
  • Про чарівний світ тварин Кавказу, Криму та Карпат: рисі, кавказькі тури, олені, грифи, ведмеді. Подорожі й мандрівки дикою природою. Юрій Безух.
  • Жаби
  • Жаби, ропухи, квакші, джерелянки, часникові жаби. Земноводні амфібії. Юрій Безух.
  • Велети серед карликів
  • Наші найближчі та найчисельніші сусіди: комахи, павуки. Сарана, коник, кобилка, акрида, богомол, оса сколія, тарантул, жук-носоріг, жук-олень. Юрій Безух.
  • Справжній герой України
  • Життя справжнього героя України, єдиної у світі дівчина - командира взводу морської піхоти. Віталій Шевченко.

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Провісники весни