Просто людина

Оповідання про концерти на війні. Третя історія із серії «Незвичайна історія на війні». Віталій Шевченко.

Цю історію мені розповів Василь Іванович Лоскутов, керівник самодіяльного ансамблю «Яблонька» Палацу культури «Орбіта» у Запоріжжі.
– В дитинстві я жив у підмосковному містечку Ступіно, де був такий самий завод, як і наш запорізький «Мотор-Січ», на якому працював мій батько. Він захотів, щоб я вчився грі на баяні і найняв мені вчителя музики, Володимира Юшина, молоду, як на той, післявоєнний час, людину. Якось ми з ним музикували у нас удома, а потім батько прийшов з роботи, приєднався до нас, вони розмовляли, а я сидів і слухав їх. Тоді Володимир Юшин розповів історію, яку я запам’ятав на все життя. Ось вона.
До війни Володимир працював у знаменитому ансамблі імені Александрова. Коли почалася війна, його, як і усіх інших артистів, залишили в ансамблі. Тільки тепер вони їздили виступати перед бійцями на передовій або перед пораненими у шпиталях.
Мабуть, високе начальство хотіло довести комусь, що ця відома сентенція – коли стріляють гармати, то музи мовчать – помилкова. А для людей, які потрапили у такі незвичайні обставини, в окоп на передову або на шпитальне ліжко, ці концерти були як ковток свіжого повітря.
Одного разу Володимир прибув із своїм баяном кудись на передову, куди саме, Василь Іванович вже не пам’ятав. Володимиру прийшлося довго добиратися до місця імпровізованого концерту. Відверто кажучи, боявся, бо перший раз був на самій передовій: над твоєю головою свистять кулі, десь гупають міни, а тут треба грати.
Нарешті опинився в якихось окопах, а німецькі зовсім поруч, метрів за двадцять від наших. Командир роти сказав:
– Можеш тут, у траншеї, і грати. Усі почують, навіть німці.
Володимир присів на якійсь стовпчик і заграв. Полилася класична музика і народні пісні, те, що нагадувало кожному воїну його дім, рідних, сім’ю, кохану дівчину.
Звуки музики проникали кожному у душу, викликали відповідні почуття. Наступила на передовій тиша, навіть німці перестали стріляти, слухали.
Коли Володимир стомився, командир роти дозволив закінчити імпровізований концерт:
– Спасибі тобі велике. Відпочили душею.
І Володимир закинув баян із гвинтівкою за спину і швидко поповз назад, у тил, щоб скоріше опинитися подалі від окопів. Повз довго. Десь на узліссі, коли по його розрахункам він відповз вже далеко, перед ним простяглося велике поле жита. Тоді він притулив гвинтівку до берізки, поруч поклав на землю баян, зняв гімнастерку і чоботи і ліг відпочивати. Сонечко припікало із неба, вітерець обдував, було так хороше, що навіть не пам’ятав, скільки отак пролежав.
Раптом побачив, що над житом з’явилося щось темне: до нього хтось йшов. Коли ота темна пляма наблизилася, він зрозумів, що це німецька каска із ріжками. Володимир закам’янів, не міг ворухнутися, хоч до гвинтівки було кроків десять. Із жита вийшов німець із автоматом напоготові, уважно подивився на завмерлого Володимира, глянув на баян, подумав щось і пішов собі краєм жита кудись убік, а потім знову зник у хлібах, наче його і не було.
Коли німець щез, Володимир підхопився, хутко одягся, схопив гвинтівку із баяном і побіг у тил, подалі від цього поля із житом.
Що то була за зустріч? Хто той німець? Невже він чув теж гру Володимира? Ніхто не знає. У всякому випадку, дивна історія, як для війни.
 
16.07.2013 р.
Избранное: рассказы о войне 1941
Свидетельство о публикации № 5510 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © shevchenko :
  • Рассказы
  • Читателей: 2 644
  • Комментариев: 0
  • 2013-07-19

Проголосуйте. Просто людина. Оповідання про концерти на війні. Третя історія із серії «Незвичайна історія на війні». Віталій Шевченко.
Краткое описание и ключевые слова для: Просто людина

(голосов:0) рейтинг: 0 из 100
    Произведения по теме:
  • Я жінка!
  • Оповідання про почуття, які треба берегти усе життя. Щастя материнства і подружня зрада. Жінка, яку несправедливо образили. Віталій Шевченко.
  • Поруч з нами
  • Оповідання про хлопця – не то ідіота, не то вундеркінда, із екстрасенсорними здібностями. Віталій Шевченко.
  • Моя розмова з Президентом
  • Оповідання про зустріч з Президентом. До мене в кімнату, де я сидів над рукописами, зазирнув Президент Порошенко. Віталій Шевченко.
  • Повернувся з того світу
  • В окопах Великої Вітчізняної війни, з циклу документальних оповідань «Незвичайні історії на війні». Віталій Шевченко.
  • Справжній кінець великої війни
  • Оповідання про війну та кохання, про кінець війни і двох запорізьких дівчат. Віталій Шевченко.

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Просто людина