«Наче брилі, ожереди стоять на покосах...»

      
 
* * *


Наче брилі, ожереди стоять на покосах,
віють вітри, очманілі від подиву, шалі...
Гілкою глоду тримаю в руках свою осінь,
крапле червоним на зношені китиці шалі.

Що падолист?.. Не зігріє без полум’я ватра.
Плоть для душі – нетривка і зрадлива карафка.
Вірю у тебе, моє передбачене «завтра»,
де біля ліжка не ліки – зачитаний Кафка.

«Бути – не бути» – правічне питання. Віднині,
навіть втрачаючи, знаю, що краще вже – бути!
Як відокремити зайве, стороннє, вторинне?
Суть зрозуміти і далі тримати набуте!

До передзимку далеко; ще сонечка надмір,
що життєдайно вирує – від плоті до плоду.
І віршопадом осіннім, дотримавши намір,
серце нікому не зраню, мов гілкою глоду.

2010

 

Зі збірки "Осінній віршопад".


http://stihi.pro/6064-nache-bril-ozheredi-stoyat-na-pokosah.html
Свидетельство о публикации № 6064
Рекомендуйте стихотворение друзьям
Избранное: стихи на украинском языке философская поэзия
Автор имеет исключительное право на стихотворение. Перепечатка стихотворения без согласия автора запрещена и преследуется...

Краткое описание и ключевые слова для стихотворения «Наче брилі, ожереди стоять на покосах...» :

Вірш про осінь і неминуче передзим'я, про одвічні питання, що виникають з роками. Гілкою глоду тримаю в руках свою осінь. «Бути – не бути» – правічне питання.

Проголосуйте за стихотворение: «Наче брилі, ожереди стоять на покосах...»
(голосов:2) рейтинг: 100 из 100

    Стихотворения по теме:
  • Злетіло листя
  • про щвидкоплинність життя
  • Передчуття зими
  • про те, що минає, незалежно від нас...
  • Я не вірю в спалені мости
  • про розпач і розчарування
  • «Чи я була, чи вигадка сумна...»
  • Вірші-роздуми про жіночу долю й любов. Про відношення до чужих цінностей і воєн. Мені що гороскопи, що війна: любов'ю живиться душа-слов'янка.
  • «Іще не журно серцю, поки...»
  • Вірш роздуми про осінь життя; про любов, яка рятує від відчаює. Іще не журно серцю... Бо вітрило моєї любові мені підспівує: Люб-лю...
  • Не клич
  • Вірш роздуми про пори року у зрівнянні їх з віковими змінами у житті; роздуми про неминуче. Покличе хуга: в ірій, зорепад, у далеч, вічність... віршопад?
  • «Така сумирна тепла днина...»
  • Вірші роздуми про теплі дні, про осінь життя. Я восени латаю крила моєї долі...
  • «І душі, й ноги вже скололи...»
  • Вірші роздуми про життєвий путь, про долю. Теплом від Божого свічада зігрій нас, доля...
  • Печаль
  • Вірші про осінню тугу і душевний неспокій хмурих днів. О, як безрадісно мені, як сумно в хмурості осінній. Валентина Хлопкова.
  • Сценка у тролейбусі
  • Миниатюра про пасажирів тролейбусу. Віталій Шевченко.

Вірш про осінь і неминуче передзим'я, про одвічні питання, що виникають з роками. Гілкою глоду тримаю в руках свою осінь. «Бути – не бути» – правічне питання.


  • Светлана Жукова Автор offline 5-11-2013
В українській мові набагато більше можливостей передати тугу, передосінній стан самоти і неминучості, Таню!
Дуже образно і мальовничо!
Дуже досконало підібрані рими і така глибина, що завжди властива твоїм творам!
Дякую!
  • Людмила Елисеева Автор offline 7-01-2014
Гарно, ніжно, пронизливо... і життєдайно. Успіхів Вам!
  • Татьяна Осень Автор offline 15-01-2014
Світлана. Людмила. Дякую за відгук. Бажаю натхнення.
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
«Наче брилі, ожереди стоять на покосах...»