Лиха вдача чорної вдови

Чорна вдова, або каракурт, дрібне, але смертельно небезпечне створіння. Юрій Безух.

Мова піде про найнебезпечніше живе створіння нашого краю – про каракурта, чорну вдову. Таку похмуру назву цей павук отримав за схильність самиці поїдати свого меншого за розмірами партнера одразу після спарювання. Іноді слово «каракурт» перекладають як чорна комаха.
Павук цей невеликий, не більше 2 см (зазвичай 1–1,5 см), бархатисто-чорного кольору. На черевці в нього до 13 плям, колір яких послідовно змінюється від білого, потім червоно-білого, в центрі плями з’являється чорний, і врешті павук стає суцільно чорним з ледь помітними виямками на місці плям. Це якщо знайдеться цікавий дослідник.
Виникає питання: «А які ще павуки отруйні?». Відповідь проста: «Всі». Але для людини небезпечні лише два: каракурт і тарантул. В степу серед бур’янів можна зустріти надзвичайно гарних зелених павуків аргеоп: смугастого та лабату. У них, як і у хрестовиків, ажурна та симетрична павутина. Укус цих павуків досить болісний, але без будь-яких наслідків, звичайно, якщо ви не страждаєте на алергію.
Людина не входить до раціону каракурта, харчується він виключно дрібними комахами. Павук плете рідку горизонтальну, досить неохайну на вигляд, сітку на поверхні землі. Полюбляє репнуту землю поблизу коріння рослин, вміло використовує сухий бур’ян, не погребує й старим черевиком, може використати кути ящика. В середині павутиння «вдова» робить навіс з грудочок землі, залишків рослин. Каракурт нірок не робить, але вміло використовує шматочки сухої землі, скріпленої павутинням, щоб створити собі якийся захисток, засідку. Сховавшись під навіс, каракурт чекає, доки якийся невдаха – коник, чи інша комаха – зачепить його тенета. Павук швидко вискакує зі схрону й бризкає на нього з черевця краплею липкої рідини, а потім накидає на комаху нові павутинні нитки. Коли жертва перестає битися, павук потихеньку підкрадається до неї й застромлює отруйні гачки, здобувши таким чином сніданок, обід та вечерю.
На відміну від добре знайомого всім нам тарантула, який при небезпеці погрожує і може навіть зімітувати напад, каракурт надає перевагу втечі. Як пише Віктор Сабунєєв, ці павуки страшенні боягузи. І все ж випадкова зустріч з непоміченим павуком вкрай небезпечна. Його яд в десятки разів сильніший не лише за яд степової гадюки, а навіть за яд гюрзи. Від укусу каракурта гине велика рогата худоба, верблюди, коні. На території нашої області зафіксовано кілька випадків смерті людей від укусу каракурта.
Практично кожного року реєструються випадки укусу каракуртом людей і в нашому районі. Справа в тому, що періодично (приблизно раз на 100 років) відбувається масове збільшення кількості каракуртів. Останнє нашестя павуків почалося з 1999 р. й триває й зараз. Що стало причиною такого лиха, сказати важко, але не останню роль відіграє запустіння полів і різке зменшення поголів’я овець, які не стільки затоптують павуків, скільки витоптують місця їх існування.
В історії зафіксовані випадки, коли із-за масового розмноження каракуртів люди були змушені покидати обжиті місця. Поблизу Каховки в селі Любимівка впродовж тисячоліть на скіфському городищі жили різні народи. Та в 30-ті роки 18 століття городок Аслан-Кермен «от самых татар разорен за тем, чтобы в оном городе пауки, по турецкому званию марамуки или тарантулы, людей поедали, кого оные не укусят, тот жив не будет». Звичайно ж мова не про тарантулів, а про каракуртів. Зафіксовані випадки укусу каракуртом на Херсонщині в 1864 та 1875 роках. В минулому столітті вперше дали вони знати про себе в 1978 та 1979 роках в Залізному Порту та Хорлах. Павук продовжує освоювати нові території, рухаючись на північ. Зафіксовані випадки укусу людей у Кіровоградській області.
На сьогодні каракурт звичайний мешканець нашого району. Зустріти його можна не лише в полі, на городі, на березі балки, а й у дворі, господарских будівлях. В області були випадки укусу каракурта у ванній кімнаті багатоповерхового будинку. Павуки стають надзвичайно активними при високій температурі, особливо в серпні. В цей час самиці відкладають яйця в 1–2 сплетених з павутини білих кокона до 1,5 см в діаметрі. Каракуртиха – турботлива мати. Вона нізащо не покине кокони, й горе тому, хто її випадково потурбує. Так вона взимку й загине, охороняючи своє майбутнє потомство.
Укус каракурта не дуже болючий, як укол голкою. Спочатку виникає незначне почервоніння, в якому можна помітити дві точки від укусу. Хвилин через двадцять настає різка слабкість, нестерпний біль спочатку у м’язах поблизу укуса, м’язах спини, а потім жахливий біль у всьому тілі, що супроводжується вираженим страхом смерті. Життя потерпілого справді в небезпеці, його треба негайно доставити в лікарню, по можливості разом з винуватцем, для своєчасної точної діагностики.
Існує простий і дуже ефективний спосіб нейтралізації яду в перші 2–3 хвилини. До місця укусу треба прикласти 2 головки сірника і підпалити третім. Глибина укусу не більше 0,5 мм, і полум’я сірників досить, щоб зруйнувати зоотоксин.
Щоб уникнути великих неприємностей, треба дотримуватися таких правил безпеки:
– Бути дуже уважним. Необхідно звертати увагу на неохайне, хаотично натягнуте горизонтальне павутиння до 15 см в діаметрі з залишками з’їдених комах в місцях з горбистим рел’єфом, поблизу коріння зі щилинами в землі, нависаючих стебел.
–  Уважно обстежуйте покинуте взуття та залишений на землі одяг, кутки господарчих приміщень, ящики та інше. Якщо помітили павутиння, тим більше кокони, обов’язково побачите й павука, якого, а також кокони, треба негайно знищити.
– При роботі в полі, на городі рекомендують одягати закрите, високе взуття, штани.
– Прориваючи траву, одягніть товсті, або брезентові рукавиці.
– Одягаючи полишений на полі одяг, уважно передивіться, чи не сховався там павук. Мого знайомого фермера каракурт укусив за спину, коли той приліг відпочити на власній куртці.
– Майте під рукою коробку сірників.
– Пам’ятайте, своєчасно помічене павутиння або павук – гарантія вашої безпеки.

Чорна вдова-каракурт: самиця, самець і кокон



Для увеличения изображения
нажмите на фото
Избранное: рассказы о живой природе
Свидетельство о публикации № 6776 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © lik :
  • Очерки
  • Читателей: 2 793
  • Комментариев: 3
  • 2014-03-23

Чорна вдова, або каракурт, дрібне, але смертельно небезпечне створіння. Юрій Безух.
Краткое описание и ключевые слова для: Лиха вдача чорної вдови

Проголосуйте за: Лиха вдача чорної вдови

(голосов:2) рейтинг: 100 из 100

    Произведения по теме:
  • Братики менші
  • В попередньому житті він був поетом «срібного віку». Білим, м’яким, пухнастим. Писав вірші про прекрасну даму, про єдине і вічне кохання. Потім виріс, змужнів, заматерів і кинувся наздоганяти згаяне.
  • Діти спекотного літа
  • Степ та поле. Український степ, чорноземний ґрунт. Рослини степової Таврії: перекотиполе. Юрій Безух.
  • Дари степу
  • Природа Таврійського степу: білий лунь, куріпка, перепіл, кулик, лиска, фазан. Продовжуємо мандрівку Таврійським степом.
  • Вони зникли або зникають
  • Тварини і птахи, що населяють і колись населяли Таврійські степи і південно-східну зону України: байбак, дрохва, тхір-перев’язка, сліпак, мишівка...
  • Гади
  • Плазуни: змії, полози, ящірки, черепаха. Мова про плазунів, яких ми не дуже любимо та цінуємо, але які теж мають право на життя. Юрій Безух.
  • Жаби
  • Жаби, ропухи, квакші, джерелянки, часникові жаби. Земноводні амфібії. Юрій Безух.
  • Велети серед карликів
  • Наші найближчі та найчисельніші сусіди: комахи, павуки. Сарана, коник, кобилка, акрида, богомол, оса сколія, тарантул, жук-носоріг, жук-олень. Юрій Безух.
  • Дивосвіт бражників
  • Найбільші метелики - бражники. Присмеркові метелики: бражник мертва голова, бражник павичеве око, винний, липовий, молочайний, тополиний, олеандровий, сосновий і т.п. Юрій Безух.
  • Провісники весни
  • Перше квітня це не лише день гумору та сміху, а й міжнародний день птахів. Нарис про птахів, наших перших співців, провісників весни. Весінні птахи: граки, коноплянка, чечевиця, чечітка, снігур,

  • Светлана Скорик Автор offline 23-03-2014
Как мне нравится Ваше внимание ко всем мелким тварям, копошащимся в родных местах, Юрий Валентинович! Очень люблю краеведение - благородный предмет!
Пауки меня тоже чрезвычайно интересуют, есть и стихи о них. Живут и в саду у нас, и в доме. Есть даже вдова. Так что учту Ваши советы насчёт спичечных головок :)
Но второй совет считаю необъективным. Зачем обязательно убивать? Кто не хочет с ними жить, может выбросить их в окно (на венике, например). А вообще пауки не трогают, если отношения добрососедские, по себе знаю.
Ваши очерки о насекомых - все - читаю и перечитываю! Мечтаю, чтобы Вы выпустили их в виде книги. Так увлекательно написано, таким художественным языком, не хуже Пришвина, Бианки... Куда Ваша райадминистрация смотрит, почему не поможет издать?
  • Безух Юрий Валентинович Автор offline 23-03-2014
Светлана Ивановна. Не устаю восхищаться Вашему трудолюбию и вкусу. Спасибо за великолепную иллюстрацию. Удачи Вам, в том числе и в качестве знаменоносца.
  • Безух Юрий Валентинович Автор offline 24-03-2014
Книга есть, но к сожалению в двух экземплярах. А за Пришвина и Бианки спасибо.
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
Лиха вдача чорної вдови