Жаби

Жаби, ропухи, квакші, джерелянки, часникові жаби. Земноводні амфібії. Юрій Безух.

Якщо до змій у людей відношення однозначно негативне, то щодо жаб воно значно складніше. Звичайно жаба – вона жаба й є, особливо якщо когось давить. В той же час в дитинстві нас вчили: «Не вбивай жабу – дощу не буде», «Не бери жабу в руки – будуть бородавки». Народна традиція жаб оберігає. Справді, важко перебільшити ту користь, яку ці створіння приносять людям, знищуючи у величезній кількості різних шкідливих комах. На відміну від своїх французьких чи італійських родичів нашим жабам повезло – слов’яни їх не їдять.
Росіяни, наприклад, взагалі вважають, що в кожній жабі сидить царівна, яка просто не дочекалася свого принца.
До класу земноводних відносяться, крім безхвостих амфібій, тобто жаб, про які ми й поговоримо, ще хвостаті амфібії, себто саламандри та тритони і безногі земноводні. Амфібії були першими тваринами, які ризикнули вийти з води на повітря. Вони були першими, і їм довелося найважче. Амфібії поміняли жабра на легені. Легені в них вкрай недосконалі. Наприклад, якщо дихальна поверхня легень людини в 100 разів перевищує загальну площу шкіри, то в жаб це співвідношення 1 до двох або трьох. Такими легенями сильно не надихаєш. І тут на допомогу земноводним приходить шкіра, якою вони теж дихають. А для цього вона повинна бути голою та вологою. Ось для чого численні залози на шкірі жаб. Вони виділяють слиз, який не дає шкірі пересихати. Крім того, вони виділяють токсичні речовини, які захищають шкіру від бактерій та навіть хижих тварин. В той же час завдяки такій «голій» шкірі жаби зовсім не п’ють воду, засвоюючи її всією поверхнею тіла.
Амфібії не лише першими вдихнули повітря. Вони першими стали на ноги, адже в їхніх предків – риб – ніяких ніг не було. Вони першими змогли почути веселий шум первісного лісу.
Вийшовши з води, жаби все ж не змогли повністю від неї відмовитися. Ікру вони відкладають лише у воду. З неї вилуплюються головастики, які дихають жабрами й зовсім не схожі на своїх батьків. Це не діти, а личинки жаб. Іноді вони виростають до значних розмірів і одразу перетворюються у дорослих жаб, частіше ж стають спочатку маленькими жабенятами, яким іноді потрібно кілька років, щоб стать дорослими. Ось такі перетворення – метаморфози – відбуваються з амфібіями, в тому числі з жабами.
Переважна більшість видів земноводних мешкає в тропіках. Шуб у них немає, й там їм комфортніше.
Ми ж спробуємо розібратися з нашими земноводними. Дізнаємося, що, крім просто жаб (російською лягушек) та ропух (земляних жаб або російською просто жаб), є ще джерелянки, квакші (деревні жаби) та землянки (вони ж часникові жаби). І все це плигає, повзає під ногами, плаває у воді і навіть лазить по деревах. До того ж голосно нагадує про своє існування. Знаємо ж ми про них дуже мало.

Спробуємо надолужити хоча б дещо. Почнемо з півночі нашої країни. Там, де земля волога і м’якенька, піщана живе землянка, або часникова жаба (чесночница, російською). Насправді це не жаба й не ропуха. Хоча на вигляд жаба жабою, та ось зіниці у неї вертикальні, а в жаб та ропух горизонтальні. Звичайно ж, кожній жабі, навіть гарненькій, в очі не заглянеш. Зате запах почуєш. Налякана жаба пахне часником.
А ще вона майстерно ховається, за лічені секунди заривається в землю. Вона погано переносить жару й сухість. Ще її звуть товстоголосою трав’янкою. Землянка страшенна сплюха: спить до 200 днів у році. Зате в останні 160 наздоганяє упущене, старанно й багато ловить комах. Тварина ця нічна. Якщо довжина землянки не перевищує 8 см, то її пуголовок сягає 17 см. Це явище отримало наукову назву «личинковий гігантизм». Перед тим як стати дорослими жабами, пуголовки зменшуються в розмірах, та так, що жабками їм ще й доводиться підростати.



Жаба чесночница




Найменша з жаб, квакша (або деревна жаба), дуже галаслива. Її пронизливе, голосне «кряк-кряк» можна сплутати з пташиним. Квакання жаб – це перші звуки живої природи, які прозвучали на поверхні нашої планети. Голоси у жаб різні. Повитуха, наприклад, «подзвонює», її мелодійний голос порівнюють з звучанням дзвоника.
Квакша добре лазить по деревах. Зустрічається в гаях, садах та чагарниках, особливо полюбляє дуби та бузину. Знайти її дуже нелегко. Квакша не лише легко лазить по деревах, а й стрибає, може триматися на будь-якій рівній поверхні, навіть склу. На фотографіях вона яскраво-зелена. Насправді ця жаба, як хамелеон, може швидко змінювати своє забарвлення в залежності від навколишнього середовища. Вона приваблює глядача своєю гарною зовнішністю: маленьке акуратне тільце, майже завжди вгодоване та округле. Цікаво, що пуголовки цих жаб виростають до 5 см (з хвостом, звичайно), а довжина дорослих не перевищую 2 см, правда, в них немає хвоста. Ця жаба трапляється переважно на півночі нашої країни.




Квакша обыкновенная




Тепер поговоримо про власне жаб. В порівнянні з ропухами вони дещо більші, стрункіші, голову тримають високо, шкіра в них більш гладенька й однотонна. Ропухи ж сидять опустивши голову, задні ноги в них коротші, перетинки на ногах менші, тому вони ходять перевальцем або роблять короткі незграбні стрибки, шкіра вкрита бородавками. Ропухи низько тримають голову не тому, що їм соромно, що вони жаби. Просто вони полюють на комах, які повзають по землі. Жаби ж, навпаки, полюють на тих, хто літає, в тому числі комарів-кровососів.




Лягушка обыкновенная


Жаба обыкновенная





Жаби, в свою чергу, діляться на зелених та бурих. Зелених два види. Це найбільша з наших жаб, озерна. У неї міцні довгі ноги, й вона сягає до 15 см в довжину, може з місця плигнути до 1,5–2 метрів, іноді й на 3 метри. Зелені жаби завжди тримаються води, з задоволенням живуть в проточних водоймах. Вилазять на берег, але завжди тримаються на відстані стрибка. Потривожені, тут же плигають в воду. Озерна при цьому обов’язково визирне з води, а ставкова, навпаки, лишиться на дні. Ці два види цілком вживаються в одній водоймі. І хоча ставкова дещо менша (до 10 см) й менш перебірлива щодо якості води, між собою вони ладять.
Зелені жаби – створіння голосисті. В них у кутках рота спеціальні резонатори-пухирі, у озерних сірі або навіть чорні, а у ставкових білі або жовтуваті. Скрекочуть і кумкають озерні гучніше.



Зелёная жаба




Остромордая (болотная) лягушка



Бурих, або, як їх ще іноді називають, трав’яних жаб можна зустріти не лише на узбіччі балки чи ставка, а й у садку та полі. Вони бурого кольору з брудно-білим або бурувато-жовтим (у самок) черевцем. Крім власне трав’яної, до бурих відноситься й гостроморда (вона ж болотяна) жаба. Гостроморда дещо менша від трав’яної, черевце у неї біле. Це найпоширеніші наші жаби. Вода в степу рідкість, тому й спішать ці жаби відкласти ікру в калюжі, на яких ще місцями й крига не розтала. Рано навесні можна вже почути їхнє глухувате, вуркотливе кумкання. Бурі недолюблюють одна одну. Там, де живе трав’яна, навряд чи зустрінете гостроморду, і навпаки.




Бурая жаба



Джерелянок (жерлянка російською) теж два види: червоночерева – прудка, до 6 см, та трохи менша жовточерева кумка, до 5 см. Остання найчастіше зустрічається у нас на півдні. Вони легко переносять посуху та спеку. Для розмноження їм досить калюжі навіть з солонкуватою водою. Жаби ці денні, тому побачити їх не важко. Широко розчепіривши лапки, плавають вони в каламутній воді. Так само, тримаючись як корок, вони співають, роздуваючи резонатор під горлом. Голос її мелодійний та сумний. Говорять, що вона не квакає, а «укає», бо «у-у-у» є переважаючим звуком її пісні. Станичники Кубані говорять, що джерелянка оплакує свого загиблого родича: «Ку-ум у-тону-ув, у-тону-ув кум».
Стрибають вони погано й при погрозі зупиняються, кумедно піднімаються на чотирьох лапках, демонструючи горло та вивертаючи долоні. Якщо й це не допомагає, то перевертаються на спину. Це все для того, щоб продемонструвати яскраві плями на горлі, долонях та животі. Ці плями – попередження. Залози на шкірі джерелянки виділяють отруйну речовину. Для рук вона безпечна, але якщо потрапить на слизові, в очі або в ранку, то припече.


Желтобрюхая жерлянка



Краснобрюхая жерлянка





Нарешті ми добралися до земляних жаб, або ж ропух. Їх теж 2 види: звичайна, вона ж сіра, та зелена. Але насправді кольори в них мінливі й індивідуальні, можна сказати сіро-бурі. В зеленої камуфляж більш сучасний, з обов’язковими темно-зеленими (іноді аж чорними) плямами та червонястими горбинками. Ропухи не плигають, а повзають, набиті ікрою самки перевальцем. Голос сірої – це глухе хрюкання. «А самці зелених ропух співають так гарно, як не вміє ніхто з амфібій: ніжна трель «Іррр-іррр». Багато хто думає, що це співає пташка», – пише Ігор Акимушкін.
Червонясті горбинки – це залози з отруйною речовиною. Лише якщо жабі зробити боляче, вона виділить цю гірку рідину. Але це не завжди рятує ропух від численних бажаючих поживитися цими неповороткими тваринами з нічним способом життя. Вода їм потрібна лише для відкладання ікри. Для цього згодиться будь-яка калюжа, навіть з гірко-солоною водою.
Зелені ропухи добре переносять посуху й жару. Улюблені місця ропух – це напівтемні куточки саду або городу. Любить вона ховатися під східцями ганку, під дошками або цеглинами в саду. Живуть навіть у пустелях. Закопуються глибоко в землю. Їх ми викопуємо навесні на городах, знаходимо в підвалах і бачимо вночі на подвір’ї. Ці беззахисні, корисні і співучі амфібії заслуговують на повагу.



Земляная жаба серая



Земляная жаба зелёная



Жаб’ячий вік – 40 літ. Та стільки прожити вони зможуть хіба що в зоопарку. Занадто багато в них ворогів. Жаби, як і взагалі всі амфібії, – хижаки. А ось зубів у них немає. Зате є довгий язик, до того ж прикріплений спереду. Як тільки жаба наблизиться на певну відстань до здобичі, вона вистрілює своїм липким язиком і тут же відправляє все до рота. Є ще одна особливість у жаб – вона бачить тільки те, що рухається.
Мало в кого виникне бажання розібратися, до якого виду належить та чи інша жаба. А ось пам’ятати, що всі вони надзвичайно корисні, варто.
Избранное: рассказы о живой природе
Свидетельство о публикации № 6784 Автор имеет исключительное право на произведение. Перепечатка без согласия автора запрещена и преследуется...

  • © lik :
  • Очерки
  • Читателей: 5 419
  • Комментариев: 2
  • 2014-03-24

Проголосуйте. Жаби. Жаби, ропухи, квакші, джерелянки, часникові жаби. Земноводні амфібії. Юрій Безух.
Краткое описание и ключевые слова для Жаби:

(голосов:2) рейтинг: 60 из 100
    Произведения по теме:
  • Гади
  • Плазуни: змії, полози, ящірки, черепаха. Мова про плазунів, яких ми не дуже любимо та цінуємо, але які теж мають право на життя. Юрій Безух.
  • Лиха вдача чорної вдови
  • Чорна вдова, або каракурт, дрібне, але смертельно небезпечне створіння. Юрій Безух.
  • Велети серед карликів
  • Наші найближчі та найчисельніші сусіди: комахи, павуки. Сарана, коник, кобилка, акрида, богомол, оса сколія, тарантул, жук-носоріг, жук-олень. Юрій Безух.
  • Дивосвіт бражників
  • Найбільші метелики - бражники. Присмеркові метелики: бражник мертва голова, бражник павичеве око, винний, липовий, молочайний, тополиний, олеандровий, сосновий і т.п. Юрій Безух.
  • Провісники весни
  • Перше квітня це не лише день гумору та сміху, а й міжнародний день птахів. Нарис про птахів, наших перших співців, провісників весни. Весінні птахи: граки, коноплянка, чечевиця, чечітка, снігур,

  • Светлана Скорик Автор offline 24-03-2014
Юрий Валентинович, спасибо огромное, узнала много нового о лягушках и жабах. Искала фотографии, но, возможно, то, что нашла, не отвечает действительности, а может, этого недостаточно и я каких-то не поставила. Посмотрите внимательно и напишите.
  • 7-12-2016
Спасибо вам большое, благодаря вам у меня теперь есть информация на биологию о жабах!!!
Даша Воробей
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.